Олег Бєлоколос
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Саме цього тижня, 5 березня, інформація про те, що Китай збільшує свої витрати на оборону на 7,5% знов привернула увагу багатьох у світі як до його амбітної зовнішньої політики, так й до її військового компоненту. І, якщо про економічні здобутки і широкі плани Пекіну на різних континентах вже написано цілі грубезні томи різного роду досліджень, військово-політичний курс КНР лише останнім часом став предметом уважного аналізу.
Між тим, Китай вже певний час реалізує курс на посилення збройних сил і відкрито оголосив про намір у цілому завершити їхню модернізацію до 2035 року. Дуже показовим у цьому контексті є виступ Генерального секретаря Центрального комітету Комуністичної партії Китаю Сі Цзіньпіна перед партійним керівництвом та вищими офіцерами збройних сил 16 листопада 2012 року, в якому лідер КНР наголосив: «Суверенітет і безпека мають бути пріоритетом серед будь-яких інших міркувань. Бути «готовим діяти» має стати основним завданням армії, як і готовність всебічно зміцнювати здатність до стримування та бойову спроможність в інформаційну еру. Всі збройні сили мають розуміти стратегічну важливість військової підготовки та постійно підвищувати свої справжні бойові можливості.»
Особливо це відчувається сьогодні у Світовому океані, зокрема в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР), де КНР діє доволі агресивно. Не випадково відомий американський експерт з безпекової політики Китаю Роберт Росс у журналі The National Interest звернув увагу на те, що з 2010 по 2017 рік кількість китайських військових кораблів зросла з 210 до 320, а також спрогнозував зростання їхньої чисельності до 430 (плюс близько 100 субмарин) упродовж наступних п’ятнадцяти років.
Відомо, що Пекін приділяє системну увагу збільшенню кількості своїх авіаносців, що може вважатися доказом його великих морських амбіцій. Наочним же свідченням його намірів перешкодити появі американського флоту у прилеглих морських водах, на думку деяких експертів, стало нещодавнє розміщення балістичних ракет DF-26 з дальністю ураження до 5000 кілометрів, яке широко висвітлювалося у медіа. Значний резонанс викликала й остання заява контр-адмірала ВМС КНР Лу Юаня, про те, що у разі конфлікту Китай має знищити один або два американських авіаносця, чим не лише досягти військової переваги, але й підірвати бойовий дух США.
Китай також активно розвиває ракетні системи, сприяє розробці нових літаків і безпілотних літальних апаратів (БПЛА), які можуть бути використані для ураження американських цілей у Тихому океані. Зокрема, може йтися про такі наявні зразки та перспективні програми, як ракетний комплекс WS-600L, протикорабельний комплекс CM-401, радар 609, бомбардувальник H-20, винищувач четвертого покоління J-10B, малопомітний БПЛА CH-7, БПЛА радіолокаційного спостереження JY-300 тощо).
Британський Economist звертає увагу, що навіть китайський інфраструктурний проект, відомий у світі під назвою «Один пояс - один шлях», вочевидь матиме суттєву військову складову. Зокрема, йдеться про те, що його забезпечуватиме система навігації BeiDou, яка за задумом матиме 35 супутників і становитиме конкуренцію глобальній американській системі позиціонування GPS. За даними видання, угоду на використання BeiDou, загальною вартістю 25 мільярдів доларів, вже підписали близько 30 країн. При цьому, як вважає Economist, систему BeiDou контролює китайська армія, а відтак вона може використовуватися й для військових цілей.
Активно працює Китай й у кібер-сфері, адже в сучасному світі діяльність критичної інфраструктури, фінансових установ і промисловості багатьох країн є надзвичайно вразливою з точки зору зовнішнього втручання.Є дані, що цим займаються нові війська так званої стратегічної підтримки. Зростає кількість випадків виявлення шпигунів, зокрема, за деякими повідомленнями, китайська військова розвідка таємно вбудовувала чіпи-шпигуни в материнські плати, які використовувалися в серверах найбільших американських компаній, включаючи Apple і Amazon. За інформацією «Голосу Америки», упродовж 2018 року мін'юст США висунув звинувачення 20 юридичним та фізичним особам з Китаю, пов'язаним із шпигунством в інтересах КНР. Так, у грудні минулого року влада США висунула офіційні звинувачення проти двох хакерів, пов'язаних з китайською розвідкою, яких обвинувачують у атаках на більш ніж 45 компаній впродовж десяти років.
Газета The China Daily, цитуючи представників вищого командування на нещодавній Китайській виставці авіа і космічної техніки зазначає, що КНР планує збільшити свої військові можливості у космосі шляхом організаційного утворення до 2020 року «стратегічних сил», які включатимуть повітряний і космічний компоненти, і вже до 2035 року Китай матиме найсучасніші об’єднані сили, здатні вирішувати відповідні бойові завдання.Можна також згадати, що ще у 2007 році Китай став третьою після США і Росії країною, яка продемонструвала здатність знищувати об'єкти, що знаходяться на земній орбіті.
За повідомленнями китайських медіа, в жовтні 2018 року під час відвідання штабу південного командування Збройних сил Китаю Сі Цзіньпін заявив: «Ми маємо активізувати проведення бойових навчань різного характеру задля підвищення можливостей військовослужбовців та підготовки до війни». Здається, більш, ніж відверта заява. А вже 9 січня цього року лідер Китаю на зустрічі з військовим командуванням зазначив, що збройні сили мають виробити сучасну стратегію дій і бути готовими до її реалізації.
Між тим, коли ж не вистачає військової сили або коли чогось можна досягти миром, Китай вправно використовує й інші інструменти. Не випадково, експерти зазначають: «китайські лідери – найбільш несентиментальні провідники політики рівноваги сил. З найдавніших часів китайці мали протистояти сильним сусідам. Часто, будучи слабкішими у військовому плані, вони перемагали, оскільки розуміли і використовували у власних цілях психологію і забобони чужоземців. Китай, коли перед ним стоїть небезпека, вміло зіштовхує своїх супротивників одного з одним».
Отже, є усі підстави вважати, що Китай буде й надалі зміцнювати свої збройні сили та розвивати їхні спроможності, у тому числі й в космосі. Пріоритетом є активна модернізація існуючих видів озброєння та створення нових. Зокрема, серед останнього можна згадати створення в КНР аналогу американської супер-бомби GBU-43/B Massive Ordnance Air Blast, також відомою під назвою «мати усіх бомб». Зазначається, що китайська бомба розроблена корпорацією China North Industries Group Corporation Limited, є легшою за американську, оскільки пристосована для розміщення на наявних літаках, однак являє собою при цьому надпотужний засіб неядерного ураження.
Водночас, у ближчій перспективі Китай здається буде уникати прямої військової конфронтації зі США. Його тактика насамперед полягатиме у діях в рамках тези «перемога без бою», тобто у протидії США через постійну демонстрацію зростаючих можливостей своїх збройних сил, розширення кола прибічників на міжнародній арені та усіляке послаблення Сполучених Штатів. Вочевидь, тому Пекіном використовуватиметься й інша стратегія, що доповнюватиме або замінюватиме силові можливості. Зокрема, йтиметься про фінансово-економічні інструменти та «м’яку силу».
