Візит Трампа до Франції: забагато символіки, замало змістовності

Було очевидним, що обидва президенти хотіли скористатися візитом для посилення власної внутрішньої легітимності за допомогою успіхів на міжнародній арені. Невипадково керівництво Франції зустріло президента Трампа урочистостями і протокольними «родзинками», що мали продемонструвати як давні історичні контакти, так і сучасне прагнення сторін до партнерства на новому етапі. Зокрема, візит розпочався з відвідування могил Наполеона та маршала Фоша, вручення гостю символічного маршальського жезла, а завершився дружньою вечерею в ресторані на Ейфелевій вежі. В урочистому військовому параді з нагоди річниці взяття Бастилії у присутності обох лідерів брали участь 200 американських вояків, що мало історико-символічне значення у зв’язку зі сторіччям вступу Сполучених Штатів у Першу світову війну на боці Антанти.

У ході проведених дискусій лідери підкреслили взаєморозуміння в питаннях боротьби з тероризмом та ситуації на Близькому Сході як ключових. Додатковим пріоритетом було визначено співробітництво спецслужб у протидії кіберзлочинам та радикалізму в Інтернеті.

Слід відзначити, що США та Франція тісно співпрацюють у сфері боротьби з міжнародним тероризмом, зокрема Ісламською державою, проте Париж розраховує на більшу взаємодію з Вашингтоном із низки причин. Так, хоча Збройні сили Франції залишаються доволі потужними й мають чисельність 205 тис. вояків, потреба у збільшенні їхніх можливостей підвищується з року в рік. Зокрема, з січня 2015 року Франція проводить на власній території масштабну антитерористичну операцію «Вартовий» із залученням 14 тис. солдатів, підрозділів авіації, флоту та поліції. Еммануель Макрон планує її продовжувати, зосередившись на підвищенні ефективності.

Також предметом переговорів, найімовірніше, стали спільні дії збройних сил Франції та США в операціях «Бархан» у Сахелі, Африка (Малі, Мавританія, Буркіна-Фасо, Нігер та Чад) і «Шамаль» (Ірак та Сирія). У рамках останньої Франція узгоджує зі США авіаудари по позиціях бойовиків ІД, а французька батарея з гаубицями Caesar допомагала у звільненні Мосула.

У політичному плані, за інформацією ЗМІ, Франція начебто змінила свою попередню позицію: негайне усунення Асада від влади вже не є обов’язковою передумовою досягнення політичного врегулювання в Сирії, що, у свою чергу, розширює рамки взаємодії зі США, відповідна позиція яких усе ще перебуває на стадії формування.

Значний військовий контингент Франції розташовано в Джибуті, Сенегалі, Кот-д'Івуа́рі й Габоні, що не відповідає її наявним ресурсам. Боротьба з тероризмом у межах операції «Бархан» стає для Франції більш обтяжливою, а можлива допомога з боку США – вкрай необхідною: військові поступово втрачають ініціативу в Сахелі, обмежений оборонний бюджет створює додаткові проблеми.

Париж давно прагне передати більше відповідальності міжнародним миротворчим силам – ООН, ЄС, суто африканським силам із тим, щоб знизити політичні ризики своєї військової політики в Африці – і шукає підтримки з боку США.

Відтак Франція стала заручником ситуації в регіоні і залишається єдиною країною, спроможною там до активних дій. Однак у разі одностороннього збільшення військової інтервенції виникає фундаментальна проблема легітимності: Париж можуть звинуватити у відродженні політики колоніалізму і, водночас, Франція нестиме тягар усіх негативних наслідків. Звичайно, Макрон хотів би цього уникнути й вочевидь розраховує на підтримку Трампа.

При цьому безпекова ситуація в Малі не покращується. Деякі військові експерти вважають, що Франція навряд чи здобуде там перемогу (а можливо, зазнає поразки), оскільки стабілізація ситуації потребує як чисельнішого військового контингенту, так і програм розвитку разом з фінансами. Ситуація ускладнюється й тим, що інші країни – члени ООН явно ухиляються від військового втручання.

Оглядачі також звернули увагу, що дискусія Макрона і Трампа пройшла на тлі гучного внутрішньополітичного скандалу: напередодні міністр фінансів Жеральд Дерманен оголосив про скорочення поточних бюджетних витрат на 4,5 млрд євро, відтак кошторис міністерства оборони Франції було урізано на 20% (850 млн євро) при загальному оборонному бюджеті в 32,7 млрд, який був затверджений у державній програмі оборони на 2014-2019 роки. Вищі військові чини Франції жорстко виступили проти таких різких скорочень, а президент начебто дорікнув начальнику генштабу збройних сил країни генералу П`єру де Вільє за витік інформації. Тож згодом дійшло до взаємних погроз щодо відставки генерала (за наявною інформацією він усе-таки пішов у відставку 19 липня). Гірше того, у день параду, саме під час візиту Трампа провідний депутат партії Макрона, глава комітету оборони парламенту Жан-Жак Брідей різко засудив плани президента скоротити оборонний бюджет на тлі виділення підтримки державній атомній корпорації AREVA 1,5 млрд євро. Експерти вважають цей випадок першим серйозним конфліктом у «команді» Макрона через непослідовність у питаннях національної безпеки, адже сам президент напередодні заявляв про поступове збільшення оборонного бюджету до 2% ВВП – з нинішніх 32,7 млрд євро до 50 млрд євро до 2025 року.

Рік тому резонансні терористичні акти в Парижі дали привід Трампу назвати місто небезпечним і таким, що втрачає світовий престиж, однак винесення саме цієї, антитерористичної проблеми в фокус нещодавньої зустрічі двох світових лідерів дає надію на появу спільного стратегічного взаєморозуміння, координацію дій та, можливо, більш безпечний світ у майбутньому.