Богдан Яременко
дипломат, голова правління фонду "Майдан закордонних справ"
Відпустка президента, та ще й володаря «ядерної кнопки» – завжди річ відносна. Дональд Трамп не забарився твітнути, що це казна-що, а не відпустка: щодня наради, зустрічі, телефонні бесіди.
Але навряд чи хтось очікував, що, перебуваючи на відпочинку, Дональд Трамп може загострити ситуацію навколо Північної Кореї мало не до стану війни.
«Вогонь, лють і сила», – саме цими словами, граючи м’язами на обличчі, Дональд Трамп у присутності журналістів пообіцяв відповісти на новини про чергові ракетні випробування КНДР та про те, що ця країна вочевидь досягла значного технічного прогресу й тепер може зменшити ядерний заряд до розміру боєголовки в міжконтинентальній балістичній ракеті.
Завдяки тому що в адміністрації Дональда Трампа наразі неможливо нічого приховати, відразу ж з’явилися подробиці доволі безпрецедентного за рівнем емоційності вислову американського президента.
По-перше, Дональд Трамп не мав права ані на цитовану заяву, ані на сам зазначений твіт, оскільки посилався на таємну інформацію.
По-друге, хоча деякі розвідувальні відомства США справді дійшли висновку про технічну готовність КНДР завдати ядерного удару по США, а також про наявність у північних корейців до 60 ядерних боєголовок, ніхто з радників Трампа не готував його грізної заяви.
Нова інформація про ракетно-ядерні розробки дійсно додає барв у картину північнокорейської кризи й навіть виводить КНДР у розряд ядерних супердержав (по суті, у сучасних міжнародних відносинах Північна Корея нічим не відрізняється від Росії, напускна велич якої базується не на економіці, технологічному чи гуманітарному розвитку, а на ядерній силі). Але при цьому далеко не всі у світі й навіть у колах, близьких до самого американського президента, вважають ситуацію апокаліптичною чи такою, що робить війну невідворотною. Зрештою, Рада Безпеки ООН спромоглася минулого тижня погодити нові санкції проти КНДР, отже, дипломатія вичерпала ще не всі можливості.
Відверто кажучи, слід відзначити, що розпалювачі війни в оточенні Трампа також є. Той-таки Стів Беннон намагається на практиці реалізувати свою теорію про те, що новий світовий порядок може утворитися лише після масштабної війни та руйнувань. Але правда життя дещо складніша за ідеї нових американських правих.
Чимало оглядачів сходяться на думці, що донині (без винятків) поведінка держав на міжнародній арені ставала то відповідальнішою, що більшим був досягнутий ними прогрес у сфері ядерного озброєння. Очевидно, коли отримуєш краще уявлення про те, які можливості дає ядерна зброя, для воєначальників і державних діячів значно більш очевидною й загрозливою стає картина ймовірного застосування аналогічної зброї проти їхніх країн і народів.
Багато хто вважає, що підвищена агресивність у риториці північнокорейських лідерів традиційно була не чим іншим, як своєрідним блефом, покликаним компенсувати брак військових та економічних ресурсів для опору зовнішньому тиску. Тож, на думку аналітиків, очікується, що, отримавши у свої руки гарантії незастосування проти себе сили у вигляді солідного ядерного потенціалу, Кім Чен Ин, найвірогідніше, дещо попуститься.
Більшість фахівців у сфері контролю за ядерним озброєнням тим часом підкреслюють, що ймовірність того, що Кім Чен Ин або лідер будь-якої іншої ядерної держави вирішить, потягуючись вранці у ліжку, ні з того ні з сього почати війну, дуже невисока. А ось можливість ядерного конфлікту внаслідок неправильного розуміння намірів супротивника, хибних розрахунків, трагічних помилок чи збігу обставин, на жаль, значно вища.
Саме тому, якими б не були справжні плани, відповідальні державні діячі та дипломати ніколи не вдаються до мови погроз і залякування. І саме тому заява Дональда Трампа викликає занепокоєння не менше або й більше, ніж традиційна мілітаристська бравада північнокорейських вождів.
Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».
