Олексій Куроп`ятник
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Хоча на форумі дискусії відбулися на тлі очікування чергового глибокого світового економічного спаду, з яким буде складно впоратися, нечисленні представники провідних країн-членів ЄС та євробюрократи (голови Єврокомісії не було) прибули на форум впевненими та оптимістичними, сподіваючись на здатність лідерів ЄС проводити реформи щодо зміцнення єврозони. Це трохи дивно: Європа постраждала найбільше від останньої фінансової кризи майже 10 років тому: пережила дві рецесії та ініціювала фінансову допомогу для семи країн-членівь (що стурбувало глобальну економічну систему). Залишається високим ризик виходу Греції із єврозони, а вихід із ЄС Британії тільки додав блоку економічних проблем. Тим не менш, лідери ЄС заявили, що «Європа повертається» на світову арену як гравець, незважаючи на ризиковані парламентські вибори в Італії навесні цього року.
Напередодні форуму, на доповнення до доповіді PwC, доповідь Єврокомісії опублікувала обнадійливі економічні показники блоку: обсяги ПІІ (прямих іноземних інвестицій) – рекордні €424 млрд, (для порівняння, обсяг ПІІ в США у 2016 році склав €391 євро), зростаючий рівень продуктивності та рівень безробіття – на історичному мінімумі. Відтак, у 2017 році ЄС став найбільшим торговельним союзом у світі та найпривабливішим місцем для ПІІ. Водночас визнається, що ЄС став на шлях ризиків для свого подальшого існування через втрату керівної ролі з підтримання світового порядку. Залишається незрозумілою здатність ЄС відновити свою роль у повному обсязі, оскільки робота з реформування ЄС ще не завершена. Зокрема, напередодні чергової фінансової кризи у Європі не створено єдиного цифрового ринку (крім ринку товарів).
Перманентний конфлікт між національними та наднаціональними інтересами вирішується у ЄС на користь останнього. Лідери Франції та ФРН не відокремлюють свої країни від ЄС, що начебто має дати громадянам країн-членів ЄС відчуття спільності інтересів ЄС із національними інтересами. Водночас, брак такого єднання інтересів постійно створює проблеми в ЄС.
Цікаво, що Еммануель Макрон зробив акцент на використанні феномену зростання націоналізму в світі, але у своїй власній інтерпретації: США захищають свої національні інтереси, тоді й Європа має бути сильною, перетворитися у економічний континент і політичну силу, яка діє за власними правилами та здатна захищати свої власні інтереси (йдеться про інтереси Європи, а не національні інтереси країн-членів). Напрямком досягнення цього має стати посилення єврозони з функціональним банківським союзом та об’єднаним ринком капіталів.
Долати популізм пропонується не реформуванням системи перерозподілу багатств, а банальними економічними методами: створювати нові робочі місця та досягати високих рівнів зростання економіки. У діях Брюсселю не видно ознак перегляду підходів, які досі базуються на мультикультуризмі: ЄС розпочав перегляд правил надання притулку (кінцевий термін у червні ц.р.), однак все ще не визначив спільної позиції щодо квот для біженців після їх напливу у Європу в 2015 році.
Євросоюз у кризі єдності: шляхи виходу
Євросоюз з самого початку був задуманий як політичний проект для підтримання миру на континенті та консолідації демократії в рамках верховенства права через створення та посилення потужних економічних зв’язків. У цьому Європа переживає кризу. Частина європейців продовжує захищати інтереси національних держав та систематично порушує базові принципи ЄС. Це стосуєтсья реформи судової системи в Польщі як незалежної, прозорої та ефективної, але відмінної від стандартів ЄС. Уряд країни пишається тим, що витратив на її реформування 1.8% бюджету, що є втричі більше, ніж у середньому по ЄС. Для розуміння поляків варто подивитися на ситуацію у ЄС з точки зору Варшави: уряд вважає позиції Німеччини та Брюсселю одним цілим, єдиним органом, який становить загрозу національному суверенітету Польщі та її економічному процвітанню. Схожу позицію займає Угорщина та Румунія.
Реформа єврозони вважається ключовою для зміцнення ЄС перед черговою кризою. Завершення створення банківського союзу разом із «Європейською схемою депозитних гарантій» стане ще одним кроком уперед, оскільки це доповнить економічний та монетарний союзи розширенням можливостей збору податків. Конкретні кроки мають бути зроблені до червня, якщо Іспанія та Італія отримають потужну підтримку з боку ФРН та Франції для завершення створення банківського союзу та перетворення Європейського стабілізаційного механізму в інструмент МВФ. Існують амбіційні пропозиції зі створення економічного та монетарного союзу. Однак ці плани можуть залишитися частково нездійсненними.
Водночас, окремі країни-члени вимагають змін до базового договору ЄС. Дійсно, існує потреба покращення управління та створення засобів просування ЄС у напрямку економічного та монетарного союзу. Також важливо просувати реформи для тіснішого поєднання національних економік в рамках ЄС. Проте ще далеко до єдності підходів стосовно глибини фіскального союзу, хоча існує політична воля до руху у цьому напрямку.
Недарма на форумі Еммануель Макрон говорив про багатошвидкісну Європу. Це відображає розуміння правлячої еліти того, що бажаність одночасного просування вперед усіх країн-членів не відповідає реаліям та бажанню окремих країн-членів. Відтак, пропонується надати можливість окремим країнам рухатись швидше і тримати двері відчиненими для тих, хто відстає. Жан-Клод Юнкер у вересні 2017 року попереджав, що двошвидкісний поступ Європи є шляхом до її роз`єднання, оскільки повернення до більш націоналістичних та авторитарних моделей управління може призвести до зупинки економічних реформ в окремих країнах, їх вихід із транскордонного економіного співробітництва. Цю думку поділяє й МВФ.
З іншого боку, на тлі виходу Британії з ЄС, успішному завершенню ринкових реформ у ЄС має сприяти пошук найкращого балансу інтересів між Німеччиною та Францією. Та чи існує насправді цей баланс інтересів, який має пришвидшити подальше об`єднання Європи? Схоже, що в Європі готуються до другої спроби ухвалення спільної конституції ЄС. Окремі голоси застерігають, що якщо лідерство та можливості ухвалювати рішення не спрацюють, ЄС може розвалитися. Рішенням може стати створення нового контексту існування Європи на цінностях (або принципах) та культурі.
Європейський капіталізм будуть лікувати реформуванням ЄС
На форумі лідери ФРН, Франції та Італії засудили колишню бізнесову практику, наслідком якої є зростання популізму та протекціонізму. Вони заявили про готовність реформувати глобалізм та виправити минулі помилки – дуже смілива заява, проте не ясно, що мається на увазі.
Європа підтримала ідею форуму щодо комплексних показників розвитку країн. Єврокомісія, зі свого боку, запропонувала «дорожню карту» для визначення показників розвитку та захисту навколишнього середовища, що дозволить точніше визначати рівень процвітання та життєвий рівень населення попри традиційний ВВП. Цей підхід може скоригувати стратегічні цілі «Лісабонської стратегії після 2010 року» у плані показників росту та зайнятості, невдоволення населення не ставить під загрозу економічне зростання, оскільки процвітання та рівність громадян залишаються ключовими факторами для економічного розвитку. Однак непевний економічний ріст стає ключовим ризиком для вищих менеджерів корпорацій, який витісняє зарегульованість бізнесу на другий план.
Під час форуму склалося враження, що лідери Європи не бояться брати на себе відповідальність за долю капіталізму, визнають необхідність трансформації Європи, поглиблення її управління на основі верховенства права та глобалізації. Однак лідери Європи акцентували шлях до процвітання через посилення глобалізації та зміцнення єврозони. Це подавалося під гаслом недопущення фрагментації світу та збереження капіталізму шляхом посилення можливостей середнього та робочого класу отримувати більше вигод через розширення соціальних програм їх підтримки, не уточнюючи яким чином. На тлі різкої критики політики глобалізму це сворює дивне відчуття когнітивного дисонансу та викликає сумніви щодо щирості авторів таких заяв.
Еммануель Макрон заявив про амбіції Франції повернути собі роль ключового гравця по відродженню глобального капіталізму, більш рівномірно розподіляти доходи, перейти на торгівлю інноваціями, хоча і з певними обмеженнями для робітників. Центральне місце у Макрона посідає реформа ринку праці на користь підприємців для спрощення порядку звільнення робітників. Проте на перенавчання та надання нової кваліфікації робітникам Макрон ще має виділити обіцяні 15 млрд. євро упродовж 5 років. Лідери ФРН та Італії у своїх виступах також просували ідеї подальшої європейської інтеграції та захищали міжнародне співробітництво. Ангела Меркель уникала будь-яких натяків на перерозподіл німецьких багатств на користь менш процвітаючих країн Середземномор`я. Прем`єр Італії Паоло Джентілоні також виявив готовність не допустити розвалу «Західного світу» між космополітичною «цифровою елітою» та «армією нестабільних та недоплачених місцевих робітників», але не уточнив як він це зробить.
Епілог
З усього видно, що на Європу чекають «смутні часи». Все більше проявляються ознаки зростання ймовірності «зворотнього удару» проти поточної внутрішньої та зовнішньої політики Заходу, посилюються настрої антисистемного популізму. Тепер ринковому капіталізму недостатньо досягати економічного зростання, потрібно рівномірніше ділитися доходами від цього росту. Сумнівно, що Захід готовий проводити реальні зміни, принаймні на цьому етапі.
Вітчизняні поводирі ведуть Україну у напрямку наближення до європейських цінностей та процвітання. Усе начебто правильно і народ це підтримує. Але це рух здійснюється наосліп. Вже час розплющити очі і подивитися уважніше що нам вже треба робити. В образ українського капіталізму та демократії треба вносити серйозні корективи із тим, щоб наш державний човен не потопився під хвилею чергової кризи глобальної системи нереформованого капіталізму, яка невідступно наближається.
