Вибори президента у Грузії: парад брудних технологій та розкол країни задля виживання існуючого режиму (повна версія)

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Олексій Куроп'ятник

експерт Фонду "Майдан Закордонних Справ"

Вибори президента в Грузії: парад брудних технологій та розкол країни задля виживання існуючого режиму

28 листопада в Грузії відбувся другий тур президентських виборів, в якому, згідно даних ЦВК, перемогла експатріант із Франції Саломе Зурабішвілі. Вона є  ставленицею правлячої партії «Грузинська мрія – Демократична Грузія», очолюваної Бідзіною Іванішвілі – найзаможнішим бізнесменом в цій бідній країні.

Цьогорічні президентські перегони в Грузії проходили в складній суспільно-політичній обстановці. З одного боку, в останні роки економіка країни зростає в середньому на 4,5% щорічно попри чисельні шоки, кількість бідних зменшилася з 32,5% в 2006 році до 17,1% в 2016 році. Уряд, який прийшов до влади шість років тому вдався до реалізації низки програм соціальної допомоги, почав створювати для нужденних нові економічні можливості. ВВП зріс до 15,5 млрд.дол. або 4 тис. дол.на душу населення, що обумовлено збільшенням обсягів торгівлі із ключовими партнерами – Туреччиною та РФ. З іншого боку, державний борг Грузії сягнув 44,9% від ВВП (раніше – 36,63%), що зумовило введення урядом режиму жорсткої економії бюджетних витрат. В 2015 році ларі - національна валюта знецінилася на 40%, що помітно погіршило життєвий рівень більшості населення. При населенні 3,7 млн. чоловік задекларований прибуток мають лише 1,18 млн., з яких 20% заробляють менш ніж 100 дол. на місяць. Середній клас країни, політична основа будь-якої демократії, звузився до 7% населення. Відтак на виборах основними проблемами, які хвилювали виборців, постали питання щоденного економічного виживання.

Потужна політична поляризація посилила питання про підзвітність правлячої партії перед нацією. В останній доповіді Freedom House «Nations in Transit» відмічається відкат демократії в Грузії. В результаті опитування організацій NDI та CRRC влітку ц.р. 62% респондентів вважають, що країна рухається в неправильному напрямку, і тільки 29% вважають, що в правильному, бачать погіршення своїх соціально-економічних умов та переймаються переважно місцем роботи, бідністю та інфляцією. Іншим елементом невдоволення стала несправедлива правова система (69%). Рівень підтримки непевного поступу країни до членства в НАТО залишається відносно високим на тлі невирішеного конфлікту в Абхазії та Північній Осетії.

В політичному сенсі країна вступила в перехідний період з президентсько-парламентської моделі до парламентської. Згідно з останніми змінами до Конституції, з 2024 року президент обиратиметься на 5 років Колегією виборців із 300 членів (зараз - прямими виборами на 6 років). Його повноваження звужені, цього домагалася правляча партія як основний пріоритет, коли в 2016 році виграла на парламентських виборах конституційну більшість. Проте сама ідея є суперечливою і не цілком відповідає європейській практиці, але її реалізація в Грузії щільно пов`язана із практикою використання повноважень за часів президентства М.Саакашвілі та можливістю його реваншу у разі приходу до влади представника його партії Г.Вашадзе.

Правляча партія аргументувала цю зміну тим, що посада матиме обмежені повноваження і породжує марні сподівання у виборців. Однак цей аргумент ігнорує загальний політичний контекст в країні. По-перше, перехід до парламентської моделі не обов`язково вимагає непрямих виборів президента. В Австрії, Чехії, Болгарії, Ірландії та інших президент обирається на прямих виборах. Водночас, обидва способи обрання президента є легітимними. Прямі вибори більше гарантують захист механізмів розподілу влади на незалежні гілки та контролю за урядом. Вищі державні посадовці із публічним мандатом викликають більше довіри як нейтральні політичні арбітри в ситуації, коли виникає конфлікт в діючій владі. З іншого боку, непрямо обраному президенту буде складніше збалансувати загрозу домінування якоїсь однієї партії або фракції, що стало регулярним явищем в політичній реальності Грузії. Венеційська комісія також відмітила сумісність непрямих виборів президента із європейськими стандартами. Перехід на таку модель має забезпечити гарантії плюралізму в парламенті. Проте при вирішенні цього питання правляча партія не спромоглася залучити до її прихильників більшість населення країни: 84% громадян Грузії підтримують прямі вибори президента, 60% населення не було поінформовано належним чином про зміст пропозиції, а 89% громадян не відвідували жодних публічних обговорень цієї теми. Коли в грудні 2017 року парламент схвалив цю поправку до Конституції, 70% населення не було поінформовану про цю зміну.

Ця обставина зменшила інтерес електорату до виборів. В першому турі (відбувся 28 жовтня) явка становила рекордно низькі 47%. Крім того, в першому турі правляча партія вибрала тактику не висувати свого кандидата на посаду, а підтримати за лаштунками формально незалежну Саломе Зурабішвілі. На початку перегонів використання владою адміністративного ресурс було дозованим, зважаючи на те, що за посаду конкурувало 25 кандидатів. У влади існувала впевненість, що С.Зурабішвілі, яка вже вдруге боролася за посаду, зможе без проблем та зайвих публічних зусиль набрати необхідні 50+1% голосів в першому турі.

Довідково: Саломе Зурабішвілі походить з відомої грузинської родини політичних емігрантів, народилася у Франції, майже 30 років працювала в МЗС Франції дипломатом. В 2003 році була призначена послом у Грузію, в березні 2004 року на запрошення президента Саакашвілі стала міністром закордонних справ Грузії в його уряді. Отримала громадянство, пізніше вийшла із громадянства Франції. В 2005 році її зняли з посади і вона перейшла в опозицію до Саакашвілі, до 2010 року вона очолювала партію «Шлях Грузії», в 2013 вперше невдало спробувала боротися за посаду президента. На парламентських виборах 2016 року вона балотувалася як незалежний кандидат в мажоритарному окрузі і була обрана за підтримки правлячої партії, перетворившись на її найбільш агресивного прихильника.

За результатами першого туру з`ясувалося, що рівень публічної підтримки С.Зарубішвілі є незначним і навіть результат 38,6% голосів для багатьох виглядав неправдивим: опозиціонер Грігола Вашадзе набрав 36,7% із різницею в 1%. Навіть сам факт другого туру на п`ятих з 1991 року президентських виборах став політичним прецедентом. Самі перегони, які спочатку очікувалися як спокійні, трансформувалися у палкі звинувачення, замість єднання вони почали роз’єднувати людей. Влада вдалася до безпардонного застосування адмінресурсу.

Доступ кандидатів до фінансових ресурсів при проведенні перегонів виявився дуже нерівним. Зурабішвілі отримала 75% усіх пожертвувань із загальних 1 200 тис дол., згідно Державної служби аудиту. Більшість з них - анонімні. Її підтримало до 30 формально незалежних офісів активістів, які проводили мітинги, публічні заходи через соціальні мережі, розміщали наочну агітацію на її користь. Крім того, партія Спілка патріотів підтримала Зурабіщшвілі агітаційними заходами, значними фінансовими внесками, що заборонено законом. Державна служба аудиту порушила 576 справ щодо незаконних індивідуальних внесків у кампанію Зурабішвілі, всі вони виявилися затягнутими в часі через певні перепони і не вплинули на кінцеві результати виборів.

Правляча партія перестала вдавати, що Зарубішвілі - це незалежний кандидат, активно залучилася до її кампанії в плані проведення заходів, розповсюдження гасел та розробки стратегій. Лідери партії стали обличчям кампанії Зурабішвілі, яка стала менш впізнаною та наочною. Перегони позбавилися рівності можливостей для кандидатів та плюралізму думок і політичних позицій.

Ба більше того, на підтримку Зурабішвілі урядовці та лідери правлячої партії почали надавати обіцянки про започаткування державних програми та соціальних витрат, підвищення зарплатні для військових та вчителів, допомогу окремим групам громадян, розбудову інфраструктури. За кілька днів до дня голосування прем’єр оголосив про «пробачення» урядом кредитів для 600 тисяч клієнтів банків, що були покриті «Фондом Карту», заснованим Б.Іванішвілі. Закон про вибори прямо забороняє такі дії за 60 днів до виборів. Незалежні спостерігачі розцінили цей крок уряду як безпрецедентний випадок скупки голосів виборців, що є кримінальним злочином (стаття 160 КК). Генпрокуратура дійсно порушила кримінальну справу за цими ознаками, а «Transparency International - Georgia (TI)» закликала уряд припинити незаконну діяльність.

У другому турі було зафіксовано 40 випадків примусу держслужбовців та членів їх родин голосувати за Зурабішвілі. Застосовувалися і нові форми залякування, зокрема, через менеджерів у приватному секторі.

Другою стратегією влади стало продукування гасел про небезпечність для країни правління представника партії Саакашвілі «Об`єднаний національний рух». Публічно прогнозувалося, що перемога Г.Вашадзе призведе до помилування Саакашвілі та до його повернення в національну політику, що він помститься за колишні образи, і що почнеться громадянська війна.

Водночас, підтримка Зурабішвілі завдала правлячій партії іміджевих втрат через її заяву про причини війни 2008 року. Більше того, вибір керівництвом партії суперечливого кандидата розколов її лави та викликав відчуття втоми у населення від Іванішвілі.

Крім провладної фінансової та адміністративної підтримки, Зурабішвілі могла розраховувати на потужне голосування проти політичної спадщини Саакашвілі та його партії «Об`єднаний національний рух». Водночас, перегони Грігола Вашадзе, міністра закордонних справ в уряді Саакашвілі, також відзначилися негативною риторикою. Він називав свою опонентку зрадницею, пов’язував її до економічних інтересів Росії та до загроз для національної безпеки. Він закликав до призначення компетентного уряду замість діючого задля уникнення економічної катастрофи, також обіцяв підвищити пенсії та зарплату для вчителів та поліцейських, знизити відсоткові ставки на кредити в банках.

Його підтримала парламентська партія «Європейська Грузія», що у першому турі була на боці Давіда Бакрадзе (третє місце, 10%), хоча це рішення викликало потужну критику у низці регіональних рад, окремі члени цієї партії навіть вийшли із неї на знак протесту. Водночас, «Спілка патріотів» підтримала Зурабішвілі.

Риторика під час перегонів виявилася агресивною та ворожою, супроводжувалася погрозами нестабільності та залякуваннями. В другому турі виборів сталася низка актів насильства, залякування та інших порушень, які суперечать духу закону про вибори. Акції насильства та залякування представників опозиційної коаліції «Сила в Єдності» почалися відразу з початком другого туру. Усього зафіксовано 9 інцидентів.

За даними МВС, було порушено кримінальні справи проти 22 осіб. Найбільш серйозні інциденти сталися 30 жовтня в Ахалкалакі, де 4 активісти «Сила в єдності» були госпіталізовані із серйозними травмами. МВС порушила кримінальні справи за статтею «хуліганство» проти 5 активістів правлячої партії, яка публічно відкидає ці звинувачення. Ще один інцидент стався 29 жовтня в Каспрі, де активіст Вашадзе в місцевій виборчій комісії був побитий прихильниками правлячої партії.

Перегонам в цілому бракувало дискусій щодо конструктивних ідей, цінностей та бачення нового президентства. Жодних публічних дебатів у другому турі не проводилося. По багатьом аспектам вибори за своїм значенням вийшли далеко за межі власно президентства, перетворилися на референдум щодо партійного лідерства, у викривлений вибір між двома апокаліптичними сценаріями для країни.

Окремі ЗМІ втратили неупередженість більш відверто, ніж у першому турі. 30 жовтня компанія «Imedi TV» змінила регулярний графік для концентрування на нападках на кандидатуру Вашадзе «задля недопущення повернення колишнього режиму до влади». А компанія «Rustavi 2» активно підтримувала Вашадзе та його партію, спекулюючи на подробицях приватного життя Зурабішвілі. Так дві провідні TV- компанії перетворились в інструменти перегонів, а громадяни частково позбавилися об’єктивної інформації про кандидатів.

Дискусія в провідних ЗМІ намагалася роз`єднати виборців на два непримиримі табори шляхом протиставлення «дев`яти кривавих років» колишнього Президента Саакашвілі та «корумпованого та нездатного керувати країною мільярдера олігарха», колишнього прем’єра Бідзіна Іванішвілі. Як результат, багато громадян Грузії виступили проти обох «крайніх» режимів.

Провідні місцеві спостерігачі в цілому позитивно оцінили сам хід голосування в більшості виборчих дільниць. Водночас, було зафіксовано серйозні порушення, здатні вплинути на кінцевий результат в окремих дільницях, зокрема, масову скупку голосів виборців, вкидання бюлетенів пакетами в урни для голосування, багаторазове голосування. Відмічалося групове та підставне голосування, зокрема, без ідентифікаційних документів та виніс пустих бюлетенів за межі виборчих ділянок. Місцеві та іноземні спостерігачі відмічали присутність за межами дільниць координаторів із списками виборців, які збирали останніх на наради. Все це впливало на волю виборців при голосуванні.

В окремих випадках спостерігачам закривали доступ до дільниць або в інший спосіб обмежували спостереження за виборами, відмовлялися реєструвати їх скарги та навіть залякували їх.

В більшості дільниць процес підрахунку голосів відбувався відповідно до встановлених процедур із незначними порушеннями. Водночас, спостерігачі від NDI фіксували відверті спроби маніпуляцій під час підрахунку голосів. Зокрема, у пакет голосів із 10 бюлетенів за Зарубішвілі вкладали тільки 7-8, що спотворювало дійсний результат кандидата. Після підрахунку голосів на окремих дільницях виникали насильства, зокрема, в Марнеулі та в Лагодекхі. Низка громадських організацій заявила про підготовку урядом неправдивих особистих посвідчень задля голосування в окремих виборчих округах. Крім того, майже 10 тисяч нових виборців, включаючи 3 тисячі тих, хто досяг віку 18 років, були додані до списку перед другим туром виборів, що дало Зурабішвілі додатковий приріст голосів.

Явка у другому турі зафіксована на рівні 56,23% - найвища після 2012 року. С.Зурабішвілі отримала 59,54% голосів і виграла вибори. Грігол Вашадзе - 40,46%. Незалежний паралельний підрахунок в цілому підтвердив ці результати.

Місцеві експерти відмічають, що важливою рисою цих виборів стало виявлення розколу виборців країни між містом та селом. Майже всі значні міста країни (Куиаїсі, Руставі, Поті, Батумі, Телаві, Мцхета, Горі та Зугдіді) голосували за Вашадзе із розривом 5-22%.

Десять районів Тбілісі розділилися у прихильності до кандидатів: центральні та більш престижні райони столиці (Мтацмінда, Вакé, Сабуртало) голосували за Зарубішвілі із розривом 6-7%, в той час, як околиці (Самгорі, Кртанісі, Глдані) підтримали Вашадзе. Перемога Вашадзе в Батумі, другому місті країни, вказує на значне зменшення негативного ставлення до опозиційної партії, яке раніше було доволі потужним.

Образ Саакашвілі потужно майорів за лаштунками перегонів, оскільки той покладав великі надії на можливість повернутися в грузинську політику. Він щоденно робив заяви та з`являвся в ЗМІ, хоча й втратив громадянство Грузії, отже й можливість брати участь у виборчих перегонах. Другий тур виборів став для нього повною поразкою. Його зв`язок із Вашадзе став руйнівним для останнього. Стало ясно, що колишній президент залишається непопулярним в Грузії, а кожному, хто з ним працював, складно виграти вибори.

Саакашвілі прагнув відсторонити правлячу партію від влади, але для цього треба було просто відійти від грузинської політики, дозволити закріпитися альтернативним партіям, не пов’язаним із головною опозиційною партією. Останній рік показав, що Саакашвілі на це не здатний. Багато мешканців не забули як Саакашвілі перевищував свої владні повноваження.

Водночас, вибори також не стали повною перемогою для Б.Іванішвілі та його партії, яка спромоглася привести свого кандидата непевним шляхом лише в другому турі. Для закріплення при владі правляча партія має подолати корупцію, провести реформи в країні та покращити комунікацію із населенням.

Президентські перегони показали, що Грузія потребує на оновлення політичного життя. Значна кількість громадян розчарована в правлячій партії, втомлена від постійних взаємних звинувачень політиків. Однак опозиційна партія виявилася спроможною успішно провести другий тур попри усі перепони з боку правлячої партії. Лідери обох таборів визнали, що вели негативні виборчі перегони, спрямовані на розкол суспільства, отже шкідливі для демократії.

Фото: Reuters

Експерти
Олександр Поліщук

Олександр Поліщук

Військовий дипломат, експерт з питань оборонного будівництва та безпеки. Публікації
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Дмитро Новак

Дмитро Новак

Заступник голови правління, фінансовий директор Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації