Олег Бєлоколос
дипломат, експерт фонду «Майдан закордонних справ»
30 липня в Зімбабве відбулися довгоочікувані й надзвичайно важливі президентські та парламентські вибори. А вже 1 серпня в країні почалися масові заворушення і з’явилися перші загиблі. Що ж сталося?
Як відомо, процес проведення виборів у країні став можливим завдяки відстороненню від влади багаторічного і одіозного президента Роберта Муґабе, про що детально розповідалося в матеріалі «Заколот військових у Зімбабве, або війна брендів» від 17 листопада минулого року в рамках нашого проекту «Світ за тиждень». Безпосереднім приводом до заколоту восени 2017 року стало невдоволення військових спробою деяких кіл, наближених до дружини Муґабе Ґрейс, втрутитися в політику.
Цьогорічні вибори проходили в умовах справжньої руїни, на яку Муґабе спромігся обернути цю процвітаючу країну (колись Зімбабве називали «африканською Швейцарією») за 37 років свого перебування при владі. Зокрема, внаслідок його «управління» повністю деградували фінансова сфера, інфраструктура, галузь охорони здоров’я та системи водопостачання, внаслідок чого постійними явищами стали епідемії холери. Цей одіозний діяч також «прославився» у світі двома речами: масштабами гіперінфляції, що в 2008 році сягнула 11200000%, і вигнанням корінних мешканців, білих фермерів, яке мало катастрофічні наслідки для економіки країни.
Основними суперниками на виборах були колишній парламентар і новоспечений пастор Нельсон Чаміса та нинішній президент, 75-річний Еммерсон Мнанґаґва, якому експерти закидають жагу до влади, безжалісність до опонентів, організацію етнічно мотивованих убивств, хабарництво та участь у земельних конфіскаціях часів Муґабе. Судячи з наявної інформації, своє прізвисько «крокодил» він отримав не просто так, адже саме крокодил терпляче й непомітно чекає на свою жертву, аби завдати їй смертельного удару.
Однак і Нельсон Чаміса також прославився своїм надмірним популізмом, приміром, обіцянками реалізувати амбітний проект супер-швидкісного потягу або ж провести в Зімбабве Олімпійські Ігри.
Тимчасом спостерігачі, що вперше за останні 16 років здійснювали моніторинг виборів, попередньо відзначили високу явку – 75% від 5 635 706 зареєстрованих виборців, відносно нормальні умови голосування на одних дільницях, загальна кількість яких становила 10000, і «абсолютну дезорганізацію» на інших.
Отже, за останніми даними Зімбабвійської виборчої комісії, більшість, точніше 140 із 210 місць, у Національній асамблеї отримала партія, що асоціюється з Робертом Муґабе – Zanu-PF, а опозиційний Альянс (MDC Alliance) отримав лишень 58.
Станом на 2 серпня результати президентських перегонів невідомі. Їхні офіційні результати мають бути оголошені тільки 4 серпня.
Як повідомляють ЗМІ, внаслідок протистояння між опозицією та поліцією і армією після оголошення результатів виборів у Зімбабве загинуло щонайменше троє осіб. Опозиція звинувачує владу у нечесному підрахунку результатів голосування. Поліція вивела на вулиці броньовану техніку і застосувала газ проти демонстрантів. У керівництві поліції заявили, що правоохоронці не змогли впоратися з агресією учасників масових акцій протесту, тому поліцейські попросили вивести на вулиці армію. Водночас чинний президент країни, Еммерсон Мнанґаґва, закликав країну «продемонструвати спокій і зрілість».
Отже, події в Зімбабве розвиваються за логікою ситуації, коли відсутність традицій мирного переходу влади і впливового громадянського суспільства, глибоко вкорінена політична корупція, труднощі з вирішенням суперечок шляхом переговорів і складнощі з вільним проведенням виборів та чесним підрахунком голосів вкотре доводять, що демократія ніколи не дається легко.
