Фонд «Майдан закордонних справ» продовжує спільний проект з політичною партією "Українське об'єднання патріотів - УКРОП" - «Світ за тиждень».
До вашої уваги пропонуємо щотижневий огляд подій і тенденцій у світі за 15-21 квітня 2017 року.
У цьому дайджесті про таке: ескалація ситуації на Далекому Сході та її наслідки; Міжнародний суд ООН оприлюднив тимчасове процедурне рішення у справі за позовом України проти РФ щодо порушення Росією Конвенцій ООН стосовно боротьби з тероризмом та уникнення расової дискримінації; перезавантаження парламенту перед брекзитом; США переглядають свою ядерну доктрину.
Ескалація ситуації на Далекому Сході та її наслідки
Уже другий тиждень поспіль центральною темою практично всіх світових засобів масової інформації є обговорення можливості масштабного військового конфлікту між США та КНДР. Останніми днями напруження ще більш посилилося на тлі різких заяв віце-президента США Майка Пенса про те, що «ера стратегічного терпіння» його країни стосовно Північної Кореї закінчилася, та заступника представника Північної Кореї в ООН Кім Ін-Рена – про готовність КНДР відповісти на будь-яку військову дію США.
Думки переважної більшості експертів розділилися: частина вважає, що ситуацію ще можна спробувати розв’язати дипломатичним шляхом, інші не бачать реальних перспектив для мирного розв’язання ситуації. Але ніхто нічого не може сказати про те, як саме можна домогтися так званої денуклеаризації Корейського півострова.
Однак здається, що, незважаючи на те, що обмін сторін заявами та ультиматумами триває, перші висновки з ситуації, яка склалася, можна зробити вже сьогодні:
По-перше, попередні багатосторонні дипломатичні зусилля виявилися неефективними, а ООН укотре показала свою безпорадність, адже Північна Корея проігнорувала її численні резолюції без жодних серйозних наслідків. Крім того, міжнародна система протидії поширенню зброї масового знищення та засобів її доставки також укотре дала збій.
По-друге, як з’ясувалося, під прикриттям багаторічних дипломатичних переговорів північно-корейський режим активно працював над створенням ядерної зброї та потужних ракет різних типів. Очевидно, що лідер КНДР ніколи добровільно не відмовиться від своєї ракетно-ядерної програми, адже це – єдина надійна гарантія його перебування при владі, як він її розуміє.
По-третє, на прикладі КНДР було наочно доведено, що у разі наявності політичної волі й необхідних ресурсів у сучасних умовах розвитку і розповсюдження відповідних технологій та інформації про них авторитарний режим цілком спроможний обійти будь-які санкційні перешкоди і впритул наблизитися до створення небезпечних видів зброї.
І останнє: вбачається, що саме в ситуації навколо північно-корейської ракетно-ядерної програми міжнародна спільнота в умовах явної геополітичної нестабільності починає вперше «пожинати плоди» своєї млявої реакції на окупацію Росією Криму та збройну агресію Кремля на сході України.
Адже Організація Об’єднаних Націй, що має «підтримувати міжнародний мир та безпеку», продемонструвала своє повне безсилля в умовах, коли всупереч її Статуту та волі більшості учасників міжнародного співтовариства постійний член Ради Безпеки ООН здійснює агресію проти країни, яка не володіє ядерною зброєю або іншими засобами стримування. Більш того, ця країна свого часу добровільно позбулася ядерної зброї та засобів її доставки в обмін на нібито надійні міжнародні гарантії...
На жаль, за певних обставин ескалація між США та КНДР, що на тлі війни нервів цілком може перейти в фазу збройного конфлікту, не лише спровокує велику війну на Далекому Сході, а й потенційно загрожуватиме Україні. Адже путінський режим неодмінно скористається цією ситуацією для посилення тиску на Україну, не виключено, що й військового.
Міжнародний суд ООН оприлюднив тимчасове процедурне рішення у справі за позовом України проти РФ щодо порушення Росією Конвенцій ООН стосовно боротьби з тероризмом та уникнення расової дискримінації
19 квітня Міжнародний суд ООН (Гаага) оприлюднив процедурне рішення щодо тимчасових заходів у справі України проти РФ.
Суд постановив, що має юрисдикцію розглядати питання по суті, і у зв’язку з цим вирішив задовольнити прохання України стосовно тимчасових обмежувальних заходів проти РФ у частині заборони діяльності Меджлісу кримськотатарського народу та можливості навчання в окупованому Криму українською мовою. При цьому суд відхилив прохання України щодо тимчасових обмежувальних заходів проти РФ у частині порушення цією державою Конвенції про боротьбу з тероризмом.
Суд зобов’язав обидві сторони утримуватись від будь-яких дій, що можуть привести до загострення спору чи неможливості його розв’язання.
Фактично зазначені рішення лише констатують те, що висока інстанція береться за розгляд питання по суті. При цьому й задоволення, і відхилення прохань України зовсім не гарантує відповідних остаточних ухвал суду.
Позиція суду в питанні боротьби з тероризмом пояснена недостатністю доказів, які надала Україна. Слід відзначити, що переважна більшість оглядачів ще на початку процесу прогнозувала, що в питанні звинувачення РФ у фінансуванні тероризму на Україну очікують значні складнощі. Це пов’язано і з відсутністю попередніх прецедентів розгляду подібних питань у суді, і складністю формування доказової бази щодо фінансування тероризму, і тим фактом, що на сході України відбувається міждержавний збройний конфлікт, а не розвиток тероризму.
Накладені на РФ зобов’язання не обмежувати діяльність Меджлісу надають Україні та кримськотатарському народу хіба моральну та пропагандистську перевагу.
Загалом Росія неодноразово демонструвала нехтування міжнародним правом. Разом із тим Україна змушена вдаватися до захисту своїх інтересів у суді, оскільки міжнародне право є єдиним прихистком для слабких.
Прогнозується, що судове засідання може тривати щонайменше півтора-два роки.
Перезавантаження парламенту перед брекзитом
Оголошення з боку прем’єр-міністра Сполученого Королівства Терези Мей про проведення дострокових парламентських виборів 8 червня цього року стало повною несподіванкою. Позачергові вибори востаннє проводилися в 1974 році, і до їхнього оголошення 18 квітня прем’єр-міністр запевняла, що наступні вибори відбудуться за графіком 7 травня 2020 року. У середу Палата представників, після півторагодинних дебатів, переважною більшістю голосів (522 за, 13 – проти) затвердила це рішення.
Терезу Мей, другу в історії (після Маргарет Тетчер) жінку-прем’єр-міністра, призначила Її Величність Королева Єлизавета ІІ 13 липня 2016 року. Пані Мей замінила на цій посаді Девіда Камерона, який подав у відставку у зв’язку з провальним для партії референдумом, на якому 52% британців проголосували за вихід із ЄС. Власне, це доленосне рішення спричинило й проведення дострокових виборів.
У своєму зверненні до нації прем’єр-міністр зазначила, що консервативний уряд упорався з першими негативними наслідками референдуму, стабілізував економіку та розпочав (29 березня) формальну процедуру виходу з Європейського Союзу. Метою уряду є забезпечення країні найліпших умов виходу з ЄС, а також укладення нових, передусім торговельних угод, що відповідали б інтересам нації. Водночас у парламенті бракує єдності, так потрібної в цей час. Опозиційні партії погрожують заблокувати будь-які домовленості, що будуть досягнуті урядом Британії з ЄС.
Таким чином, прем’єр-міністр вирішила отримати мандат виборців на проведення перемовин із Брюсселем із сильної внутрішньополітичної позиції. В іншому випадку її уряд меншості постійно перебував би під пресингом політичних опонентів, і легітимність будь-якої угоди з ЄС виглядала б проблемною. Адже перемовини з Європейським Союзом мають завершитися у дворічний термін (у березні-травні 2019 року), а британський парламент напередодні планованих у травні 2020 року виборів був би малопридатний до сильних рішень.
Безумовно, одним із чинників, який зіграв на користь рішення стосовно дострокових виборів, є перспективи консерваторів не лише залишитись при владі, а й сформувати уряд більшості. Наразі в соціологічних опитуваннях вони на 17,8% випереджають найближчих суперників – лейбористів (43,3% проти 25,5%). Прийдешні вибори стануть випробуванням для лідерства Джеремі Корбіна, адже третина лейбористів підтримала брекзит, у той час коли інші критикували його за підтримку формального рішення прем’єр-міністра розпочати процедуру виходу з ЄС. Враховуючи, що процес виходу з ЄС є незворотнім, найімовірніше, свої голоси консерваторам віддадуть не лише лейбористи, а й прихильники інших партій, що не бажали брекзиту, оскільки Тереза Мей уособлює собою найбільш «м’який варіант» виходу з Євросоюзу.
Проте крім ключового питання – вотуму довіри на владнання справ із брекзитом, партії пропонуватимуть також інші ідеї. Наскільки швидко вони будуть сформовані та відповідатимуть настроям виборців, покаже лише час.
Цікавим є те, що на сторінці Британського парламенту зареєстровано петицію, яка закликає провести розслідування щодо вірогідного втручання у процес референдуму та виборів з боку Росії. Автор звернення вказує, що проведені в США та Німеччині розслідування виявили факти такого втручання, тож було б наївним вважати, що Британія застрахована від нього.
Спостереження за виявами високої політичної культури Британії – це не лише велике задоволення, а й гарний посібник для українських політиків. Політична відповідальність перед нацією спричинила відставку попереднього прем’єр-міністра і дострокові вибори 2017 року. Необхідність здобуття та постійного підтвердження легітимності своїх ідей та дій є тим тонким чуттям, яке українським політикам слід розвивати.
США переглянуть свою ядерну доктрину
Пентагон нарешті вдався до перегляду ядерної стратегії США в сучасних умовах: Президент Д. Трамп дав відповідну вказівку ще в січні ц. р. Кожні вісім років чергова адміністрація вносить своє бачення в цю чутливу сферу. Останній раз Б. Обама оприлюднив у 2010-му відкриту частину своєї стратегії, яка дещо звузила умови застосування ядерного арсеналу США, зважаючи на успіх у підписанні з РФ чергової угоди про скорочення СНО-3. Агресивна ядерна риторика РФ після анексії Криму в 2014 році поки ніяк не вплинула на підходи США до цього питання. Ядерна стратегія нинішньої адміністрації з`явиться до кінця поточного року, але експертам вкрай складно спрогнозувати, у який бік відбудеться її коригування, оскільки в ході президентської кампанії Д. Трамп висловив чимало суперечливих тез, виявивши свою повну некомпетентність у цих питаннях. Відтак слід очікувати, що нова стратегія відображатиме погляди професіоналів, яких Трамп запросив до своєї команди.
Тут проглядаються три основних напрямки, щодо яких варто очікувати змін: Росія, Китай та Північна Корея. Генерал Джон Гайтен (Gen. John Hyten), командувач Стратегічних сил США, уже підкреслив, що за останні 20 років роль ядерних сил у стратегії національної безпеки Сполучених Штатів постійно зменшувалась:
- відбулися випробування модернізованої неядерної бомби B61-1 на полігоні Tonopah Test Range у Неваді та в Афганістані;
- з 2010 року Росія викреслена із переліку цілей для ядерної атаки;
- основними ядерними загрозами для США вбачаються розповсюдження ядерної зброї та ядерний тероризм.
Водночас Росія та Китай як потенційні супротивники США мають протилежні підходи, постійно посилюють свої ядерні сили, а анексія Криму взагалі вимагає перегляду підходів до визначення загроз для стримування амбіцій Москви, про що було сказано минулого місяця під час слухань у сенатському комітеті збройних сил. США проведуть оцінку наслідків фактичного виходу РФ із договору про заборону крилатих ракет середньої дальності та опрацюють контрзаходи з протидії цій загрозі для союзників у Європі та в Азії.
Вочевидь вимагає перегляду діюче положення не вдаватись до погроз і застосування ядерної зброї проти неядерних держав, а також не відповідати ядерним ударом на атаки біологічною та хімічною зброєю.
Окремою проблемою залишається ядерна програма Північної Кореї, проти якої протягом останніх 15 років так і не вдалося створити ефективну стратегію: торговельні санкції не спрацювали, залякування збройною агресією з метою зміни режиму лише посилило мотивацію збанкрутілого режиму захищатися до кінця. Імовірно, нещодавня ставка Д. Трампа на Китай також успіху не принесе:
- торговельні санкції КНР як основного партнера КНДР можуть призвести до колапсу режиму, внаслідок чого ракети Південної Кореї та США з`являться прямо на китайському кордоні, що створює нові ризики для національної безпеки Піднебесної;
- Д. Трамп порушив давнє правило американської політики не розмінювати торговельні інтереси США на інтереси національної безпеки, і ще не ясно, чим насправді можуть обернутися його останні домовленості з лідером Китаю щодо спільного тиску на Пхеньян.
Проблема команди Д. Трампа, яка займається питаннями стратегії національної безпеки, – у тому, що вона не скоординована й наразі формується так само хаотично, як хаотично змінюються стратегічні підходи самого Трампа. Спочатку Росія виглядає вартою покращення стосунків, потім позиціонується підозрілою. То США мають бути першими в ядерному клубі, а потім президент заявляє, що направив військову армаду в бік Північної Кореї, щоб її налякати, хоча насправді бойові кораблі перебувають в Індонезії. Відтак нам, в Україні, складно поки що зрозуміти, які зміни насправді відбудуться в ядерній стратегії США щодо Росії та чи матимуть вони місце взагалі.
