Незаконне видобування природних ресурсів у Криму. Частина 1. Освоєння вкраденого шельфу

Упродовж 2017 року Росія, порушуючи норми Міжнародної конвенції ООН з морського права, продовжувала проводити незаконну видобувну діяльність в акваторії Азовського і Чорного морів біля окупованого Криму.

Тетяна Гучакова

Юрій Смєлянський

експерти Моніторингової групи «Інституту чорноморських стратегічних досліджень»
і «Майдану закордонних справ», Ялта-Київ

Упродовж 2017 року Росія, порушуючи норми Міжнародної конвенції ООН з морського права, продовжувала проводити незаконну видобувну діяльність в акваторії Азовського і Чорного морів біля окупованого Криму.

Одним з перших захоплених окупантами в момент окупації Криму підприємств стало ВАТ «Чорноморнафтогаз», разом з родовищами, де компанія проводила видобування природного газу і нафти, як на території півострова, так і на шельфі Чорного моря. На балансі української компанії було 17 родовищ, з яких 11 - газових, 4 - газоконденсатних і 2 - нафтових. Сума запасів усіх родовищ: з природного газу – 58,56 млрд куб м, з газового конденсату – 1231 тис тон, з нафти – 2530 тис тон.

Карта-схема районів робіт ДУП РК «Чорноморнафтогаз» з офіційного сайту підприємства

За офіційними даними сайту експропрійованого підприємства (нова назва: ДУП РК «Чорноморнафтогаз»), незаконне видобування проводиться на шельфі Чорного і в акваторії Азовського морів, а також на суші Кримського півострова. «Чорноморнафтогаз» розробляє 9 родовищ: 2 газоконденсатних (Голіцинське і Штормове), 6 газових (Архангельське, Джанкойське, Задорненське, Східно-Казантипське, Північно-Булганакське і Одеське) і одне нафтове (Семенівське).

У 2014 було заявлено, що «сьогодні підприємство перебуває на новому етапі свого розвитку. У найближчих планах – пошук, обладнання і введення у експлуатацію нових родовищ, розвиток і реконструкція системи магістральних газопроводів і нарощування потужності Глібовського підземного сховища газу, оновлення і модернізація обладнання».

Кримська газотранспортна система до початку окупації була вбулована у цілісну газотранспортну систему України. Споживачів Криму забезпечувало власне видобування газу, а за необхідності півострів отримував об'єми газу, яких не вистачало, з материкової частини України. Після початку окупації кримська частина газотранспортної системи була від'єднана від цілісної української системи.

Ще навесні 2015 року окупаційна влада була переконана, що Крим у стані сам себе забезпечити природним газом. А ще раніше, у жовтні 2014 року, «міністр палива й енергетики республіки заявляв, що «влада Криму не виключає можливості продажу Україні надлишку газу, видобутого компанією «Чорноморнафтогаз».

Але в вже в опалювальний період 2016-2017 років з'явилося повідомлення про нестачу природного газу для побутових і промислових споживачів. Траплялися випадки тимчасового припинення подачі природного газу споживачам.

Незважаючи на повні оптимізму плани 2014 року, що передбачали зростання видобування природного газу до 3 млрд м³ вже у 2015 році, реальні показники захопленого підприємства демонструють іншу динаміку:г

Видобування природного газу в Криму і на чорноморському шельфі у 2013-2017, млрд. м³

В результаті дії міжнародних санкцій, масштабні плани освоєння захопленого шельфу не були реалізовані.

У грудні 2014 було відновлене буріння двох свердловин на Одеському газовому родовищі, у лютому 2015 директор «Чорноморнафтогазу» повідомив про ввдення свердловин в експлуатацію.

До речі, буріння проводилося за допомогою захполених високотехнологічних українських ение производилось с помощью захваченных высокотехнологичных украинских СПБУ «Петро Годованець» і СПБУ «Незалежніть», які були розконсервовані окупантами у жовтні 2014.

Упродовж 2015 року в експлуатацію було введено 5 нових свердловин. При цьому поява свердловин з самого початку 2015 року вже подавалася як великий успіх роботи підприємства в умовах санкцій.

«Зусиллями буровиків, які змогли за непростих умов із санкціями, коли ми не можемо іноді отримувати запчастини, вдалося повністю завершити буріння двох свердловин», – цитує російське видання Neftegaz.RU директора «Чорноморнафтогазу».

У квітні 2017 року впроваджена в експлуатацію нова свердловина на Одеському родовищі. З квітня до серпня, за даними кримського «уряду», з цієї свердловини видобуто більше 60,0 млн. м³ природного газу, що дало змогу збільшити середньомісячне видобування на 13,7%. 

Однак, окупаційна Рада міністрів Криму визнає, що «у зв'язку з розробкою ресурсів працюючих родовищ упродовж останніх двох років видобування скорочувалося».

За словами голови правління перереєстрованої в Україні компанії «Чорноморнафтогаз» Світлани Нєжнової, «зараз кримський «Чорноморнафтогаз» працює на виснаження, на знищення. Видобування на родовищах падає... РФ побудувала газопровід у Крим з боку Росії, аби качати газ звідти. Шельф розвивати дорого. Запаси родовищ Штормове і Архангельське виснажуються. Необхідною є інтенсифікація цих свердловин, а це вимагає великих вкладень».

З таких умов прогнози окупаційних чиновників стають все менш оптимістичними.

У січні 2018 року кримські і російські ЗМІ повідомляли з посиланням на інформацію «Чорноморнафтогазу», що «у 2018 році планується зберегти об'єм видобування природного газу на рівні 2017 року, коли було видобуто близько 1,7 млрд м³».

Прогноз споживання також змінився, у зв'язку із запланованим у 2018 році введенням в експлуатацію двох кримських ТЕС.

Видобування і споживання природного газу на території окупованого Криму, млрд м³

Але й ці прогнози не враховували вимушеного припинення Росією видобування на найбільшому газовому родовищі кримської шельфової зони – Одеському, яке вже заплановане на 1 липня.

Таке рішення, як визнають російські чиновники, пов'язане з міжнародним арбітражним спором з морського права, який ініціювала Україна проти Росії у вересні 2016 року.

Про те, що «Чорноморнафтогаз» 1 липня 2018 року припинить експлуатацію об'єктів Одеського газового родовища (і Голіцинського газоконденсатного у західнокримській шельфовій зоні) у листопаді 2017 року повідомляло інформагенство Eurasia Daily. Воно посилалося на внутрішній наказ гендиректора «Чорноморнафтогазу» від 23.11.2017 «Про перегляд виробничої та інвестиційної програми». З наказу виходить, що довгострокова інвестпрограма «Чорноморнафтогазу» має бути скоригована, видобування на Одеському родовищі буде припинене і потрібно надати допомогу «вивільненим працівникам».

Схема розміщення родовищ вуглеводнів у західній частині шельфу Чорного моря

Одеське родовище на сьогодні забезпечує Крим майже половиною власного видобування газу. Показники видобування на Одеському родовищі за останні два роки не розкривалися, але у 2015 році на ньому було видобуто 905 млн куб. м газа.

Природно, вже й забули про плани освоєння нових родовищ, хоча ще у листопаді 2016 року окупаційне «міністерство палива й енергетики» Криму повідомляло, що у 2017 році «Чорноморнафтогаз» планує активізувати геологорозвідувальні роботи на шельфі Чорного моря.

Мова йде про перспективну, але недорозвідану структуру Гордієвича, розташовану у морській економічній зоні України на північний захід від західного узбережжя Криму, південніше від Голіцинського родовища. «Чорноморнафтогаз» розраховував на виявлення на структурі Гордієвича запаси газу об'ємом від 30 до 100 млрд м³.

Втім, це могло бути пов'язано ще й з технологічними причинами – відсутністю у «Чорноморнафтогазу» глибоководного обладнання через санкції.

Єдине, що можна вважати безумовним «успіхом» в російському освоєнні українського шельфу – це створення міні-військових баз на нафтових платформах.

На захоплених українських бурових вишках і платформах російські військові встановили радіолокаційні станції. На цих об'єктах постійно перебуває близько 130 озброєних військовослужбовців. Видобування газу проводиться під охороною військових кораблів.

Фото сайту dpsu.gov.ua

*  *  *

Міжнародні санкції проти РФ вплинули на видобування не лише на захопленій в України частині чорноморського шельфу.

У жовтні 2017 року стало відомо, що Роснафта несподівано вирішила призупинити діяльність з розробки Південночорноморської ділянки надр, розташованої у східній частині акваторії Чорного моря. Ще у серпні 2017 року Роснафта будувала плани щодо буріння двох свердловин.

За словами джерела РБК, такий інструмент, як призупинення дії ліцензії, використовується вперше в історії роботи компанії на російських проектах.

Серед основних причин цього рішення він назвав санкції, що перешкоджають залученню бурової техніки для освоєння родовищ на шельфі.

За словами офіційного представника «Роснафти» Михайла Леонтьєва, термін дії ліцензії призупинений з низки причин: через санкції і поточну ринкову кон'юктуру, через яку «цю ділянку наразі розробляти нецікаво». За його словами, компанія зосередиться на розробці Західночорноморської ділянки надр, де цього року планується початок бурінь із залученням бурової установки Scarabeo 9 італійської компанії Saipem. Роботи на Південночорноморській ділянці призупинені до зміни ринкової кон'юктури, за якої видобування нафти на шельфі Чорного моря стане вигіднішим, і до появи бурової техніки, збудованої на заводі «Зірка» або залученої через оренду.

За іронією долі, з бурінням на ділянках шельфу у східній частині Чорного моря могли б справитися СПБУ «Петро Годованець» і «Незалежність», захоплені разом з «Чорноморнафтогазом» і вже перейменовані окупантами на СПБУ «Таврида» і «Крим». Однак, вкрадені бурові установки потрапляють під санкції.

У 2017 році мало розпочатися буріння і на Туапсінському прогині. У 2011 було створено СП з участю Роснафти і американської ExxonMobil для роботи на трьох ліцензійних надрах у Карському морі і Туапсінській ліцензійній ділянці у Чорному морі. Однак впроваджені у 2014 році санкції проти Росії не дали ExxonMobil взяти участь у шельфових російських проектах.

Під питанням залишається продовження роботи італійської Eni на Західночорноморській ділянці, де в грудні 2017 року розпочали буріння розвідувальної свердловини, а вже у січні з'явилися суперечливі висловлювання голови ради директорів Eni Эмми Марчегальї про призупинення робіт через санкції.

*   *   *

Моніторинг порушень міжнародних санкцій до РФ та правового режиму на тимчасово окупованій території Криму здійснюється за підтримки Європейської програмної ініціативи  Міжнародного фонду «Відродження». Позиція Міжнародного фонду «Відродження» може не співпадати з думкою авторів

Оригінал за посиланням.