Говорити про допомогу з боку західних партнерів про звільнення Криму не має сенсу, тому що державна влада України нічого для цього не робить. Громадянське суспільство робить, влада - ні.
Заявив експерт Фонду "Майдан закордонних справ" Юрій Смєлянський у коментарі для Обозреватель.
В української влади є підозри щодо того, що в анексованому Криму може бути ядерна зброя, або, як мінімум, інфраструктура для її використання, заявив Павло Клімкін.
Складно підібрати коректну оціночну категорію для подібної заяви. Експерти фонду "Майдан закордонних справ" ще восени 2014 року намагалися звернути увагу української влади на той факт, що в окупованому Криму з перших днів окупації посиленими темпами відновлюються збережені в Криму ще з радянських часів бази зберігання та обслуговування ядерної зброї. Подібні заяви робили і окремі депутати Верховної Ради України. Крім публічних коментарів і заяв з цього питання, високий ступінь ймовірності наявності на окупованій території Криму російських ядерних боєголовок експертами фонду "Майдан закордонних справ" (Т.Гучакова, О.Корбут, О.Клименко, Ю.Смелянскій), відзначалася в щорічних доповідях фонду за період 2014-2016 років і за період 2014-2017 років. Те, що міністр закордонних справ України знайшов час ознайомитися з нашими доповідями в другій половині 2018 року і публічно озвучити виникнувші побоювання - напевно, добре. Набагато гірше, якщо подібні заяви робляться виключно в інтересах розпочатої передвиборної гонки.
Чим це можливе розміщення ядерної зброї загрожує Україні?
Це загрожує не тільки Україні, а й Європейському Союзу. Тому що дальність польоту ракет, наприклад, комплексу "Іскандер" або морських ракет "Калібр", які вже розміщені в Криму, складає до 2,5 тис. км. Вся Україна покривається ними, а значить знаходиться під загрозою. Під загрозою східна, південна, центральна Європа. Відень, Братислава, Італія, Сицилія, аж до території Ізраїлю на африканському континенті, Перська затока. Для ілюстрації ситуації можна, вибравши центром Севастополь, провести на карті окружність з радіусом в 2,5 тис. км. І варто врахувати, що всі ці ракети можуть нести ядерні боєголовки.
В цілому в світі склалася ситуація, коли ядерна зброю, в більшій мірі, є зброєю стримування. Тому що при її застосуванні в результаті немає переможців. Програють усі. Але є і інша сторона. Вже озвучені певні заяви, які багато разів цитували ЗМІ Росії - "навіщо потрібен такий світ, в якому немає Росії" і т.д.
Виходячи з подібних заяв виключати можливість того, що Росія психологічно готова застосувати ядерну зброю як зброю першого удару - не можна. При цьому вона не ризикуватиме своєю материкової територією, а застосує його з території, яка не є російською, тобто з окупованої РФ українській території і не визнаною російської світовою спільнотою. Я говорю про Кримський півострів.
В результаті, якась частина громадян РФ, які вже іммігрували до Криму, може постраждати. Але в першу чергу постраждають громадяни України, які перебувають на окупованій території, а також ті громадяни України, які перебувають на материку (Україна), в залежності від того, куди дістане потім хмара ядерного вибуху, коли буде постріл з боку країн НАТО.
Це загроза для України, і дуже велика. Так, Україна - не ядерна держава, і Будапештським меморандумом їй гарантувалося, що стосовно України не будуть застосовувати ядерну зброю. Одним з таких гарантів є Російська Федерація.
Фактично Росія ставить Україну під загрозу застосування проти її території, нехай навіть тимчасово окупованої, ядерної зброї. Безкарними подібні дії Росії ніхто не залишить.
Про допомогу міжнародного співтовариства Україні в протистоянні Росії
Міжнародне співтовариство допомагає нам санкціями. На певному рівні військовою допомогою. Наприклад, США передали нам два бойових кораблі, допомагають відновлювати наш флот - так, це допомога. Але при цьому не можна говорити про те, що є 100% єдність по санкційній політиці між США і країнами Європейського Союзу.
По суті відповідь криється у Вашому питанні. Нам можуть допомагати, але не робити за нас. А риторика української влади до сьогоднішнього дня в основному велася така, що міжнародне співтовариство за нас вирішить проблему окупованих територій. Ця гібридна політика таким чином і формувалася. І вся риторика представників української влади була про те, що є тільки дипломатичний шлях, що наші західні країни-партнери приймуть спільні рішення, які допоможуть звільнити українську територію від російської збройної присутності.
Але проблема відновлення територіальної цілісності в першу чергу - це проблема України. І в рішенні цього питання нам можуть допомагати, але не деокупувати вже окуповану територію за нас. А як раз з точки зору формування плану майбутньої деокупацію, наприклад, Криму, раз ми вже про нього заговорили як про місце, де розміщуються російські ракетні установки, - його немає. Виразної політики, зрозумілої нашим західним партнерам з точки зору того, що Україна формує умови майбутньої деокупаціі Криму, не існує.
Існує так звана гібридна політика, згідно з якою ми визнаємо Крим окупованою територією, але в той же час у нас діють норми закону про вільну економічну зону "Крим". Тобто ми заохочуємо інвесторів вкладати гроші в розвиток окупованої території. Фактично заохочуємо інвесторів допомагати окупантам утримувати цю територію і спонсорувати продовження війни проти України. Ми дозволяємо резидентам України продовжувати експлуатувати бізнес-активи в Криму, не виплачуючи податки в Україні, а виплачуючи в бюджет країни-окупанта. Ми урізали в конституційних правах громадян України, мається на увазі з точки зору дій державної влади України, які опинилися в окупації на території Криму.
Така політика нашим західним партнерам незрозуміла. І така політика може привести якраз до зворотного ефекту - розмивання санкцій і можливості для окупантів просувати ідею про те, що Крим - територія Росії в країнах-партнерах. А вони це намагаються робити постійно.
Говорити про якусь іншу конкретизацію, допомогу з боку західних партнерів про звільнення Криму не має сенсу, тому що державна влада України нічого для цього не робить. Громадянське суспільство робить, влада - ні.
Звільняти окуповану територію, відновлювати державні кордони необхідно Україні, не Сполученим Штатам,не Німеччині, не Європейському Союзу.
