Олексій Куроп'ятник
експерт фонду "Майдан Закордонних Справ"
Нещодавно, за сім місяців до чергових виборів у Європейський парламент, призначених на 23-26 травня 2019 року, низка поважних агенцій провела опитування та оприлюднила перспективи розкладу політичних сил у Європарламенті нового скликання. Зокрема, йдеться про дослідження французького Institut français d’opinion publique (IFOP) від 4 листопада, агенції Eurobarometer від 24 жовтня та дослідження Deutsche Bank, що викликали жваву реакцію у ЗМІ.
Найбільш тривожними виявилися результати останнього дослідження європейської агенції Eurobarometer, згідно з яким 44% опитаних вважають, що ЄС рухається в неправильному напрямку, і тільки 32% вважають навпаки. Це вказує на те, що значна частина європейців ставить під сумнів основні засади, на яких засновники об’єднання Жан Моне та Робер Шуман створили Європейський Союз, а саме: нівелювання національних та культурних розбіжностей європейських націй задля недопущення чергової світової війни та досягнення процвітання через торгівлю. Невдоволення населення призвело до зростання попиту на політичні партії з антисистемними та євроскептичними програмами спершу в країнах Східної Європи, а віднедавна й Західної. Опитування показують, що більшість європейців вважає напрямок розвитку Євросоюзу неправильним.
Це невдоволення останні п’ять років виявляється більшою мірою на виборах до національних парламентів, а зараз прийшла пора продемонструвати це на волевиявленні до Європарламенту. Найбільше тенденція проявляється в Італії, населення якої демонструє найнижчий рівень підтримки членства країни в ЄС (44%) серед усіх країн-членів. 63% молоді вважає, що нові політичні партії зможуть знайти кращі рішення проблем ЄС, ніж існуючі. Будь-які спроби європейських інституцій мобілізувати в цій країні політичну підтримку з боку молоді неодмінно ведуть до зростання популярності євроскептичних партій: 61% італійців проти 30% в середньому по Європі вважають, що їхні голоси не чують на рівні ЄС.
Тут слід зазначити, що політична система Європи ще не стикалася повною мірою з негативними наслідками євроінтеграції, які впливають на щоденне життя її громадян. Європейці все ще голосують на виборах до Європарламенту в різні дні згідно з національними законами про вибори, тож підтримують кандидатів, яких висувають національні партії відповідно до внутрішнього порядку денного. Ці національні партії входять у європейські політичні групи, які отримали інституційне визнання та фінансові ресурси. Попри їхню назву «Європартій», вони складаються зі слабких позапарламентських федерацій національних партій країн – членів ЄС, об’єднаних слабкими політичними зв’язками та вмотивованих фінансовими вигодами. Невдоволення роботою інституцій Євросоюзу традиційно проявляється вкрай низькою явкою на вибори.
Як показують результати опитування, поступова втрата довіри європейців до центристських партій на національному рівні тепер трансформується на рівень ЄС, який непомітно визначає постійно зростаючу частину щоденного життя європейців. Зміна розкладу сил на цьому рівні ставить під загрозу подальший розвиток Євросоюзу як політичного проекту. Причому основними носіями ідеї «поглиблення Європи» виступають саме центристські партії, які поступово втрачають свої позиції на рівні ЄС. На тлі занепаду центристських національних партій їхнє місце поступово посідають євроскептики, навіть у середині центристських груп. Тепер звичним явищем стала жорстка риторика проти Євросоюзу навіть з боку національних урядів у ЄС, які є членами чотирьох «парасолькових» політичних об’єднань на рівні Союзу: Європейська народна партія – «Фідаш» в Угорщині, Європейські консерватори та реформісти – Закон та справедливість у Польщі, Європа за свободу та демократію – «П’ять зірок» та Ліга Півночі в Італії, Європа націй і свобод – Національний фронт Франції Марін Ле Пен.
Наразі в Європарламенті ключову роль відіграє центристська більшість: Європейська народна партія (ЄНП, консерватори) та Соціалістична партія (лівоцентристи) отримали у 2014 році разом усього 53% голосів. Опитування свідчать про те, що більшість центристських партій поступляться на виборах частиною своїх місць на користь антиєвропейських та євроскептичних політичних сил. У 2019 році ситуація для центристської більшості в Європарламенті складається особливо небезпечно для соціалістів, які протягом останнього року демонструють виключно погані результати на виборах у Німеччині, Франції, Італії та Польщі. Та все ж християнські демократи (Європейська народна партія) залишаться найбільшою політичною групою із 25,2% місць, але втратять 3,9% (41 місце), загальна кількість делегатів скоротиться з 219 до 178 через електоральні поразки 2017-2018 років у Франції, Італії та Польщі. Але це може виявитися марною перемогою, якщо її буде досягнуто завдяки таким партіям, як «Фідаш». Однак у разі виходу означеної партії з ЄНП через покарання, ЄНП втратить додатково 12 місць, а її частка в новому парламенті сягне всього 23%.
Альянс соціалістів і демократів як традиційний союзник ЄНП зазнає найбільших втрат – мінус 53 місця (5,6%), його представництво скоротиться зі 188 до 135 депутатів (19,1% від загалу). Та попри все він усе ще залишатиметься другою найбільшою політичною силою в ЄП.
Таким чином, хоча Європейська народна партія та соціал-демократи й мають шанс залишитися провідною політичною силою в новому Європарламенті, вони наберуть разом лише 45% і втратять абсолютну більшість, тому будуть змушені досягати консенсусу щодо важливих питань з іншими групами в Європарламенті як для висування кандидата на посаду президента Єврокомісії, так і для інших значних рішень, на зразок формування бюджету ЄС, що вимагає абсолютної більшості.
Крім вищевказаних партій, носіями цінностей «поглибленої Європи» виступають, нехай і меншою мірою, також європейські ліберали та демократи (ALDE), які потенційно можуть набрати на виборах від 10,5% до 13,5%. Ліберали мають шанс навіть посилити свої позиції: після Брекзиту кількість їхніх місць зросте на шість і сягне 74 (збільшення на 1,4%, загальна частка 10,5%). Відповідно, ця політична сила стане третьою в Європарламенті (наразі третю позицію обіймають Європейські консерватори та реформісти). Партія «Вперед, республіко!» Еммануеля Макрона ще не визначилася, приєднуватися до ALDE чи створити нову політичну групу. Якщо приєднається, це додасть ALDE ще 20 місць (3%), але такий хід малоймовірний: у Франції її підтримка як правлячої центристської партії знизилася до рекордних 19% при зростанні підтримки «Національного зібрання» Марін Ле Пен (колишній Національний фронт) до 21%.
Нарешті, політична група європейських консерваторів та реформістів зазнає на виборах найбільших втрат після Брекзиту в березні 2019 року (брити були найбільш численними її членами). Ця група втратить від 23 до 50 місць (від 2,6% до 7,1%). Через Брекзит кількість депутатів ЄС скоротиться з нинішніх 751 до 705, решта 27 місць будуть розділені між країнами-членами.
Багато експертів очікують, що вибори у травні 2019 року перетворяться на суперництво проєвропейських сил на кшталт партії Макрона та правих націоналістичних партій із жорсткою позицією проти імміграції. 8 жовтня ц. р. ультраправі партії в Італії та Франції розпочали свою передвиборчу кампанію із критичних нападів на ефективність роботи структур ЄС у Брюсселі. Маттео Сальвіні, очільник антиіммігрантської партії Ліга Півночі та МВС Італії, ще в червні ц. р. зайняв після приходу до влади доволі жорстку антиіммігрантську позицію, тотожну до партії Марін Ле Пен. Тільки недавно Сальвіні змістив акцент своєї уваги з імміграції на занизьку народжуваність в Італії як загрозу для національної безпеки. Підтримка його партії зросла з 17% у березні ц. р. до 30% зараз. 28 серпня ц. р. Маттео Сальвіні разом із Віктором Орбаном, прем’єром Угорщини, започаткували антиіммігранційний маніфест як частину виборчої кампанії до Європарламенту. Маттео Сальвіні вважає дійсно серйозними проблемами нестабільну зайнятість, безробіття, замалу народжуваність. Справжніми ворогами Європи він називає тих, хто «окопався в бункерах Брюсселя». Не дивно, що 1 листопада ц. р. Еммануель Макрон застеріг Європу щодо повернення до ситуації 1930-х років, коли активно зростав вплив націоналізму.
Ультраправа група Європейські нації та свобода набере на 3,4% більше голосів і отримає 8,1% місць. Спільно з євроскептиками (Європа свободи та прямої демократії), які мають 6,5%, Євроскептиками та реформаторами (7,1%) та іншими антиєвропейськими партіями вони можуть здобути на виборах понад чверть місць у наступному Європарламенті. Посилення таких партій посилить їхній вплив на політику Євросоюзу, але вони не матимуть права вето. Новим партіям та незалежним депутатам у новому парламенті належатиме 55 місць. Разом вони стали б четвертою найбільшою політичною групою в Європарламенті із 8% мандатів. Але це відбувається лише тому, що євроскептики поки не спромоглись політично об’єднатися. Але так буде недовго. Хоча 67% європейців вважають, що їхні країни мають переваги від членства в ЄС, вони перестали у своїй більшості підтримувати європейські центристські партії.
Наразі основною надією на успіх проєвропейських сил залишається електоральна перемога Еммануеля Макрона у 2017 році, створення проєвропейського уряду в Нідерландах та коаліція під проводом Ангели Меркель у Німеччині. Україна вже визначила свою європейську перспективу, але її досягнення відбувається на тлі посилення євроскептицизму, антиєвропейських, націоналістичних та популістських сил в усіх країнах – членах Євросоюзу.
