Олексій Куроп’ятник
експерт фонду «Майдан закордонних справ»
Торік Франція вибирала не лише нового президента, а й шлях, яким рухатиметься далі в сучасному світі. Технократ Еммануель Макрон виявився талановитим організатором і візіонером оновленої Європи, а також сміливим реформатором Франції. Уже за три місяці після приходу на посаду він розпочав цілу низку фундаментальних та довгоочікуваних економічних реформ, про які мріяли і які вітали передусім праві політичні сили. Які, до речі, самі довго не наважувалися їх провести.
Франція тривалий час має серйозні економічні проблеми, темпи зростання її економіки відстають від провідних країн – членів ЄС і в 2016 році складали 1,2% при 1,9% у Німеччині та 1,8% – у Британії. Показник безробіття у Франції становив 10%, що вдвічі перевищує його рівень у вказаних країнах. З приходом Макрона Франція почала економічно одужувати – країна демонструє найвищий рівень зростання економіки за останні шість років, французькі компанії активно наймають додаткову робочу силу темпами, небаченими за останні 17 років. За оцінками МВФ, у 2017-му Франція посіла п’яте місце серед найбільших економік світу, потіснивши Британію.
Макрон та його уряд почали з лібералізації ринку праці та змінили кодекс про працю (див. Нове місце профспілок на ринку праці Франції), знизили рівень оподаткування. Скорочуються податки на помешкання, насамперед для середнього класу, що за задумом має привести до зростання попиту на товари та послуги, на кредити під заставу нерухомості й до загального підйому економіки. До 2022 року з 33% до 25% скорочуватимуться корпоративні податки, що збільшить прибутки багатьох французьких компаній. З січня ц. р. уряд скоротив податок на заощадження, інвестиції та майно. Цей податок звужено тільки до нерухомого майна та встановлено прогресивну шкалу нарахування від 0,5% вартості нерухомості на суму від 1,3 млн євро до 1,5% вартості майна на суму від 10 млн євро. Уряд не засмучує те, що доходи в бюджет за цією статтею скоротяться з 5 млрд євро до 2 млрд євро. Плани Макрона також передбачають консолідацію окремих зборів на заощаджені кошти та інвестиції у єдиний податок на приріст капіталу на рівні 30% (для порівняння, у Британії такий податок становить лише 20%).
Корпоративний податок, який наразі складає 15% на доходи до 38 тис. євро, 28% на доходи до 75 тис. євро та 33,3% – на доходи понад 75 тис. євро, до 2020 року матиме спочатку єдину ставку 28%, а в 2022-му знизиться до 25%. Це більше, ніж у Британії, де ставка 19%, а у 2020 році скоротиться ще на відсоток. Але уряд Франції рухається у тренді промислово розвинених країн і сподівається наздогнати лідерів пізніше. Адміністрація Дональда Трампа також зменшує корпоративний податок на власність, та лише у Макрона ці кроки стали частиною збалансованого плану пристосування економіки країни до глобальної конкуренції.
У разі успіху реформ Макрона Нідерланди та Ірландія можуть опинитися під тиском через вирівнювання податкового показника. Крім того, реформи французького президента можуть зачепити інтереси великих технологічних і фармакологічних корпорацій США, оскільки їхні доходи оподатковуватимуться в юрисдикціях з меншою податковою ставкою.
Податок на власність зменшується: 1 січня 2018 року податок на власність французький уряд замінює на податок на нерухомість. Макрон вирішив трансформувати цей податок на власне нерухоме майно, вилучивши з нього аукціони, фінансові зобов’язання, страхування довіку й таке інше. Новий податок стягуватиметься тільки з нерухомого майна вартістю не менше 1,3 млн євро. Зниження «податку на майно» для багатих має створити у Франції більш привабливі умови для ведення бізнесу, а спрощення правил прийому та звільнення з роботи для компаній пожвавлює ринок праці.
Реформи Макрона передбачають інвестування в «людський капітал», саме на це спрямовано скорочення чисельності учнів у класах, покращення якості середньої освіти в бідних районах, впровадження додаткових послуг для школярів з обмеженими можливостями, покращення професійного навчання для безробітних.
Уряд Макрона субсидує науково-дослідні розробки в галузі штучного інтелекту, трансформації транспортного сполучення, системи охорони здоров’я та оборони. Фонди на реалізацію цього президент планує отримати, скорочуючи щедрі державні пенсійні програми, передусім для багатих пенсіонерів. Він збільшує «зелені податки» для прискорення переходу на невуглецеві джерела енергії. Макрон модернізує Францію і прагне перетворити цей поступ у незворотну тенденцію в той час, як Дональд Трамп робить усе навпаки. У прагненні врівноважити обсяги програм соціальної допомоги зі стимулами для розвитку бізнесу Макрон встановлює у Франції більш високі максимальні податкові ставки, ніж у Сполучених Штатах: для корпорацій – 25% проти 21% у США, для фізичних осіб – 45% проти 37% відповідно. Відновлення економічного зростання Франції у 2017 році сприяло тому, що Євросоюз за цей період за темпами розвитку випередив Сполучені Штати. Обсяг державного боргу щодо ВВП скорочується, тоді як у США – навпаки. За прогнозами МВФ, у 2023 році зростання економіки на душу населення у Франції вдвічі випередить аналогічний показник у Сполучених Штатах. Подальші реформи Макрон планує в секторі цифрової економіки наступного покоління та «зеленої енергетики», які є локомотивами сучасного економічного зростання.
Енергетика: на виконання Паризької угоди про кліматичні зміни Макрон ще в січні ц. р. запланував скоротити до 2021 року терміни виведення з експлуатації всіх вугільних ТЕС (1% електрогенерації) та замінити їх на «зелену енергетику», де ціни на генерацію стрімко падають. Попередній президент Франсуа Олланд планував здійснити це до 2023 року. На Давоському економічному форумі Макрон заявив, що Франція стане зразком боротьби з кліматичними змінами, що посилить її конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість.
Атомна генерація також скорочуватиметься на тлі зростання в Європі недовіри до ядерних технологій. 31 березня ц. р. уряд Бельгії оголосив про закриття своїх АЕС до 2025 року, раніше Німеччина, Іспанія та Швейцарія почали закривати усі свої АЕС (до 2020 року). Попередній уряд соціалістів Франції ще у 2015-му ухвалив рішення про зменшення частки генерації АЕС до 50% до 2025 року. За два роки частка АЕС у французькій енергетиці скоротилася з 75% до нинішніх 71,6% (друге місце у світі), але жодного плану та графіку виведення блоків з експлуатації розроблено не було. Нинішній уряд до кінця року має ухвалити «багаторічний енергетичний план» з визначенням конкретних блоків та графіку їхнього закриття, хоча терміни виконання закону перенесено більш реалістично на 10 років.
Крім того, уряд Макрона налагоджує шляхи взаємодії з лідерами європейського бізнесу, зокрема надав дозвіл на об’єднання німецької та французької залізничних компаній з метою посилення їхньої спільної конкурентоспроможності. В цілому міжнародні компанії отримують зиск як від внутрішніх макронівських реформ, так і від реформ єврозони: заснування спільного оборонного бюджету, збільшення інвестування в «чисту енергетику», гармонізація податкових документів. У підсумку Євросоюз стане більш конкурентоспроможним, здатним вирішувати глобальні проблеми.
Політика Еммануеля Макрона ґрунтується на економічному посиленні індивіда, що турбує ліві політичні сили, водночас примушує державу більше інвестувати в просування реформ, що засмучує правих, і тому сприймається неоднозначно. Французький лідер пішов на великий ризик, розпочавши одночасно серію реформ, які не мали значної підтримки виборців до початку акцій протесту. Його рятує відсутність гідного супротивника, який висунув би альтернативну програму дій. Опитування показують, що чим більший дохід має родина, тим твердіша у ній підтримка політики Макрона. Адже він намагається створити «суспільство довіри» та спростити державну бюрократію, підтримати бізнес і підприємців шляхом скорочення податків та спрощення правил на ринку праці. Також президент прагне покращити доступ до вищої освіти й перетворити більшість провінційних університетів Франції на такі, що мають міжнародне визнання, за зразком американських та англійських.
