Олег Бєлоколос
дипломат, експерт фонду «Майдан закордонних справ»
Сьогодні Ісландія добре відома у світі своїм альтингом (ісландські народні збори, що зародились ще 930-го), резонансною банківською кризою 2008 року, відчайдушними футболістами та їхніми відданими уболівальниками, смачними оселедцями, а також чудовими північними ландшафтами, що приваблюють туристів звідусіль.
Однак Ісландія ще з 1949 року є державою – членом НАТО, яку, звісно ж, не міг оминути сьогоднішній провідний тренд на зміцнення оборони та посилення безпекових можливостей, що став актуальним у Альянсі після нахабного захоплення та незаконної російської окупації Криму в 2014 році.
Отже, який внесок у спільну оборону країн НАТО та зміцнення безпеки блоку здійснює сьогодні ця невелика острівна країна?
Не секрет, що вигідне географічне положення робить її надзвичайно важливою ланкою для створення безпеки на трансатлантичних шляхах. Невипадково задля перемоги у відомій «Битві за Атлантику» британські морські піхотинці 10 травня 1940 року (у той самий день, коли нацисти вдерлися в нейтральні Бельгію й Голландію) висадилися в Ісландії, де не лише заарештували німецьких підводників, що відпочивали на острові перед черговою ротацією, а й створили там військово-морську базу, якою користувалися союзники впродовж усієї війни.
Цікаво, що цю операцію через 78 років фактично повторили американські морпіхи, які 17 жовтня 2018 року провели висадку на острів. Висадка здійснювалась з літаків MV-22 Osprey та важких транспортних гелікоптерів CH-53 Sea Stallion з корабля військово-морських сил США «Іводзіма» (Iwo Jima) в рамках найбільших за останні десятиріччя маневрів «Єдиний тризуб» (Trident Juncture). Водночас на важливості Ісландії для НАТО наголосив командувач ВМС США у Європі та Африці адмірал Джеймс Фоґґо під час свого нещодавнього візиту на острів саме з метою оголошення початку означених навчань.
Ісландія бере активну участь у протиповітряній обороні країн Альянсу і є невід’ємною частиною інтегрованої системи протиповітряної та протиракетної оборони НАТО (NATO Integrated Air and Missile Defence System). Ще у 2014 році Рейк’явік ухвалив рішення майже на третину збільшити свої оборонні витрати й неухильно дотримується відповідного плану.
Крім того, ця острівна держава надає свою територію для спостереження за субмаринами інших країн. Дану місію наразі здійснюють патрульні протичовнові багатоцільові літаки P-8A Poseidon, що базуються на авіабазі «Кеплавік» (Keflavik). За останньою інформацією з відкритих джерел можна також зробити висновок, що важливість цієї бази для НАТО, а особливо для Сполучених Штатів, суттєво зросла саме в останні роки, у світлі непередбачуваних дій Російської Федерації. Зокрема очікується, що збройні сили США, які фактично залишили базу у 2006 році, найближчим часом планують витратити на необхідну модернізацію «Кеплавіка» до 35 мільйонів доларів.
Отже, можливо, непомітно для багатьох мешканців Європи ситуація в регіоні не лише почала нагадувати часи холодної війни, а й (у деяких аспектах) почала трансформуватися в іншу, ще більш непередбачувану реальність. І як тут не згадати, що у деяких північноєвропейських країнах, зокрема в Ісландії, напівжартома вважають: «Вірите ви у тролів чи ні, це зовсім неважливо. Адже вони все одно існують».
Що ж, мабуть, не так уже й важливо, чи вірять сьогодні більшість європейців у реальність загрози з боку російських кібертролів чи російських субмарин, що знову агресивно освоюють простори Північної Атлантики. Важливо те, що реальну небезпеку для країн Альянсу з боку путінської Росії нарешті усвідомило військово-політичне керівництво НАТО. І не лише усвідомило, а й почало робити відповідні висновки.
