Олександр Хара
експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Спецоперація «Вибори 2016» завершилася і вже можна підвести перши підсумки та спрогнозувати деякі наслідки.
Звичайно, на адресу Кремля лунатиме критика за відсутність вільних ЗМІ та доступ до них опозиції, що системно утискається, а також безсоромне вкидання бюлетенів перед камерами та інші кричущі порушення, що воліє не помічати вчорашня громадянська активістка, а нині голова Центральної виборчої комісії пані Панфілова. Міжнародні інституції та демократичні країни визначатимуть своє ставлення до політичного спектаклю, яке, цілком очевидно, навряд чи цікавитиме самодостатню суверенну демократію.
Втім, окупований Крим може стати бумерангом і порушити і без того не бездоганну картину. По-перше, як відомо, його «приналежність» Росії визнає десять країн, що розвиваються. По-друге, Західні держави ще до голосування заявили, що не визнаватимуть виборів на півострові. По-третє, у ході виборів там не були присутні жодні міжнародні спостерігачі. По-четверте, навість з точки зору російського законодавства «вибори» там мають сумнівну законність, адже кандидати в депутати, спостерігачі та виборці мають бути виключно громадянами РФ, але є більш ніж вагомі підстави вважати, що абсолютна більшість з них не вийшла з українського громадянства.
Відкритим питанням залишається лише те, яким чином міжнародна спільнота ставитиметься до «обранців» за партійними списками. Чи то піддавати сумніву їх індивідуальний статус, чи правлячої партії в цілому (усі чотири мандати прогнозовано здобула «Єдина Росія», але кримський внесок є також і у КПРФ та ЛДПР).
Передвиборча соціологія виявляє багато цікавих парадоксів. Не зважаючи на негативний рейтинг прем’єр-міністра Медведєва (-51%), а також те, що п’ятірку найбільших проблем включають суто економічні, як-то ріст цін (72%), бідність та зубожіння (47%), ріст безробіття (37%), корупція (31%) та економічна криза (31%), очолювана ним партія - «Єдина Росія» здобула приголомшливі результати. У їх правдивість можна повірити лише за рахунок визнання відсутності будь-якої логіки у поведінці виборців.
Експерти та спостерігачі відзначають: завищену явку (щонайменше на 10%), масові вкидання бюлетенів, «каруселі» та інші порушення. При цьому, напередодні соціологічні опитування відзначали відсутність інтересу до виборів у 49%.
Отримавши конституційну більшість, Путін ще більше консолідує владу у своїх руках. До цього слід також додати останні кадрові перестановки, посилення репресивного апарату (створення Національної гвардії та плани відтворення Міністерства державної безпеки). Одначе, і з потішною опозицією попередньої Думи ніхто б йому особливо і не заважав.
«Відлиги» не буде. Марними виявилися боязкі сподівання лібералів на можливість хоча б яких демократичних змін еволюційного характеру.
Опозиція розділена, а її симпатиків не то що не вистачає для відчутної зміни ситуації, а й навіть бодай частково розбавити монополію утриманців та бюджетників, що складають в РФ понад 60%. Власне, ці утриманці й стали тією силою, яку використали для спотворення результатів волевиявлення. Символом цих виборів має стати бюджетниця, що вкидає пачку фальшованих бюлетенів у виборчу урну під прикриттям таких же злиднів, страх та залежність від влади яких переважують над моральністю та розумінням незаконності таких дій.
Громадяни не відчувають себе суб’єктами (62% не вірять в те, що вибори бодай хоч щось змінять у їх житті), що можуть вплинути на ситуацію та не готові до протестів (78% вважають їх малоймовірними). Втім, їм хотілося б, щоб склад Думи змінився (відчутно – 43%, повністю – 27%).
Отже, російському народові годі сподіватися на зміну політичного курсу та пожвавлення економічного життя. Як раз навпаки, на хвилі електоральних «успіхів» Кремль продовжуватиме готуватися до президентських виборів 2018 року, продовжуючи закручування гайок, зміцнюючи «духовні скріпи» та силуючись брутально придушити прояви будь-якого незадоволення, що хоча б віддалено нагадувало б Майдан. Намагаючись вирішувати проблеми свого збереження, режим вдаватиметься до агресивних дій не лише щодо свої громадян, а й інших країн. Таким чином Україна залишатиметься у небезпеці допоки вся конструкція остаточно не вичерпає свій ресурс і не почне розвалюватися під своєю вагою. Ці вибори – не що інше, аніж втрата залишків і без того обмеженого простору для маневру.
