Перший тур виборів до Національної асамблеї Франції: деякі висновки

Як влучно написала популярна Le Figaro: «Хто б міг подумати? Політична партія, якої рік тому навіть не існувало, отримує впевнену більшість у парламенті, перевертаючи політичний ландшафт з ніг на голову».

Експерти вважають, що Макрону вдалося реалізувати основну стратегію будь-яких виборів: мобілізувати власних прихильників та демотивувати електоральний ресурс супротивників: партія одержала 32,6% голосів при доволі низькій явці (50,4% виборців). Макрон призначив в уряд провідних політиків – як правих республіканців, так і лівих соціалістів, чим спантеличив прибічників традиційних партій і, можливо, тим самим не дав їм часу мобілізуватися та конструктивно протидіяти цій тактиці.

Другою новиною стала повна поразка соціалістів (7,44%) після перебування при владі протягом цілих п’яти років. Програли перший тур навіть такі видатні представники цієї політсили, як перший секретар партії Жан-Крістоф Камбаделі та кандидат на посаду президента Бенуа Амон. Цілком вірогідно, що означена партія взагалі потребує переформатування. Поодинокі випадки виходу кандидатів-соціалістів у другий тур, зокрема Стефана Ле Фоля, Марісоль Турен і навіть колишнього прем’єра Мануеля Вальса, пояснюються лише відсутністю серед опонентів представників партії Макрона. Отже, соціалісти, які були близькими до більшості у попередньому парламенті, наразі мають шанси здобути жалюгідні 15-40 мандатів.

Невдача спіткала й республіканців: їм не вдалося взяти реванш у Макрона після поразки на президентських перегонах (21,2%), що за прогнозами надасть їм змогу набрати, орієнтовно, 90-130 мандатів.

Ультраправий Національний фронт (НФ) Марін Ле Пен та ультраліві «Франція нескорена» Жан-Люка Меланшона також стрімко втрачають своїх прихильників – 13,2% та 11% відповідно – на тлі рекордно низької явки виборців. Навіть генеральний секретар НФ Ніколя Бе програв перший тур у своєму окрузі.

Інший висновок: 51,2% французів не прийшли на вибори, що є рекордним показником для П`ятої республіки. Така ситуація, ймовірно, сталася частково через втому – з огляду на велику кількість голосувань за останні сім місяців, упродовж яких французів запрошували до урн декілька разів. А частково – через відсутність результатів у вирішенні нагальних проблем протягом останніх 30 років. Більшість експертів вказує на те, що така низька явка виборців певним чином нівелює в очах суспільства сам факт перемоги партії Макрона.

Французи не лише втомилися від президентських перегонів, вони прагнуть якогось консенсусу в правлячому класі і, здається, нарешті знайшли його. У результаті суспільство спостерігало парламентську кампанію без гучних та яскравих гасел і напружених публічних дебатів. Загалом перший тур пройшов майже тихо, чому сприяла повна невиразність значної кількості кандидатів – опонентів як від консерваторів (республіканців), так і від соціалістів. Тобто склалася комбінація таких чинників, як досягнення політичного консенсусу серед значної частини еліти, спантеличення опонентів і загальна втома, що й привело до урн тільки найбільш вмотивованих виборців. Висока кількість громадян, які утрималися від голосування, послабили не одного, а всіх чотирьох основних опонентів партії Макрона: республіканців, соціалістів, Національний фронт та ультралівих («Франція нескорена»).

Можливим наслідком реалізації вмілої стратегії Макрона стане створення історично великої за кількістю парламентської більшості. Проте нікуди не зникнуть виклики, які стоять сьогодні перед парламентською демократією у Франції. Однак розмову про це можна буде продовжити після 18 червня, коли відбудеться другий тур виборів.

Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».