Олексій Куроп'ятник
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Хоча останні парламентські вибори відбулися три місяці тому, провідна країна ЄС Німеччина вступила у 2018 рік без правлячої коаліції та нового уряду. Після провалу в листопаді спроб консервативних ХДС/ХСС створити під своїм проводом слабку коаліцію «Ямайка» (партійні кольори учасників нереалізованого об’єднання нагадували барви прапора цієї острівної держави) політики намагаються відновити «велику коаліцію» консерваторів та соціал-демократів, яка існувала останні вісім років.
Але проблема в тому, що обидві згадані центристські партії останнім часом стрімко втрачають свою електоральну базу: виборці невдоволені економічною, енергетичною та імміграційною політикою, середній клас поступово убожіє та скорочується чисельно, а перспективи його процвітання виглядають доволі туманно. Найбільш серйозні загрози виникли для політичного майбутнього соціал-демократів, що змусило керівництво партії відразу після виборів дистанціюватися від своїх традиційних консервативних партнерів настільки, що перспектива повернення у правлячу коаліцію взагалі не розглядалася.
Проблема полягає ще й у тому, що з моменту приходу до влади у 2005 році ХДС/ХСС під керівництвом Ангели Меркель усі її політичні партнери швидко втрачають підтримку базових виборців, відтак взаємодія з німецькими консерваторами залишається вкрай токсичною для будь-якої політичної сили.
Проте в листопаді 2017 року, після провалу спроб консерваторів створити так звану коаліцію «Ямайка», соціал-демократи радикально змінили свій курс та почали докладати зусиль до відновлення ризикованої коаліції з ХДС/ХСС. Для Ангели Меркель також існують значні ризики: на кін поставлена перспектива продовження її політичного довголіття, з яким провідні лідери країн Європи та Брюссель пов`язують певні перспективи розвитку Євросоюзу, з урахуванням ключової ролі Німеччини. Відтак перед провідними політиками країни постало завдання: зберегти попередній курс Німеччини на подальшу євроінтеграцію як локомотива цього процесу, не втративши при цьому влади, яка у разі невдачі може перейти до політичних сил поза межами істеблішменту. Ці сили просувають зовсім інше бачення Німеччини та Європи: посилення націоналізму, самоізоляцію, призупинення процесу подальшого об`єднання Європи, відхід від ліберальних цінностей на користь традиційних тощо.
На хвилі успішної стабілізації та подальшого економічного зростання національної економіки тактика Меркель полягала в консолідації контролю над національним політичним центром: програма консерваторів стала більш центристською за рахунок ухвалення окремих лівих соціал-демократичних підходів. Причому пані Меркель старанно уникала широких загальнонаціональних дискурсів з будь-якого питання. Унаслідок цього німці на певний час стали апатичними щодо національної політики, повністю довіряючи стабільному лідерству свого канцлера. Однак в останні роки світ став складнішим, низка підходів Ангели Меркель до основоположних питань розвитку суспільства викликала емоційну незгоду у значного числа виборців і глибоко розділила суспільство, особливо це стосується проблем імміграції, національної ідентичності, тероризму, економічної рівності, реформування ЄС та популізму. Внутрішні умови успішного ведення національної політики зазнали фундаментальних змін: навіть традиційна партнерська партія Меркель – баварський ХСС більше не може вважатися надійним партнером: на чергових місцевих виборах цього року їй протистоятимуть колишні прихильники консерваторів із «Альтернативи для Німеччини», що суттєво звужує поле для політичного маневру у форматі правлячої коаліції. Після невдалих останніх виборів до бундестагу та провалу коаліції «Ямайка» на тлі зниженні рівня популярності Ангели Меркель намітилися лінії розколу і в самій ХДС. Схоже на те, що для Німеччини завершилося десятиліття відносної політичної стабільності, і країна слідом за низкою інших європейських демократій входить у період непевності та розколів, популізму та ультралівих рухів. Традиційні партії мають пристосуватися до нових умов або зникнути. Проте Меркель не найкраще підходить для вирішення цього завдання, хоча вона найкращим чином відповідає національним потребам України за даних умов.
Отже, експерти та політики бачать певні перспективи для відновлення коаліції консерваторів та соціал-демократів, але за умов, що деякі програмні засади її роботи мають бути змінені та відкориговані по-новому. На необхідність змін вказує все: непроста політична ситуація у світі загалом та у Європі – зокрема, склад нового бундестагу та зацикленість попереднього уряду на національних питаннях.
П`ятиденний тур попередніх переговорів, який консерватори (ХДС і ХСС) та соціал-демократи провели відразу після новорічних свят, більшість експертів розцінили як останній шанс на створення коаліції та уряду: у разі невдачі країна має піти на перевибори з мінімальними шансами змінити ситуацію на краще. Політичний глухий кут, у якому перебувають традиційні політичні сили після нещодавніх виборів, характеризується серйозними розбіжностями партнерів з цілої низки питань. Для подолання розбіжностей переговірні сторони створили 15 робочих груп. Спірними питаннями, які вимагають погодження позицій, залишаються: політика імміграції, майбутнє об’єднаної Європи, податкова політика та охорона здоров`я. Більш того, у СДП виникла потужна група противників об`єднання з консерваторами, що називає себе «Ні великій коаліції» (NoGroKo), яка свідомо веде справу до поглиблення політичної кризи, вважає неправильною саму ідею відновлення «великої коаліції», що неминуче призведе до зникнення партії як такої через відхід від ключових принципів та втрату підтримки базових прихильників. Ця обставина змушує лідерів політсили діяти обережно та «не визначати червоних ліній», порушення яких може спричинити кризу в самій партії та навіть призвести до її розколу. Ситуацію погіршує недовіра виборців до такої коаліції: нещодавні опитування виявили, що кожен третій виборець не вірить у її успіх. Сподіваються на успішність цих зусиль тільки 54%: виборці відчувають, що лідери не зможуть домовитися, не зраджуючи базовим ідеологічним засадам своїх партій, а невдача переговорів додатково знизить і без того слабкий рівень їхньої підтримки. Результати попередніх перемовин будуть оголошені в четвер, 11 січня, після обговорення спільної політичної стратегії.
Про бажання партнерів все ж таки досягти порозуміння свідчить певний прогрес попередніх консультацій з низки принципових питань. Українському читачеві буде цікаво дізнатися, що лідери партій сперечаються не щодо квот на урядові посади, контролю за фінансовими потоками, держзакупівлями та бюджетними проектами, а стосовно термінів досягнення індикативних показників Європейської стратегії – 2020, які засвідчать етапи руху німецького суспільства до подальшого процвітання.
Переговорні позиції сторін: лідер СДП Мартін Шульц заявив про прагнення просунути питання сучасної освіти, інвестування в будівництво житла та розвиток інфраструктури. Ангела Меркель визначила своїми пріоритетами внутрішню та зовнішню безпеку, соціальне єднання нації та зміцнення демократії (в її нинішньому вигляді). Сторони погодилися на зниження індикативних показників шкідливих викидів (на період з 1990 до 2020 рр.), а також зійшлися на тому, що через потужні темпи економічного зростання та зависокий рівень імміграції країна не зможе досягти визначених показників Стратегії ЄС – 2020 без додаткових заходів. Це погіршить лідерські позиції Меркель у ЄС у питаннях політики кліматичних змін. Однак сторони планують досягти зниження викидів на 40% трохи пізніше зазначеного терміну (2020) та на 55% – до 2030 року, що свідчить про те, що політика ФРН у цьому питанні насправді не змінюється, йдеться лише про відтермінування контрольних показників.
Енергетика: лідери партій також мають погодити свої підходи щодо показника частки відновлюваної енергії на національному ринку електроенергії, яка має зрости з 33% у 2017 році до майже 65% – до 2030-го (індикативного показника Стратегії ЄС – 2020 – 20% – уже досягнуто). Тепер сторони планують визначити частку відновлюваної енергії в енергобалансі ФРН до 2025 року на рівні 45-55%. Потребує погодження рівень скорочення податків на електроенергію задля зниження енерговитрат, порядок проведення тендерів на виробництво додаткових 4 гігават сонячної енергії, а також енергії, виробленої на вітряках у морі та на узбережжі. Спільна комісія забезпечуватиме завершення вугільного виробництва електроенергії до кінця поточного року.
Податкова політика: соціал-демократи погодилися підняти максимальну ставку податку на прибуток, яка дорівнює 42%, з нинішніх 53,7 тис. євро до 60 тис. євро, що тільки поглибить прірву між багатими та бідними: під час останньої виборчої кампанії консерватори з ХДС та ХСС обіцяли своїм багатим прихильникам податкові пільги.
Все це дало підстави лідерам консерваторів оцінити початок переговорів оптимістично. Проте досягнуті компроміси не торкаються ключових програмних пунктів обох партій, таких як підходи до політики імміграції, базових напрямків розбудови ЄС та національної економіки.
Політика імміграції: соціал-демократи виступають проти планів консерваторів продовжувати заборону на возз’єднання родин окремих категорій іммігрантів, яка добігає кінця в березні поточного року, ставлячи тут як пріоритет захист прав людини. Консерватори, навпаки, з 2015 року проводили в питанні імміграції політику відкритих дверей, у результаті ФРН прийняла у 2016-му близько 1 млн 200 тис. іммігрантів, що викликало потужну критику з боку ультраправих та спричинило стрімке зростання популярності несистемних партій на кшталт «Альтернативи для Німеччини». Тепер консерватори з Баварії (ХСС) намагаються стрімко переорієнтувати свою політику щодо цього питання в бік іншої крайності, чим створюють проблему для партнерів.
Майбутнє ЄС: соціал-демократи вважають це питання ключовим для коаліції, закликають реалізувати проект створення «Сполучених Штатів Європи», що не відповідає баченню більшості консерваторів.
Провідними програмними вимогами соціал-демократів залишаються захист прав робітників, реформування наразі дуалістичної національної системи охорони здоров`я (зменшення приватної частки) з тим, щоб зробити її загальнодоступною та запровадити єдине медичне страхування для всіх громадян. Консерватори вважають такі підходи несумісними з прагненнями свого електорату.
Можна констатувати, що досягнуті компроміси є попередніми: лідери політсил прагнуть підстрахуватися та здобути підтримку партій щодо змісту досягнутих компромісів з тим, щоб не допустити звинувачень у закулісній змові. Однак такий крок має свої ризики. Якщо переговори завершаться невдачею, у Ангели Меркель ще лишатиметься шанс сформувати слабкий уряд меншості із «зеленими» за підтримки Вільних демократів. Проте навіть сама пані канцлер радше воліє піти на чергові перевибори замість такої перспективи.
