Олег Бєлоколос
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Уже декілька тижнів резонансні події у М’янмі (колишня Бірма) – країні на південному сході Азії – знаходяться у полі зору світових ЗМІ, їх коментують численні урядовці різних країн, експерти та представники неурядових організацій. Причому через призму цього конфлікту можна побачити не лише інтереси основних гравців, а й певним чином спрогнозувати подальший розвиток ситуації.
Що саме сталося?
У ніч на п'ятницю, 25 серпня, внаслідок нападу бойовиків народності рохінджа на понад 20 поліцейських блокпостів та одну військову базу в провінції Ракхайн загинула щонайменше 71 людина. Нападники застосували саморобні вибухові пристрої, вогнепальну та холодну зброю. Армія М'янми звинуватила мусульманську меншину рохінджа у хвилі насильства. Є інформація, що частина молоді рохінджа має контакти з міжнародними ісламістами або перебуває під їхнім пропагандистським впливом. Зокрема, у цьому контексті деякі ЗМІ називають так звану Армію спасіння рохінджа, колишню Harakah al-Yakin, яку очолював етнічній рохінджа Ата Улла, народжений у Карачі. У пресі зазначається, що він здобув релігійну освіту в Саудівській Аравії і пройшов підготовку в Пакистані, де встановив контакти з «Аль-Каїдою», «Талібаном» та іншими екстремістськими рухами в регіоні.
У чому причини?
У М’янмі народ рохінджа є етнічною меншістю. Його представники живуть передусім у штаті Ракхайн на заході країни, який межує з Бангладеш. Рохінджа вважають себе корінним народом М’янми, хоча за деякою інформацією їхня основна частина переселилася в цю країну приблизно сто п’ятдесят років тому, під час правління Британської імперії. Є дані про те, що саме британці озброїли рохінджа у 1942 році задля того, щоб використати їх у протистоянні з японцями, які рвалися тоді до кордонів з Індією. Однак рохінджа застосували отриману зброю для винищення тамтешнього буддійського населення, що призвело до загибелі близько 50 тисяч осіб.
Бірманці ж, навпаки, наївно бачили в японцях силу, що звільніть їх від колоніальної британської залежності. На цих позиціях тоді стояв і генерал Аун Сан – засновник незалежної Бірми. Очевидно, що ці давні події сьогодні затьмарюють відносини між обома громадами, які й так є досить напруженими внаслідок конкуренції за земельні та інші ресурси.
При цьому останніми десятиліттями критики закидають буддійській більшості населення країни дискримінацію та насильницькі утиски рохінджа. Щороку тисячі представників цього народу намагаються втекти до переважно мусульманських Малайзії та Індонезії.
Водночас, за наявною інформацією, уряд М’янми відмовляє рохінджа у громадянстві країни, тому що вважає близько 1,1 мільйона представників цієї народності нелегальними мігрантами із сусіднього Бангладеш. Більш того – звинувачує в сепаратизмі. М’янма також начебто виступає проти використання назви «рохінджа» в документах ООН. Уряд країни готовий надати цій меншості громадянство лише в тому разі, якщо вони самі називатимуть себе бенгальцями, що рохінджа категорично відкидають.
Можна зазначити, що конфлікт між рохінжда та рештою населення країни набув постійного характеру. Так, під час сутички рохінджа та буддистських націоналістів у 2012 році загинуло багато людей, після чого десятки тисяч рохінджа втекли до Бангладеш, Малайзії, Таїланду та Індонезії. Із часів заворушень у 2012-му близько 200 тисяч осіб, переважно рохінджа, живуть у таборах у Ракхайні. У жовтні 2016 року бойовики цієї народності напали на кілька поліцейських блокпостів, внаслідок чого загинуло чимало правоохоронців. Сили безпеки країни відреагували відповідними заходами проти повстанців.
За останньою інформацією, державна радниця (фактична глава уряду) М'янми Аунг Сан Су Чжі оголосила про готовність країни дозволити біженцям-рохінджа повернутися до своїх помешкань у Ракхайні. Лауреатка Нобелівської премії миру зазначила, що 410 тисяч біженців зможуть повернутися у свої будинки в Ракхайні в разі підтвердження їхніх прав на проживання в країні.
Яка реакція ООН?
Операція військових М'янми проти бойовиків з числа мусульманської етнічної меншини рохінджа, яка триває з 25 серпня, вочевидь має на меті «звільнити» територію країни від представників цієї народності. Про це в понеділок, 11 вересня, заявив Верховний комісар Організації Об'єднаних Націй з прав людини Зейд Раад аль-Хусейн. «Нинішню ситуацію неможливо об’єктивно оцінити, але вона виглядає як яскравий приклад етнічних чисток», – цитує комісара інформагенція dpa. Він зазначив, що був шокований інформацією про те, що влада М'янми почала мінувати ділянки кордону з Бангладеш, на територію якого втекли сотні тисяч рохінджа, а також тим, що М'янма впускатиме назад лише тих біженців, які доведуть, що є її громадянами, у той час як більшість рохінджа є особами без громадянства. «Цей крок схожий на цинічний прийом, націлений на насильне виселення великої кількості людей без надання їм можливості повернутися», – зазначив аль-Хусейн. За словами Верховного комісара ООН з прав людини, його відомство отримало численні свідчення та супутникові знімки, які підтверджують, що сили безпеки М'янми та місцеві озброєні угруповання спалюють поселення рохінджа. Наразі ООН наполегливо вимагає від керівництва М'янми безперешкодного доступу до відповідних районів задля вивчення ситуації на місцях.
У чому інтереси Пекіна?
Китай повністю підтримує уряд М’янми. Більш того, за деякою інформацією, саме в провінції Ракхайн КНР розраховує отримати вільний доступ до Індійського океану, з узбережжя якого йде китайський трубопровід, що постачає нафту з Бенгальської затоки до Південного Китаю. Є також дані про зацікавленість КНР у будівництві в тамтешньому регіоні великого океанського порту вартістю $7,3 млрд та індустріального парку з інвестиціями у $3,6 млрд.
Позиція Москви
Росія також симпатизує М’янмі, з якою здійснює військово-технічне співробітництво, та розраховує на участь у перспективній ядерній програмі країни.
Що думає Делі?
Індія, яка бореться з ісламськими терористами на своїй території, вочевидь також явно схильна поділяти позиції керівництва М’янми.
На що розраховує Вашингтон?
США не зацікавлені в загострені кризи й заохочують Бангладеш до прийняття біженців із М’янми. Також не виключено, що Вашингтон хотів би скористатися ситуацією задля завоювання певних симпатій в ісламському світі.
Деякі висновки
Очевидно, що у М’янмі відбувається міжетнічний і релігійний конфлікт, круто замішаний на давній історичній ворожнечі між рохінджа та буддистським населенням, конкуренції за земельні та інші ресурси, різних образах та звинуваченнях, що підігрівається міжнародними ісламістами та ускладнюється переплетінням інтересів впливових гравців.
Отже, найближчим часом навряд чи варто очікувати на розв’язання кризи. Уряд М’янми наразі явно не готовий іти на будь-які поступки. Вбачається, що першочерговим завданням міжнародної спільноти має стати надання невідкладної гуманітарної допомоги усім постраждалим та здійснення тиску на всі сторони конфлікту з метою недопущення нових загострень.
Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».
