Олексій Куроп'ятник
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Головною новиною в Євросоюзі залишається здатність новообраного бундестагу ФРН створити стійку правлячу коаліцію. Це пов’язано з тим визначним місцем, яке продовжує посідати Німеччина в ЄС: у сфері економіки як локомотив Європи, у галузі безпеки – як стабілізуюча сила, у сфері політики – як провідний політичний гравець, що задає тон і напрямок руху «Митного союзу плюс».
За результатами останніх виборів до бундестагу політичний ландшафт Німеччини відчутно не змінився.
1. Консерватори ХДС разом із ХСС набрали 33% голосів та залишилися найбільшою політичною силою в бундестазі з 218 місцями (34,7%), що вчетверте забезпечило Ангелі Меркель посаду канцлера. Проте з часу минулих виборів 2013 року ці політсили втратили підтримку 8,6% виборців, переважно на користь нової AfD («Альтернатива для Німеччини»). Правляча партія серйозно втратила довіру населення, зменшується роль Меркель у внутрішній політиці.
2. Соціал-демократи (основний традиційний опонент консерваторів) посіли другу позицію з 20,5% голосів (138 місць), втративши підтримку 5,2% виборців та шанси увійти до правлячої коаліції.
3. Нова націоналістична та євроскептична партія «Альтернатива для Німеччини», яка існує чотири роки, набрала 12,6% голосів і стала третьою силою в парламенті з шансами на провідну опозиційну роль, представляє переважно схід країни. Входження партії в бундестаг змінює баланс сил у німецькій політиці.
4. Проринкові вільні демократи отримали 10,7% голосів, посиливши свою підтримку на 6%, у той час як ультраліві (9,2%) та «Зелені» (9,1%) втратили здатність нарощувати підтримку населення й закріпилися в статусі молодших партнерів для провідних сил.
Водночас проявилися певні тенденції, характерні для всієї Європи: традиційні партії (консерватори та соціал-демократи) поступово втрачають підтримку населення на тлі посилення націоналістів, хоча поки що й залишаються провідними політичними силами. Виборці, розчаровані їхньою неспроможністю вивести країну з тривалих негараздів, поступово мігрують до більш праворадикальних та націоналістичних сил, які пропонують альтернативні рішення. Унаслідок цього традиційним партіям стає все складніше формувати правлячу коаліцію через необхідність досягнення домовленостей із більшим числом партнерів, які часто мають несумісні підходи до вирішення конкретних проблем. Їм (у даному випадку – соціал-демократам) тепер стає все складніше ставати основною опозицією до правлячої коаліції.
Помітний прогрес у зростанні підтримки населення демонструють проринкові сили, зокрема Вільні демократи, які обіймають відмінні від традиційних партій позиції з низки питань, що підриває встановлений світовий порядок. Справжньою ознакою нових тенденцій виявився успіх молодої націоналістичної євроскептичної партії «Альтернатива для Німеччини», яка представляє схід країни (колишню НДР) та одержала підтримку до 10% колишніх прихильників ХДС/ХСС.
Тепер протягом місяця, відповідно до складного й заплутаного виборчого законодавства Німеччини, у бундестазі має бути утворена правляча коаліція, яка сформує уряд. Отут і починаються проблеми. Верхня палата парламенту (бундесрат) надзвичайно залежить від політичного впливу регіональних парламентів, особливо тих земель, де домінують політичні супротивники ХДС, що суттєво ускладнює здатність правлячої коаліції ухвалювати закони та проводити спільну політику. 15 жовтня відбулися регіональні вибори в Нижній Саксонії, четвертій за рівнем впливу землі ФРН (усього їх 16), де всі три партії, які ведуть перемовини про створення правлячої коаліції, втратили підтримку виборців, що негативно впливає на хід переговорів.
Результати виборів до бундестагу дали Ангелі Меркель шанс учетверте стати канцлером країни. На тлі політичної нестабільності (міграційної кризи 2015 року, Брекзиту та приходу до влади Дональда Трампа у 2016-му) вона видається єдиною стабілізуючою силою в Європі. Перемогу Меркель у ФРН та Макрона у Франції пов`язують із початком очікуваних реформ у ЄС.
Разом з тим посилюється невдоволення її політикою не тільки в суспільстві, а й серед соратників. На тлі перемоги правих в Австрії очільник ХДС у Нижній Саксонії Горст Зеегофер (Horst Seehofer) та інші лідери консервативного альянсу закликають до коригування курсу вправо, оскільки партія ризикує поступитися своїми позиціями популістській «Альтернативі для Німеччини». Голова економічної ради партії ХДС Вольфганг Штайгер (Wolfgang Steiger) звинуватив Ангелу Меркель у зневажанні провальних результатів виборів до бундестагу. Проте Меркель не визнає краху своєї міграційної політики «відкритих кордонів», через яку якраз і відбувається втрата популярності партії, що тільки посилює відчуття політичної нестабільності.
Щодо створення правлячої коаліції теоретично існує кілька варіантів:
1. «Ямайка» (за кольором партійних прапорів) – найбільш вірогідний та безальтернативний для Ангели Меркель варіант за даних обставин: ХДС/ХСС, Вільні демократи (виступають за вільний ринок та невеликий уряд) та «Зелені» (підтримують ліві позиції в державному регулюванні та соціальній політиці). Вільні демократи й «Зелені» є ідеологічними супротивниками, вони мають несумісні програми. Хоча така коаліція проявила себе позитивно на муніципальному рівні та рівні окремих земель, проте вимагатиме значних поступок від «Зелених» на національному рівні. Відтак альянс буде нестабільним, а переговори фокусуються на таких пунктах коаліційної угоди, як покращення освіти, цифрова інфраструктура, доступне житло, відновлення довіри до зовнішньої політики ФРН та її провідної ролі в ЄС.
2. Інші варіанти – відновлення чорно-жовтої коаліції (ХДС/ХСС та Вільні демократи) або чорно-зелена коаліція (ХДС/ХСС та «Зелені»), яка виглядає сумнівною (виявилася нетривалою на рівні окремих земель), проте для цього не вистачить голосів для більшості.
3. У разі провалу лідерства ХДС лівоцентристські коаліції (під проводом СДП) маловірогідні та складні через значні партійні розбіжності: «червоно-червоно-зелена» – СДП, ультраліва та «Зелені» (такий альянс править у Берліні); «світлофор» (червоно-жовто-зелена) – СДП, Вільні демократи та «Зелені».
Шанси та умови для створення коаліції залишаються непевними. Коаліція «Ямайка» має позитивний досвід функціонування в окремих землях, існує в Берліні, але вона ніколи не практикувалася на федеральному рівні. Переговори про її створення розпочалися спершу з ХСС, 18 жовтня – з Вільними демократами, потім із «Зеленими». 20 жовтня всі партії вперше зійдуться разом для пошуку спільної позиції. Партнери по коаліції «Ямайка» мають значні розбіжності в програмах, пошук спільної позиції обіцяє стати тривалим, може затягнутися до початку січня 2018 року або взагалі завершитися провалом. Альтернативою можуть стати уряд меншості або нові позачергові вибори. Відтермінування створення коаліції негативно позначиться на економіці ФРН.
Ангелі Меркель складно створювати спільну політичну платформу із ХСС та «Зеленими». Лідер ХСС вважає нелегітимними для демократичної країни будь-які партії, більш праві, ніж сам ХСС, а помітно ліву Партію зелених уже вважають хамелеоном: мовляв, спочатку «Зелені», потім червоні. Сама Ангела Меркель та її радники впевнені, що переговори щодо створення правлячої коаліції просуваються добре та мають успішно завершитися на початку 2018 року. Німецькі соціалісти сподіваються, що Меркель не спроможеться створити коаліцію «Ямайка» – і тоді саме соціалісти відновлять правлячу коаліцію СДП та ХСС.
Ангела Меркель використала партійний союз ХДС/ХСС як відправну точку для імміграційної політики відкритих дверей для трудових мігрантів та біженців, для неправильної політики щодо країн ЦСЄ в питаннях безпеки, що завдало шкоди бізнес-інтересам Баварії (ідеологічній базі ХСС), оскільки регіон ЦСЄ є важливим ринком збуту продукції для баварських виробників. Саме політичні перебіжчики з ХДС/ХСС створили майже з нуля нову правоцентристську Альтернативну партію, яка наразі позиціонує себе як націоналістична. Правляча в Баварії ХСС отримала на останніх земельних виборах менше 39% голосів підтримки й тепер стоїть перед вибором: поступатися владою «Альтернативі для Німеччини», популярність якої стрімко зростає, чи триматися більш правої позиції на виборах у 2018 році.
Із консервативною баварською партією ХСС Меркель погодилася на щорічний ліміт біженців до 200 тисяч у м`якому формулюванні: цифра може змінюватися залежно від розвитку міжнародних подій. Однак лідер «Зелених» Сімон Петерс (Simone Peters) наполягає на фундаментальних правах людини і вважає досягнутий компроміс спірним. Втім, на думку експертів, ліміт цілком реалістичний: у 2016 році в ФРН прибуло 280 тис. біженців, і їхня кількість знижується. ХДС/ХСС домовилися провести новий закон про імміграцію, у якому буде визначено різницю між тими, хто шукає притулку, та трудовими мігрантами – з пріоритетом для кваліфікованих трудових мігрантів, яких усе відчутніше бракує на ринку праці. Цей пункт підтримують Вільні демократи та «Зелені». Однак Вільні демократи вважають неприйнятною економічну політику Ангели Меркель за результатами останніх восьми років та вимагають відібрати у ХДС посаду міністра фінансів.
У разі отримання посади канцлера Меркель зіткнеться з необхідністю вирішувати низку накопичених проблем, основними з яких є такі: старіння сталевого виробництва, «дизельна криза», перехід від двигунів внутрішнього згоряння до більш екологічно чистих технологій, відставання у сфері цифрової економіки, занизькі темпи народжуваності, що загрожують стабільному економічному зростанню ФРН. Особливо важливо не допустити збитків у автобудівній галузі, де працює до 800 тисяч німецьких робітників. Питання боротьби з тероризмом знову набуло актуальності після низки нападів з численними жертвами, як на Різдво 2016-го. Проте найбільш суперечливою стала міграційна криза 2015 року – як наслідок неочікуваної політики відкритих дверей для біженців та мігрантів, унаслідок якої до Німеччини у 2015 році прибуло майже 900 тисяч біженців (за іншими даними – 1,2 млн). Це стрімко позбавило ХДС широкої підтримки виборців попри сподівання на молодь. Схоже на те, що Меркель обрала помилковий шлях вирішення демографічної кризи, яка відчутно шкодить економіці країни. Темпи народжуваності в останні роки трохи збільшилися, однак усе ще є недостатніми для заповнення робочих місць. Наплив мігрантів вбачається як часткове вирішення демографічної проблеми, проте зростають загрози нездатності мігрантів інтегруватися та асимілюватися в німецьке суспільство та ринок праці. Політика відкритих дверей потребує фінансових і законодавчих зусиль, інакше перетвориться на найбільшу політичну поразку Ангели Меркель. Пані Меркель має реформувати імміграційну політику ФРН для забезпечення кращого стимулювання контролю за потоком саме кваліфікованих кадрів, їхньої підготовки.
Водночас неможливим стане реформування пенсійної системи: Меркель наполягає на пенсійному віці 63 роки, що не співпадає з позицією більшості її політичних союзників та економічних радників, які вважають це нереалістичним.
Вплив політичної кризи в ФРН на ЄС: найбільша економіка ЄС перебуває у початковій стадії найбільш складних політичних змін за всю повоєнну історію. Політична нестабільність не поширюється лише на фінансову сферу: Європейський центробанк, який відповідає за стійкість євро, залишається найбільш незалежним банком у світі. Водночас створення фіскального союзу та посилення координації структурних політик у єврозоні (пропозиції Макрона) відкладено на невизначений час. Щоправда, ЄС може функціонувати й без вказаного рівня посиленої інтеграції, хоча неефективно – через погане управляння з боку євробюрократів.
Проте вибори до бундестагу показали, що в останні роки Ангела Меркель та міністр фінансів Вольфганг Шойбле створили серйозні проблеми для Німеччини та решти Європи, примусивши низку країн (зокрема Грецію та Іспанію) страждати від політики зменшення державних витрат, псуючи наявні фінансові та людські ресурси. В Іспанії рівень безробіття серед молоді сягнув рекордних 26% при рівні зростання економіки за 2008-2014 роки мінус 0,95%, там утворився новий клас працівників – «тисячники» (ті, хто заробляють на місяць не більше 1 тис. євро).
Непевність німецької політики ставить Францію в очікувальну позицію щодо початку реформ у ЄС та наражає на ризики політичне майбутнє Еммануеля Макрона, який на вимогу Німеччини ризикнув реформувати ринок праці в обмін на запропоновану ним реформу єврозони, що дозволить йому консолідувати свої політичні позиції у Франції. Поки що Макрон досяг максимуму падіння власного рейтингу, соціальних заворушень, масових вуличних демонстрацій протестів, у яких наприкінці серпня брали участь близько 5,6 млн осіб. Водночас вірогідні політичні партнери Ангели Меркель по коаліції (Вільні демократи) піддали нищівній критиці проект Макрона щодо реформи євробюрократії та надання фінансової підтримки країнам Південної Європи за рахунок німецьких платників податків. Тепер у Франції поширюється думка про те, що зміцнювати ЄС має Франція з Італією та Іспанією, без Німеччини, хоча це сумнівно – через кризу в Каталонії (Іспанія) та нестабільну політичну ситуацію в Італії напередодні парламентських виборів у травні 2018 року, на яких Демпартія з 27% підтримки залишилася єдиною проєвропейською політичною силою країни.
Затягування з формуванням уряду ФРН не позначається на економічному одужанні єврозони, яку забезпечує Європейський центробанк за підтримки країн-членів шляхом пом’якшення фіскальної політики, торгівлі та структурних реформ. Основні індикатори економічного здоров`я єврозони демонструють непогані показники, цінова інфляція залишається нижче запланованих 2%, виробництво зростає, лідерами експорту товарів та послуг залишаються Німеччина, Італія та Іспанія. Економіка розвивається добре, активи в євро – найбільш привабливі для інвестування.
Водночас значні політичні помилки керівництва привели до виникнення в Німеччині та інших країнах ЄС нового покоління політиків, тож відтепер у Берліні стало складно утворювати стабільну правлячу коаліцію та відновлювати вплив Німеччини в ЄС і в монетарному союзі. Дійшло до того, що навіть традиційні партнери-консерватори ХДС/ХСС напередодні створення коаліції були змушені переглядати свої ідеологічні платформи та шукати компроміси.
Основні пункти спільної політичної платформи нової правлячої коаліції та позиції партій-партнерів та опозиції в бундестазі мають значення для всього ЄС, який переважно рухається у фарватері політики ФРН, а не євроінституцій:
1. Навколишнє середовище – важливий напрям внутрішньої політики з огляду на негативні наслідки курсу Ангели Меркель на підтримку видобутку бурого вугілля та приховування індустрією справжнього рівня викидів від дизельних двигунів. Існує ризик проявлення негативних наслідків завчасної та непродуманої відмови від національної ядерної енергетики.
2. У сфері оборони вона має погодитися на вимоги НАТО та США подвоїти внески на оборону до 2% ВВП та одночасно заспокоїти традиційно пацифістські настрої виборців. Роль ЗС ФРН значно зросла в Африці та на Близькому Сході, що вимагає додаткових витрат на розвиток технологій.
3. Реформа ЄС: амбітні пропозиції Макрона щодо реформування галузей технологій, оборони та фінансів Єврозони (запровадження посади фінансового міністра, утворення окремого бюджету, парламенту) Меркель відклала.
Успіх на виборах AfD ставить під сумнів ухвалення цих реформ у бундестазі. Крім того, Вільні демократи категорично проти бюджету єврозони. Залишається спільне з Еммануелем Макроном заснування Європейського валютного фонду. Якщо це партнерство виявиться невдалим, той піде у відставку, і вона буде змушена працювати у Франції з ультраправими політиками.
4. Брекзит: ФРН відіграє провідну роль у переговорах щодо Брекзиту, і все вказує на те, що Ангела Меркель продовжить тверду лінію – на поступки Британії не піде.
Питання про угоду щодо виходу Британії відкладається через відсутність коаліції в Німеччині та брак прогресу в торгівлі на переговорах у ЄС. ХДС виступає за збереження пільг членства для Британії, чотирьох «свобод» та подальше партнерство, проте за принципом «не можна вибирати ягідки в ЄС, членство має бути кращим, ніж вихід». Відтак жодних вигідних угод для Британії. «Зелені» налаштовані проти розвалу ЄС, готові перешкоджати відносинам після виходу, підтримуватимуть вихід зі Сполученого Королівства Північної Ірландії та Шотландії зі збереженням для них усіх привілеїв членства. Вільні демократи схвалюють Брекзит, виступають проти покарань, але готові відстоювати інтереси німецького бізнесу, який чимало втрачає від Брекзиту.
5. Безпекові питання: Меркель свідома сподівань німецьких виборців та її партнерів у світі щодо того, що Німеччина й надалі має відігравати роль якоря стабільності, однак цю роль ФРН може зіграти, тільки якщо залишиться економічно стабільною.
НАТО: ХДС/ХСС, Вільні демократи та «Зелені» виступають за альянс, схвалюють його посилення в країнах Балтії для стримування Росії та збільшення оборонних витрат ФРН до 2% ВВП. Наразі підтримують НАТО як інструмент колективного захисту. Однак із приходом Трампа «Зелені» виступили проти використання НАТО для «інших цілей», зокрема боротьби з тероризмом.
Опоненти: СДП підтримує врегулювання міжнародних криз у рамках НАТО та ООН. Ліва партія активно закликає розпустити НАТО як організацію, що віджила своє, виступає проти участі бундесверу у військових місіях за кордоном. «Альтернатива» ставиться до НАТО негативно в його нинішній формі та вважає, що альянс свідомо ігнорує безпекові інтереси Росії в Європі й на Близькому Сході, тож AfD виступає за покращення відносин із Кремлем. Окремі члени партії ставлять під сумнів членство ФРН у НАТО.
Агресивна політика Росії: прихід до влади коаліції «Ямайка» на чолі з консерваторами стане успіхом для України тому, що ХДС залишається єдиною політичною силою, яка більш-менш виразно критикує РФ та підтримує єдність антиросійських санкцій у ЄС. Навіть консервативний ХСС займає більш м`яку позицію через бізнес-інтереси Баварії в Росії. У ході виборчої кампанії питання щодо відносин з Кремлем виявилося для політичного класу ФРН найбільш туманним, таким воно буде й після створення коаліції, оскільки в кожній партії є прихильники Росії, які по-різному просувають вигоди від примирення.
Подвійна політика НАТО зі стримування/не дратування РФ не популярна в ФРН: 63% виборців вважають, що НАТО має обмежитися діалогом з Росією, яка втрималася від втручання у виборчу кампанію країни (на відміну від США та Франції). Відтак РФ залишиться стратегічним партнером ФРН, і попри визнання того, що «терпіння Заходу має межі», та попри запроваджені санкції уряд ФРН прагнутиме зберегти якомога більшу частину партнерства та вирішити проблему дипломатичним шляхом. Щодо Сирії колишній коаліційний уряд також не має спільної позиції: ХДС не заперечує проти додаткових санкцій, навіть підтримує їх та свідомий того, що РФ не хоче мирного врегулювання й не здатна до компромісів. Однак цю позицію мало хто поділяє в ЄС. У результаті уряд підтримав проект «Північний потік – 2».
Опоненти: СДП виступає за примирення із РФ за будь-яку ціну, політсила навіть зробила це особливістю своєї виборчої кампанії. Значна кількість населення на сході почувається значно ближчою до РФ, ніж до США, а на заході люди не бажають відновлення холодної війни. Соціал-демократів підтримують правлячі партії Італії та інших країн ЄС. Німецький крупний бізнес та ультраправа AfD також є союзниками.
Трансатлантичні відносини: ХДС/ХСС вважають США ключовим партнером, проте Дональд Трамп створює неочікувані проблеми (про роль Європи у питаннях безпеки). Вільні демократи підтримують розвиток торговельних відносин зі США та Трансатлантичну угоду як набір правил для подальшої глобалізації. Проте «Зелені» вважають, що адміністрація Трампа не поділяє західних цінностей у питаннях підтримання міжнародного порядку, їх обурив вихід Сполучених Штатів з угоди про кліматичні зміни, налаштованість вести торговельні війни, відмова дотримуватися прав людини щодо біженців та застосування тортур.
Опоненти: СДП вважає США важливим союзником і торговельним партнером, однак відносини підривають існуючі в ФРН норми: права робітників, захист навколишнього середовища. СДП не довіряє «війні проти тероризму». Ліва партія вважає Сполучені Штати основною світовою загрозою, виступає проти закордонних військових інтервенцій та просування «необмеженого» капіталізму, закликає покращити стосунки з Росією. «Альтернатива» рішуче заперечує нинішні відносини Берліна й Вашингтона, виступає проти угод про вільну торгівлю зі США та Канадою. Водночас розцінює Трампа як подібного до себе популіста.
Відносини ЄС із Туреччиною: ХДС/ХСС ніколи не підтримували повне членство Турецької Республіки в ЄС, після арештів громадян ФРН у Туреччині вважає подальші переговори про членство неможливими. На переконання Вільних демократів, будь-які перемовини про членство мають бути припинені, допоки Ердоган при владі. Членство Туреччини в ЄС у цілому схвалюється, але ставиться в залежність від питань верховенства права та прав людини. «Зелені» в цілому вітають вступ турків до ЄС, проте визнають невідповідність критеріям членства та виступають проти експорту зброї з ФРН до Туреччини.
Опоненти: СДП підтримує членство «в перспективі», хоча Мартін Шульц нещодавно закликав припинити переговори. Ліва партія заперечує будь-які домовленості стосовно міграції з авторитарним режимом Ердогана, прагне скасування нинішньої угоди з ЄС щодо міграції (допомога в обмін на зменшення потоку біженців у Європу). «Альтернатива» виступає проти членства, за скасування угоди щодо мігрантів (ЄС має власноруч пильнувати свої кордони).
Криза в КНДР: ХДС/ХСС підтримують міжнародні санкції на імпорт товарів промисловості та нафтової індустрії, заборону на експорт робочої сили в Європу. Вільні демократи та «Зелені» не мають позиції, проте схвалюють економічні санкції, особливо КНР щодо експорту нафти.
Опоненти: СДП виключає військову участь ФРН у разі конфлікту. Ліва партія засуджує дії режиму, однак провину покладає на США, військові бази та ракети якої призвели до кризи. Виступає за дипломатичне врегулювання та роззброєння під проводом ЄС. «Альтернатива» підтримує запровадження санкцій Радбезу ООН, які слід посилити, а Сполучені Штати, на переконання представників політсили, мають координувати свою політику щодо Північної Кореї з Китаєм та Росією.
6. Співіснування з AfD: на Ангелу Меркель очікує, мабуть, найскладніший період на посту канцлера через присутність у бундестазі ультраправої популістської партії «Альтернатива для Німеччини», яка одержала значну кількість місць – від 60 до 85 та прагне змінити існуючу культуру дебатів у парламенті, яка є «занадто поступливою та нудною». Нова націоналістична євроскептична партія «Альтернатива для Німеччини» вперше увійшла до бундестагу за свою чотирирічну історію існування. Вона схвалює ідею проведення референдуму про вихід ФРН із єврозони, заборону на мусульманські бурки та мінарети, притягнення Ангели Меркель до відповідальності за рішення відкрити кордони Німеччини для біженців у 2015 році. Це єдина партія, яка вітала Брекзит та прихід до влади Дональда Трампа, виступає проти імміграції, ісламу й наразі має осередки в парламентах кожної з 16 земель Німеччини. Вона має шанс стати найбільшою опозиційною політсилою.
7. Персональні проблеми: після 12 років правління Ангела Меркель має подбати про делікатне питання – свого політичного наступника, адже проблемою стає стан її здоров`я.
Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».
