Олексій Куроп'ятник
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Поки в Україні сподіваються, що інтеграція з Європейським Союзом принесе народу свободу та демократію, у сусідній Польщі прискореними темпами формується гібридний демократично-тоталітарний режим, який зухвало кидає виклик не тільки демократії, правам людини та верховенству права, а й Брюсселю та Вашингтону, маючи за собою потужну підтримку виборців.
Партія "Право та справедливість" – це перша польська партія в демократичній Польщі, яка повністю контролює більшість в парламенті, користується значною підтримкою населення і відтак не боїться втратити позиції правлячої партії.
Україна в році, що минає, уже відчула на собі загострення відносин з офіційною Варшавою щодо питань історичної пам`яті.
Нещодавно правляча націоналістична партія «Право і справедливість» завершила черговий етап революційної трансформації країни – підпорядкувала собі судову гілку влади, яка більше не є незалежною. Процес «реформування» судової системи, що його здійснює уряд Польщі, триває понад два роки й супроводжується гучними скандалами, періодичними масовими вуличними протестами та демаршами з боку Брюсселя, Берліна й Парижа. Але політичну волю партії Ярослава Качинського це не зламало: 15 грудня ц. р. Сенат Польщі затвердив закон, який нарешті надав уряду виконавчий контроль над Верховним судом та Національною радою, яка призначає суддів. З моменту приходу до влади в кінці 2015-го протягом двох років новий уряд Польщі ухвалив 13 законів, які серйозно компрометують незалежний статус судової системи та принцип розподілу гілок влади в державі та ставлять її під політичний контроль правлячої партії.
Уряд вважає ці зміни необхідними для прискорення процесу призначення суддів та для повалення влади «привілейованої касти» правників та суддів.
Попередня спроба уряду встановити контроль над судовою системою в липні ц. р. викликала масштабні вуличні протести. Тоді для створення враження пошуку компромісу президент Анджей Дуда, також представник правлячої партії, наклав вето на пропозицію уряду. А в листопаді ц. р., коли протести вщухли, результати переговорів виявили, що створено всі передумови для того, щоб правляча партія взяла під свій контроль Національну судову раду – орган, який здійснює призначення в судовій системі. Уряд припинив повноваження діючих членів цієї ради та надав право парламентській більшості самочинно призначати членів даного судового органу у разі, якщо ситуація з призначеннями заходить у глухий кут. Таким чином, правляча партія отримала повний контроль над Національною судовою радою та над процесом призначення суддів,
а нове законодавство про Верховний Суд примушує усіх суддів, які мають вік більше 65 років, звільнитися, за виключенням тих, кому Президент дозволить і надалі виконувати свої обов`язки до 70 років. З діючих суддів, 65, тобто, 40% віком більше 65 років, включно з президентом Ради Суддів.
Крім того, у верховному суді буде сформована автономна палата, яка складатиметься частково з непрофесійних у юридичних питаннях депутатів Сенату (верхньої палати парламенту), тобто представників правлячої партії. Більш того, набуде чинності новий механізм «надзвичайного звернення», згідно з яким усі справи, за якими винесено вирок, можуть бути знову відкриті для перегляду у разі підтримки такого кроку з боку генерального прокурора, який одночасно обіймає посаду міністра юстиції, тобто є членом діючого кабміну. У такий спосіб президент Дуда створив «суд четвертої інстанції», де можуть переглядатися вироки за майже всіма цивільними та кримінальними справами за останні 20 років, і ці справи розглядатиме новий склад суддів, підконтрольний правлячій партії. Це стосується також справ із затвердження всіх результатів виборів до центральних та місцевих органів влади. Крім того, змінено закон про місцеві вибори, що тепер дозволяє уряду вільно змінювати кордони виборчих округів та впливати на результати голосування.
Відтак скоро в Польщі взагалі не буде інституцій, здатних протистояти правлячій партії, права людини стануть фікцією, а вибори – фасадом влади. Це буде суміш демократії та диктатури. Парламентська дискусія перетворилася на фарс, оскільки правляча коаліція контролює обидві палати, а спікер Сенату просто ігнорує запитання опозиції та прискорено завершує будь-які дебати при ухваленні законів. Наступною ціллю після суддів стане свобода преси.
Опоненти польської влади заявляють, що нове законодавство становить загрозу для демократії, оскільки тепер неможливо буде оскаржувати результати будь-яких виборів, тому що в країні не буде політично незалежного суду.
Новий уряд веде брутальний наступ на свободу слова, забороняючи ЗМІ висвітлювати засідання парламенту та протестні акції. Дійшло до того, що регулятор ЗМІ уряду Польщі в грудні 2017 року покарав штрафом в 1.5 мільйона злотих (£310,000) приватну телекомпанію TVN24, якою володіють США, за неправильне висвітлення масових анти-урядових протестів біля парламенту минулого грудня під приводом «пропаганди незаконної діяльності», що дає підстави для стурбованості свободою преси у цій країні. Цей випадок став черговим кроком звуження у Польщі свободи слова. Польща змістилася із 18 місця у 2016 році (зі 180 країн) на 54 місце у 2017 році. Водночас, державне ТБ висвітлювало січневі протести у Польщі під гаслами «Путч», проводячи паралелі із протестами на Майдані в Україні та спробою протестувальників повалити законну владу в Польщі. Старші партійні лідери звично малюють анти-урядову опозицію в Польщі як загрозу для польської держави, і що протестувальниками з-за кордону керують ворожі держави. Так, коментуючи липневі протести, міністр закордонних справ В.Ващиковський заявив, що окремі Європейські держави начебто не прийняли результати парламентських виборів у кінці 2015 року і не визнають зміну уряду і припустив, що протести перейдуть у фазу терористичних актів проти польської держави. Уряд планує ухвалити закон, який обмежить мінімальну частку іноземних компаній у сфері польських ЗМІ з нинішніх 40% до 15%, що буде аналогічно до обмежень у Німеччині та у Франції. Наразі іноземні компанії потужно представлені в медіа-секторі країни.
Реакція опозиції та громадянського суспільства на ці зміни була різкою, але безрезультатною.
Ще у липні цього року активісти громадянського суспільства заснували нову організацію правників «кампанія за вільні суди», де голова – Міхал Ваврикевич (Michał Wawrykiewicz).
Так, нещодавно у країні пройшли невеликі акції протесту, потім лідери польської опозиції закликали до тривалих антиурядових протестів та блокування головної зали парламенту, де мало пройти голосування щодо скандальних законів. Додатковим подразником став неконституційний порядок затвердження бюджету на 2018 рік, до якого вдалася правляча партія, проголосувавши за нього поза межами центральної зали засідань парламенту, без опозиційних депутатів та присутності ЗМІ.
Сторони обмінялися обвинуваченнями у порушенні Конституції та спробі незаконно захопити владу. Опозиція та протестувальники почали блокувати саму будівлю парламенту, в якому перебував уряд та депутати правлячої коаліції, влада у відповідь використала поліцію, яка застосувала сльозогінний газ для розгону демонстрантів. Уранці 17 грудня, у неділю, поліція зробила спробу відтіснити протестувальників від парламенту, однак припинила цю пробу, коли прибуло ще більше протестувальників.
Поліція закликала протестувальників розійтися під загрозою застосування сили. Парламент оточили сотні поліцейських, озброєних рушницями з гумовими кулями. Мітингарі вигукували, що політики мають залишатися заблокованими, та закликали Ярослава Качинського, лідера правлячої партії, вийти та поспілкуватися з протестувальниками.
Венеціанська комісія, як орган Європейської Ради, відповідальний за моніторинг верховенства права, назвала цей закон «сумною загрозою», яка серйозно загрожує незалежності усіх сфер судової системи Польщі.
Реакція Брюсселя на такі зміни у правовому полі Польщі також була очікуваною. Першим кроком виявилось висловлене 15 грудня ц. р. формальне застереження, що стало безпрецедентним кроком з боку ЄС стосовно уряду країни-члена, що тільки посилило відчуття кризи навколо членства цієї держави у блоці. 19 грудня ц. р. в ЄС започатковано процедуру, внаслідок якої Польща буде позбавлена права голосу в Брюсселі через те, що її уряд свторює загрозу для незалежності судової гілки влади.
Дещо раніше Єврокомісія (ЄК) попереджала офіційну Варшаву про те, що застосує статтю 7 про санкції у разі, якщо урядові реформи становитимуть «систематичну загрозу верховенству права», проте це не зупинило правлячу партію. Найбільш серйозною санкцією для Польщі є позбавлення її права голосу під час ухвалення рішень у Європейській Раді та потенційне припинення фінансування проектів з бюджету ЄС, оскільки ця країна залишається найбільшим вигодоотримувачем у всьому блоці.
Проте така загроза існувала й рік тому, коли уряд Польщі проводив перший етап судової реформи, але безрезультатно: процедура ухвалення санкцій передбачає консенсусне голосування, і тоді цей консенсус зруйнувала Угорщина, що підірвало здатність Брюсселя запроваджувати санкції.
Тим не менш, застосування статті 7, яка ніколи раніше не застосовувалася, стало предметом обговорення на засіданні Європейської комісії, яке відбулося 13 грудня, у середу, за участі 28 комісарів, яке проводив Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер. Доповідь з цього питання робив віце-голова ЄК Франс Тіммерманс, представник Голландії.
У середу, 20 грудня, Єврокомісія, застосувала проти уряду Польщі статтю 7 щодо санкцій через посягання на незалежність судової гілки влади в країні, що ставило під загрозу базові демократичні цінності ЄС. Єврокомісія офіційно поінформувала польський уряд про започаткування процесу позбавлення права голосу в ЄС.
Тепер щонайменше 22 країни-члени з 28 мають проголосувати на підтримку рішення Єврокомісії про це формальне застереження Польщі. У Брюсселі впевнені, що це не стане проблемою. У Варшави буде кілька тижнів для розмірковування перед тим, як санкції увійдуть в силу.
Лідери Німеччини та Франції повністю підтримали позицію Єврокомісії. Гі Ферхофштадт (Guy Verhofstadt), колишній прем’єр Бельгії, а нині лідер лібералів у Європарламенті, заявив про те, що демократію в Польщі підірвано, що настав час діяти, що ЄС має захистити верховенство права та що політика правлячої партії Польщі повністю суперечить цінностям Євросоюзу. Тут не йдеться про покарання народу, який кращий за свій уряд.
І хоча з усього видно, що Єврокомісія не прагне загострення відносин з Польщею, вона змушена реагувати. Франс Тіммерманс (перший заступник голови ЄК) обережно зазначив, що Євросоюз відкритий для діалогу з урядом Польщі з цього питання, оскільки жодних дискусій щодо нього раніше не проводилося. Він ще влітку застерігав урядовців Польщі щодо можливих санкцій і мотивував такий крок Єврокомісії загрозою єдності внутрішнього ринку ЄС та єдності польського народу: ситуація, що склалася, ставить під сумнів здатність кабміну ефективно застосовувати в Польщі законодавство Євросоюзу. Цього місяця Єврокомісія знову попереджала польський уряд про можливі санкції, якщо протягом 90 днів суперечливе законодавство не буде скасоване.
Офіційна Варшава це застереження традиційно проігнорувала. Більш того, у відповідь уряд Польщі звинуватив Єврокомісію в політичній заангажованості та бажанні відсторонити країну від процесу ухвалення рішень у блоці.
Після приходу до влади у 2015 році "Право та справедливість" неодноразово вступала в конфронтацію з Єросоюзом та залишалася безкарною. Яскравим прикладом відкритої непокори Варшави стала проведена у 2016 році судова реформа, яка позбавила Конституційний суд багатьох повноважень щодо нагляду за урядом та парламентом. У грудні 2016 року Єврокомісія поставила Польщі ультиматум з вимогою скасувати проведену реформу за двомісячний термін під загрозою позбавлення країни права голосу у Європейській Раді. Однак після двох місяців Польща не виконала вимоги, а Єврокомісія опинилася в скрутній ситуації, тому що принцип консенсусу не дозволив їх виконати свою погрозу, відтак її погрози виявилися порожніми: Варшаву підримала Угорщина, яка має дружній до Польщі націоналістичний уряд. Ця ситуація посилює роз'єднання Європи на «концентричні кола».
Останнім часом уже було ясно, що неминуче рішення Єврокомісії лише посилить тривалу латентну напругу у стосунках з Польщею щодо її членства в ЄС. Все це засвідчило початок чергової кризи в Євросоюзі після Брекзиту, при цьому польський уряд не виказав жодних ознак готовності поступитися своєю позицією.
Зокрема, щойно призначений новий прем`єр-міністр Польщі Матеуш Муравецький заперечив у Twitter (в стилі Д.Трампа) висновок Єврокомісії, а через кілька годин Президент країни А.Дуда підписав два скандальні закони, ухвалені в парламенті, чим фактично скасував незалежність судової системи своєї країни і продемонстрував небажання йти на будь-які компроміси із Євросоюзом у питаннях стабільності нинішнього політичного режиму Польщі. Аналогічна ситуація склалася і в Угорщині, в Румунії, до них наближаєтся і Болгарія.
Звичайно, очільники уряду та парламенту Польщі знали про те, що Єврокомісія ухвалить застосування статті 7 Лісабонського договору та готувалися цьому протидіяти. Наступного дня після голосування в парламенті вони вирішили пожертвувати популярним прем`єр-міністром та лояльним членом партії Беатою Шидло, зробити рокіровку своїх кадрів та призначити прем`єром Матеуша Моравецького (Mateusz Morawiecki), 49-річного міністра фінансів та колишнього банкіра. Чому саме його? У партії сподіваються, що новий прем`єр, який вільно володіє англійською та німецькою, буде більш ефективним для просування інтересів правлячої партії у Брюсселі, де Польща прагне уникнути ізоляції.
Попри критику з-за кордону, євроскептичний уряд Беати Шидло, який працював два роки і майже не робив помилок, став одним з найбільш популярних урядів Польщі після 1989 року: в країні дуже низький рівень безробіття, збільшилися витрати на соціальні програми, посилилася увага до традиційних католицьких цінностей в публічному житті, а сама ультра-права правляча партія має широку підтриму населення і, скоріш за все, збереже свої позиції псля парламентських виборів у 2019 році. (Місцеві вибори відбудуться у 2018 році, президентські – у 2010 році.).
Відтак призначення нового прем`єра не означає зміни економічної політики Польщі, при цьому Моравецький збереже за собою контроль над польськими фінансами та економікою. В уряді можливі інші перестановки, зокрема міністра закордонних справ Вітольда Вашчовського (Witold Waszczkowski) можуть замінити на Кшиштофа Шчерського (Krzysztof Szczerski), який наразі є головним радником президента Анджея Дуди, котрий прагне отримати більше повноважень у сфері зовнішньої політики. Таким чином, Ярослав Качинський залишається лідером у своєму таборі, який зберігає повноваження розподіляти ролі в уряді незважаючи на те, хто саме є прем`єр-міністром.
Існуюче становище є найзначнішою кризою за весь час членства Польщі в ЄС та найбільшим загостренням конфлікту між опозицією та правлячою партією. Запровадження судової реформи, найімовірніше, призведе до нечесних наступних виборів, дозволить правлячій партії гарантовано залишитися при владі та контролювати розслідування справ щодо корупції, які зазвичай шкодять рейтингам популярності інших партій.
Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».
