Олег Бєлоколос
експерт фонду «Майдан закордонних справ»
12 червня цього року в Сінгапурі має відбутися історичний саміт між США та Корейською Народно-Демократичною Республікою (КНДР), присвячений північнокорейській ракетно-ядерній програмі, під час якого Дональд Трамп намагатиметься переконати Кім Чен Ина відмовитися від її продовження та позбутися ядерної зброї, тобто здійснити так звану денуклеаризацію.
Сама подія перебуває сьогодні в центрі уваги політиків, дипломатів, експертів і провідних засобів масової інформації, які висувають різні версії та обговорюють найрізноманітніші сценарії саміту. При цьому аналіз наявних даних дає підстави вважати, що наразі сторони мають такі позиції:
Головна мета КНДР – втягнути Сполучені Штати у прямий діалог та отримати вигоду в різних сферах. При цьому у Пхеньяні вочевидь упевнені, що їхня військова ядерна програма є тим «товаром», за який Вашингтон готовий заплатити максимальну ціну. Разом з цим слід згадати, що політичне рішення про початок робіт зі створення ядерної зброї було прийнято в КНДР ще на початку 70-х років минулого сторіччя. У 1990 році було завершено розробку першого ядерного вибухового пристрою, а в жовтні 2002-го Північна Корея заявила про «своє право мати атомну та більш потужну зброю» і впродовж наступних 16 років використовувала свій вихід з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) та військову ядерну програму як інструменти блефу й шантажу з метою отримання політичних та економічних дивідендів. Тобто ставки для Пхеньяна є надзвичайно високими.
США, найімовірніше, намагатимуться не допустити повторення ситуації, яка мала місце раніше, коли КНДР проводила переговори й водночас здійснювала таємну військову програму ядерного та ракетного спрямування. Вашингтон, без сумніву, налаштований зробити все можливе для того, щоб ядерна програма Північної Кореї була надійно й безповоротно згорнута. Білий дім також неодмінно вимагатиме від Пхеньяна гарантій нерозповсюдження ядерних матеріалів, технологій і засобів доставки ядерної зброї й поки що демонструє обережний оптимізм.
Інші зацікавлені країни також уважно спостерігають за підготовкою до саміту, що може стати головною подією року.
Так, Китай в цілому прагне запобігти силовому розв’язанню північнокорейського питання, зберегти вплив на Пхеньян та отримати економічний зиск від можливого скасування санкцій проти КНДР.
Позиції Японії та Республіки Корея вочевидь в цілому подібні до американської, однак у Токіо, здається, більше занепокоєні забезпеченням твердих і дієвих гарантій щодо недопущення відновлення ракетно-ядерної програми Пхеньяна. Натомість Сеул налаштований оптимістичніше й розраховує на досягнення відповідної домовленості.
Як ми й передбачали раніше, у матеріалі від 2 травня цього року «Чим Україні вигідна ядерна угода між США та КНДР?», Росія намагається щонайменше загальмувати процес підготовки до зустрічі на найвищому рівні між Сполученими Штатами й Північною Кореєю. Адже Москві дуже подобалося використовувати Пхеньян у ролі постійного геополітичного подразника для Вашингтона. Тому прямі американсько-північнокорейські переговори є для Кремля вкрай невигідними. Саме це можна було відчути у словах Сергія Лаврова, сказаних ним у ході візиту до Пхеньяна 31 травня, зокрема коли керівник російського МЗС, коментуючи майбутній саміт США – КНДР, у властивій йому манері рекомендував північнокорейській стороні «не намагатися робити різкі рухи, штучно прискорювати процес, що потребує значного часу й детальнішого узгодження усіх компонентів пакета».
Звичайно, такі російські «добрі послуги» були помічені у Сполучених Штатах. Вочевидь, не залишиться поза увагою Вашингтона й візит Путіна до КНР 8-10 червня та його перемовини з Сі Цзіньпіном.
Повертаючись до змісту саміту 12 червня, можна прогнозувати, що, імовірно, для США було б логічнім відокремлення переговорів щодо ядерної військової програми КНДР та надання їй можливих гарантій безпеки від інших питань, наприклад, економічної допомоги. Зокрема, економічна допомога має надаватися лише в обмін на реформи та кроки з лібералізації режиму. Слід також звернути увагу на заяву Трампа від 1 червня про те, що санкції щодо КНДР залишатимуться в силі до здійснення з боку Північної Кореї конкретних кроків з метою денуклеаризації.
У разі позитивного результату зазначеного саміту, у більш віддаленій перспективі (тривалість денуклеаризації експерти оцінюють у приблизно 10 років) сторони вочевидь можуть перейти до обговорення питання створення нового політичного клімату на Корейському півострові та поступового залучення Північної Кореї до регіональніх процесів у різних сферах. Тут, мабуть, слід говорити про зацікавленість і визначальну роль саме з боку Сеула.
Отже, увесь світ, без перебільшення, затамував подих і очікує на 12 червня...
