Визнання США суверенітету Ізраїля над Голанськими висотами: причини і наслідки
Як відомо, 25 березня президент США Дональд Трамп визнав суверенітет Ізраїлю над Голанськими висотами, а учора, 27 березня, відбулося засідання Ради Безпеки ООН, скликане з цього приводу. Що стоїть за цим рішенням Білого дому і якими можуть бути його наслідки?
Слід згадати, що ще під час передвиборчої кампанії Трамп говорив про необхідність повернення на стратегічний рівень партнерства з Ізраїлем. А вже після його перемоги американсько-ізраїльські відносини визначалися Адміністрацією США, як «непорушний союз з найціннішим союзником». Також визнавалось, що стосунки Вашингтона і Тель-Авіва є партнерством, «побудованим на спільних цінностях».
Можливим додатковим ключем для розуміння зазначеного кроку офіційного Вашингтона можуть бути слова Державного секретаря США Майкла Помпео, сказані ним 21 березня цього року в Єрусалимі, про те, що рішення президента Трампа визнати суверенітет Ізраїля над Голанськими висотами є визнанням мужності народу цієї країни і понесених ним втрат. Тобто саму цю подію слід розглядати і в історичному, і у сучасному контексті. І очевидно, це навряд чи трапилося, якби режим Асада в Сирії не почав у 2012 році громадянську війну проти власного народу і згодом не запросив на допомогу проіранське угруповання «Хізбалла», що фактично опинилося на кордоні з Ізраїлем і почало організовувати систематичні провокації проти нього.
Києву ж слід звернути увагу на те, що 26 березня під час прес-конференції у відповідь на питання щодо можливого у даному випадку «встановлення прецеденту, коли сильні країни фактично можуть захоплювати землі всупереч міжнародному праву», Державний секретар США Майкл Помпео зазначив: «Відповідь є такою: абсолютно ні. Це є дійсно унікальна ситуація».
Брекзит переходить у драму
Конфлікт між правлячим класом Британії та бізнесом із половиною країни щодо сумнівного рішення вивести країну із Євросоюзу переріс в драму. Якщо в 2016 році консерватори переконували населення в тому, що Брекзит є вигідним і дозволить країні залишити собі усе найкраще від ЄС і позбавитися від усіх його недоліків, то навесні 2019 року британський прем’єр на «колінах вмовляє» європейців (газета Times) відкласти Брекзит на три місяці. 21 березня відбувся саміт ЄС, на якому лідери Євросоюзу погодили відтермінування Брекзиту на 8 тижнів, але за умови, що британський парламент ухвалить угоду про Брекзит до 12 квітня. Таке рішення стало жахливою політичною поразкоюдля прем’єра Т.Мей, яка сподівалася отримати відтермінування принаймні до кінця червня цього року або знайти прийнятну альтернативу, яка б обґрунтувала доцільність ще більш тривалого відтермінування Брекзиту.
Однак, схоже на те, що британський Кабмін не зможе виконати умови ЄС, оскільки не має в парламенті достатньої підтримки: навіть ірландські юніоністи – союзники консерваторів налаштовані голосувати проти. Відтак, Т.Мей опинилася на межі бунту власного кабінету: 11 членів уряду прагнуть заміни прем’єр-міністра. Йдеться також про передачу процесу реалізації Брекзиту від уряду до парламенту.
При цьому країна залишається розколотою щодо доцільності виходу із ЄС майже навпіл. У неділю, 23 березня, в центрі Лондона відбувся мітинг майже 1 млн протестувальників, які виступають проти Брекзиту і вимагають повторного референдуму. Водночас он-лайн петиція в підтримку Брекзиту зібрала майже 5 млн підписів.
Олег Бєлоколос та Олексій Куроп’ятник з фонду «Майдан закордонних справ»
