Олександр Поліщук
експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Головні події: БРІКС як альтернатива «Великій сімці» та ЄС? Нові європейські та американські санкції проти Росії; Недолугий В.Орбан; Продовження «ковбойської дипломатії» Д.Трампа.
Поки увага європейських та американських політичних оглядачів була прикута до перемовин між Д.Трампом і Жан-Клодом Юнкером щодо виходу із кризової ситуації у двосторонніх відносинах, яка мало не привела до справжньої торгівельної війни між США та ЄС, у далекому південноафриканському Йоганнесбурзі відбувалася не менш значна за своїми наслідками для європейської економіки подія. На десятому ювілейному саміті БРІКС російський президент В. Путін намагався згуртувати учасників цього об’єднання з п’яти країн (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка) навколо ідеї нарощування потужності торговельно-економічних взаємовідносин асоціації. Вочевидь запроваджені проти Росії санкції у США та ЄС все-таки серйозно дошкуляють кремлівській верхівці, попри намагання В.Путіна переконати світ у їх недієвості. Тому Росія прагне перетворити БРІКС у альтернативу «Великій сімці» та ЄС. На сьогодні країни БРІКС займають 26% території Землі, їх населення складає 42% людської популяції планети, а економічна потуга дорівнює 27% світового валового внутрішнього продукту.
Водночас частка лише США у світовому ВВП склала у 2017 році 23,32%, сумарний показник інших країн «Великої сімки» становив ще додатково
20,4 %, а частка ЄС у світовій економіці становить близько 18%.
Свою зацікавленість у приєднанні до асоціації виявляють Туреччина та Аргентина, президенти яких були почесними гостями на саміті. Також на перемовинах були присутніми президенти Анголи Жоау Лоуренсу та Замбії Едгар Лунгу. Вочевидь розчарування зростаючою з боку Заходу критикою на свою адресу підштовхнули Раджепа Ердогана під час саміту оголосити про бажання Туреччини вступити до БРІКС. Ця заява була із ентузіазмом підтримана росіянами але залишилася поки що без реалізації. Також потенційними членами об’єднання є Іран, Індонезія, Єгипет, Нігерія, Сирія, Бангладеш і Греція.
Однак марні сподівання В.Путіна, адже за оцінками Світового економічного форуму навіть у випадку розширення БРІКС не зможе у перспективі до 2025 року створити серйозну конкуренцію США та їх європейським економічним партнерам.
Як, до речі, невиправданими виявилися очікування В.Путіна на позитивні зміни у двосторонніх російсько-американських відносинах після зустрічі з Д.Трампом. В понеділок 30 липня після зустрічі з прем’єр-міністром Італії Джузепе Конте, який є гарячим прихильником Москви, очільник Білого Дому заявив, що «санкції проти Росії залишаться без змін». Під час цієї зустрічі була також обговорена можливість постачання зрідженого газу з США до Європи як альтернатива російському газопроводу "Північний потік-2".
В унісон цій заяві прозвучало у вівторок 31 липня повідомлення про запровадження Радою ЄС санкцій проти шести російських компаній (варто було б додати до цього списку ще й нідерландські компанії!), які брали участь у спорудженні мосту над Керченською протокою. На додаток потужна демонстрація підтримки Канадою, Словаччиною, Норвегією, Францією, Чехією, Данією та Румунією прийнятої у США «Кримської декларації» є жорсткою відповіддю В.Путіну на його заяву про зняття Росією з міжнародного порядку денного «кримського питання».
У четвер 02 серпня група сенаторів США у складі трьох республіканців Дж.Маккейна, Л.Грема, К.Гарднера та трьох демократів Б.Менендеса, Ж.Шахіна, Б.Кардіна представила проект закону «Про захист американської безпеки від агресії Кремля», який спрямований на посилення економічного, політичного та дипломатичного тиску на Росію у відповідь на втручання в американські вибори, агресію в Криму та дестабілізуючі дії Росії у Сирії. Законопроект посеред іншого передбачає: впровадження процедури прискорення передачі оборонних засобів країнам НАТО з метою зменшення їх залежності від російської військової техніки; нові санкції проти політичних діячів, олігархів, членів їх сімей та інших осіб, які сприяють незаконній та корупційній діяльності, прямо чи опосередковано, від імені В.Путіна; проведення аналізу активів самого В.Путіна; санкції щодо операцій, які стосуються нового суверенного боргу РФ, а також доручення Держсекретареві США визначити, чи відповідає Російська Федерація критеріям для визнання країною-спонсором тероризму.
Коментуючи цей законопроект, один із авторів сенатор Л.Грем зазначив, що у разі його прийняття передбачені санкційні заходи будуть найважчими з коли-небудь запроваджених проти Росії і будуть діяти, допоки Кремль не припинить здійснювати кібернапади на Сполучені Штати і не змінить свою політику в Сирії й Україні.
На цьому фоні виглядає «білою вороною» угорський прем’єр В.Орбан зі своїми недолугими заявами про невідворотність перебування України в орбіті впливу Росії та необхідність скасування санкцій і пошук компромісів з росіянами. На відміну від
свого прем’єра угорці пам’ятають радянські танки на вулицях Будапешту восени 1956 року. Так зазвичай трактує дружні відносини Росія. Українці переконалися у цьому набагато пізніше – лише у 2014 році.
Попри все Росія намагатиметься полегшити тиск на неї з боку Заходу шляхом використання свого впливу на керівництво Ірану. Оскільки США та Ізраїль прагнуть витіснити Іран із Сирії, роль В.Путіна зростає. Адже якщо він не вплине на Іран зусилля Вашингтона та Тель-Авіва скоріше за все будуть марними. Однак сьогодні, В.Путін виявляє більше зацікавленості у розігруванні «іранської карти» в обмін на Україну та зняття економічних санкцій, аніж у поступках в «сирійському питанні».
Особливо цікавим є подальший перебіг подій у цьому регіоні з огляду на майбутню можливу зустріч американського президента Д.Трампа з президентом Ірану Х.Роухані. Не стомлюючись шокувати міжнародну спільноту, на цей раз Д.Трамп хоче продовження «переможного циклу» зустрічей з найбільш одіозними у світі політичними лідерами. За словами держсекретаря США М.Помпео озвученими у п’ятницю 03 серпня, умовою для майбутньої зустрічі є згода Тегерану на фундаментальну зміну своєї поведінки по відношенню до власного народу та згода на укладання ядерної угоди, що б унеможливила розповсюдженню ядерної зброї.
Ці заяви прозвучали одночасно із оприлюдненням інформації про отримання розвідувальними службами США доказів продовження Північною Кореєю програм розроблення та виробництва нових балістичних ракет. Це практично зводить нанівець Сінгапурські домовленості між Д.Трампом і Ким Чен Ином стосовно денуклеаризації Корейського півострова.
Це лише служить зайвим підтвердженням неефективності «ковбойської дипломатії» Д.Трампа. «Підчищати» за своїм шефом вже вкотре буде держсекретар М.Помпео під час розпочатого на цьому тижні турне по Малайзії, Сінгапуру й Індонезії. Одне з ключових завдань, яке ставить перед собою Держсекретар США є отримання підтримки регіональних гравців процесу остаточного та повністю верифікованого ядерного роззброєння КНДР.
Фото: УКРІНФОРМ
