Олександр Хара
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Опублікована стенограма неформального спілкування Дональда Трампа з американським журналістами на борту президентського літака проливає світло не лише на те, про що йшлося під час короткого рандеву з Володимиром Путіним, а й на цінності та спосіб мислення мільярдера (у цьому випадку мається на увазі Трамп).
Американська політична атмосфера сьогодні надзвичайно наелектризована, що спричинено виявленням російського втручання у минулорічні президентські перегони. Мейнстримні мас-медіа, які норовливий президент називає не інакше як «брехливі новини» (за їхню послідовну нелюбов та критику на його адресу), звісно ж, підливають олії у вогонь. Але ж про неприпустиме втручання повідомляли не лише американські ЗМІ та демократи, а й республіканці, у зв´язку з чим контрольований ними Конгрес і прийняв закон про санкції.
Розвідувальне співтовариство, що складається з 17 американських спецслужб, також дійшло висновку про достовірні докази російського втручання. Ба більше, на додаток до конгресового, своє розслідування проводить спеціальний радник, колишній голова ФБР Роберт Мюллер. Російський чинник наразі став у США таким токсичним, що навіть імовірність потрапити під радари розслідувань спонукає багатьох людей відмовлятися від запропонованих високих посад в уряді, а конгресменів – від зустрічей з новопризначеним російським послом.
На цьому тлі доволі резонансно прозвучала заява Трампа на каналі «Фокс-Ньюз» про бажання зустрітися з Путіним та обговорити питання щодо Північної Кореї, Сирії та України в ході свого азійського турне. Російські ЗМІ та функціонери відразу ж схопили цю наживку й почали наперебій повідомляти, що зустріч готується і сторони намагаються узгодити графіки, так, наче Путін, а не Дональд Трамп чи Сі Цзіньпін буде головною зіркою саміту АТЕС.
Натомість один з американських оглядачів запропонував Трампові використати цю можливість, аби спробувати дещо приструнити Путіна, вважаючи, що такий маневр дав би президенту Сполучених Штатів певні козирі для внутрішньополітичної боротьби.
Але ж це Дональд Трамп! Він по-панібратськи поплескує Путіна по спині, знаходить для нього декілька слів під час фотографування, а також кілька хвилин на «полях саміту». І все для того, щоб, двома фразами згадавши Сирію, отримати від майстра маніпуляцій чергове запевнення, що він, мовляв, не втручався у виборчий процес…О диво, Трамп знову повірив у його щирість! Очільник США повірив словам колишнього кадебіста, поставивши під сумнів репутацію усіх американських спецслужб! Більш того, як виявилося, емпатичний Дональд стверджує, що звинувачення «його (Путіна) дуже ображають».
«Здається, ми маємо гарні почуття один до одного та хороші стосунки, враховуючи те, що ми не дуже добре знаємо один одного, – начебто бажаючи визнання та самоствердження, зауважив американський лідер. – Гілларі мала свою дурну «кнопку перезавантаження» (мається на увазі символ нової, більш прихильної до Росії політики, що її проводив Барак Обама), до того ж вона вжила це слово неправильно (російською було написано не «перезавантаження», а «перевантаження»), але їй бракує того, що потрібно, щоб мати подібні стосунки, завдяки яким можна було б зателефонувати або щось зробити, аби вони (росіяни. – Ред.) вийшли з Північної Кореї, чи Сирії, чи, можливо, з України».
Намагаючись принизити Клінтон та показати себе як людину, що має харизму, талант і здатність до великих угод, сам того не бажаючи, Трамп обмовився щодо того, як стратеги Білого дому сприймають Путіна – як частину проблеми, а його «вихід», скажімо, з України, – як її вирішення. Втім, сам Трамп вважає причиною погіршення взаємин з Росією не її деструктивну поведінку у міжнародних справах та втручання у вибори, а штучні перепони демократів та «брехливих медіа». Йому, вочевидь, хотілося б перегорнути сторінку та йти далі.
Захоплення авторитарними лідерами не пройшло повз увагу журналістів. І Трампу довелося виправдовуватися, що він також має «дуже гарні» стосунки з нормальними політиками, наприклад із канцлером Німеччини Ангелою Меркель чи прем’єром Канади Джастіном Трюдо.
Ми вже давно не чули від американських лідерів такої надто спрощеної мови, що описує й без того доволі однобоке бачення світу, не спостерігали за демонстрацією такої надзвичайної і, водночас, не підтвердженої результатами впевненості у власних інтелектуальних якостях. Узагалі, скидається на те, що Дональд Трамп воліє переносити, як йому здається, гарні особисті стосунки на міждержавні відносини. Можливо, саме це стало причиною того, що колишній директор ЦРУ висловив припущення, що Путіну вдається маніпулювати Трампом. Як би там не було, ірраціональне захоплення Путіним, яке вже надто дорого обходиться для репутації Трампа та його політичних позицій, залишатиметься чинником, здатним принести неприємні сюрпризи. Втім, поле для маневру на російському напрямі значно звузив Конгрес, а професійній команді з питань національної безпеки дотепер вдавалося скеровувати свого президента в напрямі, що відповідає національним інтересам.
Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».
