Олексій Куроп`ятник
експерт Фонду "Майдан Закордонних справ"
Ідея консерваторів 2016 року вивести Британію із складу ЄС мала на меті вирішити певні проблеми, які накопичилися в країні. Однак на практиці Брекзит не тільки їх не вирішив, а навпаки створив нові, які завели британську парламентську демократію в остаточний тупик і виявили усю неефективність існуючої політичної системи, яку багато хто включно з Україною намагається копіювати.
Деградації парламентської (Вестмінстерської) політичної системи проявляється все більш явно. Так, зростає непевність щодо подальшого існування Північної Ірландії у складі Великобританії після мирної угоди «Доброї п’ятниці» 1998 року, яку торпедує Брекзит. За останні 20 років істотно активізувався парламент Шотландії, що призвело до посилення британського націоналізму. В Британії посилюється нерівність розвитку окремих її регіонів, поглиблюється розкол між поколіннями щодо цінностей та прагнень. Самозадоволений правлячий клас тривалий час веде активний демонтаж соціальної держави (welfare state), демонструє своє презирство до бідних та вразливих прошарків населення через політику економії бюджетних витрат. Правлячий клас веде себе нераціонально: в 1973 році на момент приєднання до ЄС британська економіка була в занепаді, в 1986 році уряд М.Тетчер домігся від Брюсселю скидки щорічного внесу з спільний бюджет ЄС в обсязі 66% (на заздрість решті країн – членів), на момент Брекзиту Британія стала п’ятою економікою світу.
Брекзит став результатом тривалої брехні про тиранію ЄС, яка була продана на референдумі як фантазія про національне звільнення. Однак ця фантазія не змогла пережити зустрічі із реальністю, оскільки була приречене на з самого початку. Сама тема про Брекзит ніколи не була про Європу: насправді це ставлення Британії до самої себе, для правлячого класу - інструмент подальшого розколу «королівства чотирьох націй», політика якого більше не відповідає заявленій меті. Реалізація ідеї Брекзиту породила політично мертву угоду з ЄС, а сама процедура виходу країни із ЄС перетворюється у гротескну химеру. Британія хибно шукає до якого союзу та з ким вона насправді належить – до континентальної Європи чи британської спільноти колишніх колоній. Пошук своєї ідентичності ототожнює Британію з Україною і робить вивчення причин Брекзиту для нас актуальним.
Події кінця січня 2019 року вказують на те, що Британія швидко перетворюється у радикально розколоте королівство. Саме політичне виживання Т.Мей після голосування про вотум недовіри 16 січня стало трюком консерваторів. Гра в Брекзит не має достойного призу: всі політичні сили в Британії програли: Тереза Мей була принижена в парламенті під час слухань, але встояла на посаді, опозиція отримала шанс сформувати власний кабінет, але не спромоглася довести ситуацію до вотуму недовіри. Для решти політиків замайоріла надія другого референдуму, але поки дарма. Націоналісти майже дочекалися руйнування мирної угоди в Північній Ірландії та відновлення відкритої боротьби. Лейбористи майже отримали шанс на дострокові парламентські вибори, але до кінця все не склалося.
Спроби Прем`єр-міністра Т.Мей з початку тижня вивести в парламенті ситуацію із Брекзитом із тупику виглядають маловірогідними. Уряду потрібно, з одного боку, заручитися підтримкою ще щонайменше 115 депутатів для ухвалення нового тексту угоди з ЄС на більш вигідних умовах. 15 січня 432 депутати проти 202 проголосували проти погодженої угоди з ЄС. З іншого боку, уряду треба умовити Брюссель відновити переговори по угоді із ЄС та домогтися подальших поступок, що виглядає як утопія. Брюссель намагається уникнути загострення політичної кризи в Лондоні, але твердо заявляє, що ліміт поступок вже вичерпаний. Євросоюз-27 має економіку в 6 разів більшу від британської і саме від нього залежить доступ товарів та послуг Британії на спільний ринок Європи після Брекзиту.
Але для Лондона це ще не всі халепи. Схоже, що Британію чекає відновлення силового або навіть збройного протистояння в Північній Ірландії, оскільки не вдасться уникнути створення митниць на кордоні з Ірландією, що неминуче зруйнує мирних договір 1998 року.
Уряд виявився неспроможним забезпечити пристойний вихід шанованої країни із ЄС, відтак окремі депутати парламенту прагнуть взяти процес під свій контроль. Ці змагання відбуваються на тлі непевності щодо способу та навіть самої доцільності для Британії виходити із ЄС, оскільки зростає вірогідність виходу взагалі без взаємної угоди, яка має пом’якшити економічні негаразди від такого вчинку саме для Британії.
Поки що діючий уряд не знається. Після свого найбільшого приниження в новітній історії країни після голосування про недовіру уряду 16 січня прем’єр пропонує вдатися до міжпартійних переговорів щодо нового тексту угоди про Брекзит попри тверду позицію Брюсселю з цього питання та небажання переносити дату остаточного виходу Британії із ЄС, яка визначена статтею 50 Маастріхтської угоди про ЄС. Вихід Британії із ЄС без угоди можливий лише у двох випадках: або денонсується стаття 50 про вихід країни із ЄС. Такий варіант анулює результати референдуму 2016 року, що неможливо для уряду. Інший варіант: уряд укладає з ЄС угоду про умови виходу із блоку, яка наразі є неприйнятною для парламенту Британії. Керівництво консерваторів розуміє, що другий референдум щодо Брекзиту розколе країну на соціальному та політичному рівні і підірве віру в демократичне правління як таке. Тим не менш, після невдалої спроби домогтися міжпартійної угоди шляхом переговорів задля гарантування відкритого кордону Мей вирішила ризикнути, сподіваючись на свою гнучкість. 21 січня в парламенті вона запропонувала внести поправки до мирної угоди «Good Friday Agreement» 1998 року між ірландськими республіканістами та про-британськими уніоністами, яка завершила 30-річне насильство в Північній Ірландії. Згідно цієї угоди в Ірландії кордони були прибрані і провінції була надана структура розподілу влади, в якій присутні обидві громади.
За даних умов цей план схожий на суту авантюру. Міністр щодо справ Європи в уряді ФРН Міхаел Рот (Michael Roth) 21 січня порівняв Брекзит із драмою Шекспіра. Мішель Берн`є, головний переговорник по Брекзиту від ЄС, спростував можливість відновлення переговорів. На його думку, питання про кордон між Ірландією та британською провінцією Північна Ірландія зруйнує будь-які переговори про інші варіанти вихід Британії із ЄС. Цей висновок підтвердила Міністр з питань Європи Ірландії Хелен МкЕнтрі, яка заперечила саму можливість двосторонніх переговорів з Британією щодо Брекзиту, хіба що в складі ЄС. Вона також відкинула пропозицію МЗС Польщі зробити митний заслон обмеженим в часі. Ніл Річмонд, член уряду правлячої в Ірландії партії Фіне Гел та голова парламентського комітету по Брекзиту заявив, що змінити тексту мирної угоди буде непросто. Мирна угода є міжнародним документом, має згоду 94% ірландців та 71% північних ірландців.
Британський парламент із 650 депутатів є глибоко розколотим через Брекзит. Різні фракції висувають різні варіанти дій в цій ситуації, від повторного референдуму та виходу без угоди до митного союзу із ЄС. 29 січня депутати проведуть дебати та проголосують щодо наступних кроків. Опозиційна Лейбористська партія вважає пропозиції уряду нереалістичними і пропонує примусити уряд надати парламенту час для опрацювання варіантів недопущення виходу країни із ЄС без угоди. Серед таких варіантів – утворення тимчасового митного союзу із ЄС, проведення другого референдуму по Брекзиту. Водночас Джекоб Ріс-Мог (Jacob Rees-Mogg), голова дослідницького підрозділу правлячої партії, прогнозує вихід Британії із ЄС без угоди як найбільш вірогідний сценарій.
Тоні Блер, проєвропейський колишній прем’єр Британії, вважає зайвим для ЄС йти на поступки Британії (під проводом консерваторів). Він не вірить в угоду Брекзит навіть за умови, що план Т.Мей із Ірландією спрацює. На думку лейбористів – основної опозиції, наразі у Британії існує два варіанти: провести другий референдум по Брекзиту, щоб не допустити Брекзиту без угоди, або посилити тісні економічні стосунки із ЄС.
Економіка чуйно реагує на політичну халепу уряду: в надії на компроміс в переговорах про Брекзит британських фунт підріс в останні дні до $1.29. Але в день референдуму влітку 2016 року курс був $1.50.
Фото: Monitor Info
