Цими днями у Великій Британії урочисто й широко відзначають надзвичайно важливу дату в історії країни – сторіччя військово-повітряних сил (ВПС), перших у світі незалежних повітряних сил, утворених на початку квітня 1918 року окремо від армії та флоту.
Британським Королівським ВПС дійсно є чим пишатися – це вони відіграли значну роль у наступах військ Антанти під час Першої світової війни; це вони відчайдушно прикривали евакуацію сил союзників з Дюнкерка і втратили в боях з нацистськими асами 72 винищувачі «Спітфайр»; це вони – британці, новозеландці, австралійці, поляки, американці, канадці, чехи, французи, голландці і ще багато інших, у взаємодії з відмінно діючими наземними службами і завдяки мужності та високому професіоналізму, у вирішальній для долі країни Битві за Британію 1940 року перемогли Люфтваффе, що вихвалялась знищити їх щонайбільше за чотири тижні.
Це про них, хоробрих пілотів Королівських військово-повітряних сил, говорив Вінстон Черчилль у серпні 1940 року: «Ще ніколи в історії воєн така велика кількість людей не була в боргу перед кількістю такою маленькою – буквально жменькою. Ми всім серцем з тими пілотами-винищувачами, чиї блискучі дії день за днем бачимо на власні очі».
І це про їхню роль у Другій світовій війні відомий британський історик Норман Дейвіс написав: «Якби британські повітряні сили не оборонили Великої Британії, США ніколи б не втрутились у європейську війну».
Однак після завершення холодної війни і в наступну «еру всезагального пацифізму» ВПС Британії, як і військово-повітряні сили багатьох інших країн НАТО, не отримували належної уваги та відповідного фінансування з боку своїх урядів. Так, на думку експертів, незважаючи на те, що сьогодні британські ВПС входять до десятки найкращих у світі, їхній парк літаків потребує як подальшої модернізації, так і можливого кількісного збільшення.
Між тим сьогодні, у так звану посткримську епоху, суттєве збільшення можливостей ВПС стоїть на пріоритетних позиціях порядку денного міністерств оборони переважної більшості країн – членів Альянсу й не тільки. Так, за наявною інформацією, модернізацію своїх військово-повітряних сил запланували або вже здійснюють Франція, Німеччина, Бельгія, Італія, Канада, Норвегія, Греція, Польща. Суттєві витрати заплановані задля збільшення можливостей ВПС США, зокрема в рамках проектів винищувача F-35, багатоцільового палубного винищувача F/A-18E/F Super Hornet, «літаючого танкера» Boeing’s KC-46, транспортника C-130J Super Hercules, морського патрульного літака P-8 Poseidon.
Традиційно нейтральна Швеція активно працює над розробкою винищувача нового покоління JAS 39E Gripen. Фінляндія, яка не є членом НАТО, планує заміну 62 літаків F/A-18C/D Hornet на більш сучасні, нещодавно зразок нейтральності – Швейцарія оприлюднила наміри щодо амбітної програми розвитку ВПС та протиповітряної оборони країни (ППО) Air 2030, загальною вартістю 8 мільярдів доларів.
Збільшення витрат на ВПС і ППО планує ще низка країн, зокрема Туреччина, Кувейт, Катар, Індія, Китай, Австралія, Південна Корея, Тайвань, Японія. Продовжує нарощувати повітряний арсенал агресії Росія.
Огляд даних з різних джерел дозволяє також прогнозувати стрімке зростання можливостей, функцій і, відповідно, ролі та значення різноманітних безпілотних літальних апаратів (БПЛА) – від розвідувальних і рятувальних до транспортних та ударних.
Зараз, коли військово-повітряний компонент набуває особливого значення у сучасних бойових діях (у чому можна було вкотре переконатися за результатами нещодавнього знищення асадівців, іранців та найманців-росіян під час їхньої спроби захопити нафтоносний район Дайр-ез-Заур у Сирії), підтримка й усіляке сприяння ВПС є запорукою успішного протистояння зовнішній агресії. Очевидно, є над чим замислитися й Україні.
