З історії дебатів: Від Кеннеді і Ніксона до Зеленського і Порошенка
Політичні дебати у тій чи інший формі існують з часів стародавніх Афін, але вони набули особливого значення з появою представницької демократії. До рівня мистецтва цей політичний двобій доведено у найстарішому парламенті сучасності – Палаті громад Сполученого Королівства (функціонує з 1265 року). Навіть попри глибоку кризу, пов’язану з неспроможністю уряду та Парламенту дійти згоди щодо умов виходу з ЄС, риторичні баталії між прем’єр-міністром і противниками її бачення Брекзиту цікаві для спостереження, адже мають ознаки театральної драми.
Технологічний прогрес – поява радіо, а згодом і телебачення, дозволили незримими хвилями поєднати політичних лідерів з мільйонами їхніх співвітчизників. Можливість на власні очі спостерігати опонентів дещо змінила характер фдебатів, адже окрім, власне, аргументів на глядачів впливає й невербальна мова та безліч інших дрібних, але важливих психологічних факторів. Тож дебати набули елементів шоу, хоч і надзвичайно важливого.
Перші політичні теледебати відбулися в 1960 році у Сполучених Штатах Америки. Поза сумнівом, вони зіграли критично важливу роль у перемозі молодого Джона Кеннеді над бувалим політиком Річардом Ніксоном. Дехто з політологів вважає, що радіослухачам більше сподобався Ніксон, а на екранах телевізорів спокійний і привабливий погляд та впевнена поведінка молодого ірландця вигідно відрізнялася від невпевненого та спітнілого політичного мастодонта.
Острах утримував політиків від дебатів 16 років. І ось у 1976 році зійшлися Джиммі Картер і Джеральд Форд. Власне, останній зрозумів, чому інші уникали такого формату політичної дискусії, адже його помилка, коли він неосвічено сказав, що Польща та Східна Європа не перебувають під впливом СРСР, стала для нього фатальною.
У 1980 році відбувся двобій Рональда Рейгана та Джиммі Картера, який намагався бути переобраним. Американці не були задоволені результатами каденції чинного президента, але до теледебатів мали сумніви, що брак досвіду та темперамент колишнього актора є доречними для очільника Білого дому. Власне впевненість та гумор допомогли посилити тези Рейгана про недоліки політики Картера. Вбивчими стали репліки архітектора перемоги у Холодній війні на досягнення Картера «знов ти за своє», а також заключна фраза у зверненні до нації «вам зараз краще, ніж п’ять років тому?» Крилатою фразою Рейгана на наступних дебатах у 1984 році стала: «Я не збираюся робити вік питанням своєї передвиборчої кампанії. Я не збираюся використовувати з політичною метою молодість та недосвідченість мого супротивника».
Незвичними стали дебати 1992 року, адже в них брали участь три кандидати у президенти: Джордж Буш старший, Білл Клінтон та незалежний кандидат Росс Перот. Цього разу формат змінився не лише із розширенням кола учасників, але й із запровадженням присутності аудиторії в студії, яка активно реагувала на риторичну баталію. Присутність великої кількості людей була комфортною для молодого Клінтона, а Буша робила більш агресивним та нелюдяним.
У 2000 році досвідчений оратор Альберт Гор програв Джорджу Бушу, адже його позіхання під час відповідей супротивника були сприйняті як зверхність та неповага, а епізод, коли він кинувся у бік опонента, немовби збираючись його вдарити, некоректним. До того ж, він розмовляв надто складною мовою, що дало підстави спотворити його прізвище, аби воно звучало як нудний. У свою чергу, Джордж Буш виглядав інфантильно, коли слухав опонента з відкритим ротом. Помилку виправили політконсультанти, які порадили своєму кандидату, слухаючи Гора, щось зосереджено записувати у нотатник.
Теледебати між Гілларі Кілнтон та Дональдом Трампом подивилася рекордна кількість глядачів – 84 мільйони. Трамп поводився впевнено і агресивно. Це дало підстави Клінтон зазначити, що «він може вести свою кампанію і представляти себе як завгодно, але головна проблема полягає у темпераменті й кваліфікації для найважливішої і найскладнішої роботи у світі, тож вважаю, що люди побачили важливу різницю між нами». Неофіційне опитування CNBC засвідчило, що 61% респондентів віддали перевагу Трампу і лише 39% – Клінтон. Утім, опитування Public Policy Polling показало перевагу Клінтон (51%) над Трампом (40%).
Схоже, що дебати у другому турі українських виборів 2019 року можуть стати новим словом у цій практиці, адже виступати перед десятками тисяч спостерігачів (стадіон Олімпійський вміщує 70 тис. осіб) доволі складне завдання, бо вплив емоцій аудиторії на учасників дебатів складно передбачити. Цікавинкою могла б стати участь у ролі арбітра кандидатки в президенти, яка вибула з передвиборчої гонки, оскільки цьому яскравому шоу додалось би барв, враховуючи усю історію особистих та політичних взаємин між Юлією Тимошенко та Петром Порошенком.
Олександр Хара, експерт фонду «Майдан закордонних справ»
