Олег Бєлоколос
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Ті, хто після доволі непересічних, а часом і драматичних президентських виборів у Франції сподівався на гостру інтригу під час парламентських виборів у Німеччині, вочевидь наразі дещо розчаровані: сама передвиборча кампанія проходить доволі спокійно, а на думку деяких оглядачів – навіть «сонно».
Проте Європа з великим нетерпінням очікує на 24 вересня цього року, коли німці прийдуть до виборчих дільниць та оберуть депутатів парламенту (Бундестагу) Німеччини, які згодом визначать, хто стане канцлером і формуватиме новий уряд.
І річ тут не лише в тому, що перегони, призначені на вересень, пройдуть у найбільш економічно потужній європейській країні, а й у тому, що на сьогодні Німеччина практично залишилась одним із провідних членів Євросоюзу, хто ще дійсно вірить у європейську модель. Більш того, дехто навіть вбачає в Німеччині останній бастіон, котрий може врятувати ЄС від розвалу.
Як відомо, ФРН фактично є трирівневою федеративною державою: федерація та федеративні землі ділять між собою політичну владу й спільно ухвалюють закони; громади утворюють третій, найнижчий рівень. Бундестаг обговорює та ухвалює нові закони, а також обирає федерального канцлера та контролює уряд. Депутати Бундестагу щороку ухвалюють бюджет Федеративної Республіки.
Отже, 24 вересня німці обиратимуть депутатів Бундестагу як у мажоритарних округах, так і за партійними списками. При цьому за мандати тільки в округах борються 885 осіб, а 2269 висуваються через партійні списки. Із нинішніх 630 депутатів Бундестагу свої кандидатури повторно висунули 520 осіб, а 110 відмовились від того, щоб брати участь у нинішній виборчій кампанії. До участі у перегонах 2017 року допущені 48 партій. З них у виборчій кампанії фактично беруть участь 42 політичні сили, 34 з яких при цьому – через формування партійних списків, а вісім – через висування кандидатів у виборчих округах.
Взагалі, на вибори до Бундестагу за наявною інформацією зареєстровано 4828 кандидатів. Із них 1400 – жінки, а це третина (29%) від кількості тих, хто бажає отримати парламентський мандат. У всіх 299 мажоритарних округах Німеччини висувають свої кандидатури представники Християнсько-демократичного союзу (ХДС) (окрім Баварії), Християнсько-соціального союзу ХСС (тільки в Баварії), Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) та Вільної демократичної партії (ВДП). Представники Лівої партії та Зелених висуваються у 298 округах. Загалом на округах за мандати борються 2559 осіб. Цьогоріч серед кандидатів – 640 жінок (у 2013-му їх було 607). У середньому в кожному окрузі за мандат борються по дев‘ять осіб.
Як відомо, головними суперниками на цих виборах є партія чинного канцлера Ангели Меркель – консервативний Християнсько-демократичний союз (ХДС) та Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), на чолі з відомим європейським і німецьким політиком Мартіном Шульцем.
Як зазначає впливовий британський «Економіст»: «Правоцентристський Християнсько-демократичний союз (ХДС) Ангели Меркель прямує до перемоги, взявши за основу нейтральну програму, яка пропонує потроху кожному. Перед суперником Меркель Мартіном Шульцем із Соціал-демократичної партії (СДП) постав складний вибір: зайняти конфронтаційну позицію й ризикнути втратити виборців на користь більш універсального ХДС чи вторувати заспокійливим увертюрам Меркель, через що в електорату не буде особливої причини голосувати за нього, а не за неї».
Наразі ситуація виглядає так, що очікуваний вплив на хід виборів у Німеччині так званих троянських коней Кремля виявився дещо перебільшеним, хоча відомий німецький журналіст і публіцист Борис Райтшустер вважає, що проросійські настрої всередині частини німецьких еліт є вкрай сильними. Так, на його думку: «Шредеризація німецьких еліт, німецьких партій зайшла дуже далеко. І те ж саме у ЗМІ. У Путіна найсильніші позиції. І це жахливо. І більшість німців це тільки починають розуміти».
Керівник проекту «Фонд Фрідріха Науманна за свободу» Міріам Космель зазначає, що: «На відміну від Франції, у Німеччині немає зафіксованих фактів прямої фінансової підтримки з боку РФ. Утім, різноманітні ініціативи демонструють тісну співпрацю, передусім із правими політичними партіями «Альтернатива для Німеччини» та «Єдність». Остання була заснована у 2013 році виключно для відстоювання інтересів росіян-емігрантів. На їхньому сайті можна прочитати, що вони – єдина політична сила в Німеччині, зосереджена на забезпеченні гарантій, прав і представленні інтересів російських емігрантів та утворених ними місцевих громад. Мета цієї партії – отримати голоси російських німців, яких наразі налічується орієнтовно 3-4 млн, що становить 4-6% німецького електорату. І, звичайно, є зв’язки з лівими політичними організаціями та рухами. Важливо зазначити, що Кремль шукає партнерів не лише на тлі політичної ідеології. Вони працюють з усіма силами, які йдуть на контакт, для дестабілізації західних демократій».
Можна також додати, що за наявною інформацією згадана вище «Альтернатива для Німеччини» підтримує тісні контакти з російською стороною, агітує за скасування санкцій щодо РФ і за так звану розрядку у відносинах з Москвою.
Вочевидь, слід згадати, що ще на початку цього року представники різних фахових кіл, що спеціалізуються на кібербезпеці, попереджали про можливість втручання кремлівських хакерів у німецькі регіональні та федеральні вибори.
Безперечно, Україна має уважно відслідковувати ситуацію в цій ключовій європейській країні. Тим більше що Німеччина є і, вочевидь, залишиться найбільш важливим партнером для нашої держави в ЄС.
Звичайно, поки невідомо, хто саме переможе в цьому «змаганні за Німеччину». Ми вже навчилися не довіряти опитуванням та критично ставитись до деяких експертних прогнозів. Залишається тільки сподіватися, що німці оберуть передбачуваність політичного курсу та управлінський досвід...
Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».
