У рамках святкування столітнього ювілею здобуття країнами Балтії незалежності президенти Естонії, Латвії та Литви 3 квітня ц. р. відвідали Вашингтон, де взяли участь у Балтійсько-Американському Президентському саміті. Цей чотиристоронній захід став кульмінацією започаткованих у 2014 році робочих зустрічей і консультацій на найвищому рівні між представниками Балтійських країн і США.
Основні теми саміту стосувалися американо-балтійського співробітництва, зокрема з найбільш гострих питань безпеки й оборони в районі Балтійського моря, а також підтвердження союзницьких зобов'язань Сполучених Штатів щодо Литви, Латвії та Естонії.
У цьому контексті президенти Литви Даля Грібаускайте, Естонії Керсті Кальюлайд та Латвії Раймондс Вейоніс намагалися отримати від свого колеги Дональда Трампа згоду на розміщення додаткових військових підрозділів США, зокрема протиракетної оборони на територіях своїх країн задля зміцнення східного флангу НАТО у протистоянні агресивній політиці Росії.
Станом на цей час у Європі розгорнуті окремі передові компоненти системи протиракетної оборони НАТО на території Німеччини, Польщі, Румунії, Туреччини та Іспанії (морського базування). Відповідно до рішень Варшавського саміту НАТО (2016), з 2017 року розпочато операцію Альянсу з повітряного патрулювання акваторії Балтійського моря із залученням бойових літаків збройних сил ФРН, Нідерландів, Польщі та Іспанії.
Крім того, у рамках забезпечення передової присутності НАТО в Балтійському регіоні розгорнуто три багатонаціональні бойові групи, чисельністю близько 1 тис. військовослужбовців кожна, до складу яких увійшли військові підрозділи: в Естонії – Великої Британії, Данії та Ісландії; у Латвії – Канади, Албанії, Італії, Польщі, Словаччини, Словенії та Іспанії; у Литві – ФРН, Хорватії, Франції, Нідерландів та Норвегії. Ще одна бойова група розміщується в Польщі та включає підрозділи США, Румунії, Великої Британії та Хорватії.
Натомість у Калінінградському ексклаві Росії перебуває майже 15-тисячне угруповання військ, на озброєнні якого знаходяться близько 800 танків, понад 1200 бойових броньованих машин та майже 350 ракетних і артилерійських систем. На початку 2017 року це угруповання було посилено за рахунок найсучасніших зенітно-ракетних комплексів С-400, які Кремль розгорнув начебто у відповідь на загрозу ракетного нападу з боку системи ПРО НАТО.
Таке небезпечне сусідство тримає в постійному тонусі керівництво Балтійських держав і спонукає його до пошуку додаткових можливостей щодо підвищення власного бойового потенціалу.
Історичні уроки, винесені з боротьби за власну державність у XX столітті, сформували у лідерів Балтійських країн глибоке переконання, що лише сильна військова й політична підтримка з боку США та провідних європейських держав може гарантувати їхню незалежність та убезпечити від імперських посягань і стратегічних амбіцій Кремля. Упевненості в цьому їм надала анексія Криму, яка співпала в часі зі святкуванням у Балтії десятої річниці вступу до НАТО та ЄС.
Президент Трамп, безперечно, усвідомлює всі безпекові ризики у Балтійському регіоні та поділяє занепокоєність своїх колег військовою загрозою з боку Росії, яка періодично влаштовує відверті провокації на спільних з ними кордонах.
Так, буквально напередодні саміту, у п’ятницю 30 березня Росія здійснила експериментальні пуски нової інтерконтинентальної балістичної ракети «Сармат» та оголосила про її додаткові випробування 4-6 квітня в акваторії Балтійського моря, між територіальними водами Латвії і Швеції.
Водночас саме Дональд Трамп з початку своєї президентської каденції неодноразово й рішуче наголошував на необхідності посилення власних військових спроможностей європейських держав через збільшення національних оборонних видатків та обсягу внесків до спільного бюджету НАТО. Крім того, Вашингтон досить жорстко висловлює своє «занепокоєння» тим, що Прибалтійський регіон продовжує відігравати роль безпечного притулку для міжнародних операцій з відмивання грошей. Зокрема, в опублікованому в лютому ц. р. звіті міністерство фінансів США звинуватило латвійський банк ABLV у відмиванні грошей та ефективному порушенні санкцій щодо Північної Кореї. І хоча реакція латвійців на звинувачення була практично миттєвою – на початок квітня банк з більш ніж 25-річною історією існування самоліквідувався, проте проблематика «прибалтійського офшору» ще остаточно не вирішена. І, нарешті, американо-балтійський саміт відбувся напередодні анонсованої Вашингтоном особистої зустрічі між президентами США та Росії, що визначило стриману тональність політичної риторики американської сторони щодо РФ під час дискусій і виступів.
Навіть у промові на заключній прес-конференції президент Трамп утримався від очікуваного балтійськими союзниками по НАТО запевнення в неухильному дотриманні США своїх зобов’язань перед ними в рамках статті 5 Вашингтонського договору. Натомість він обмежився більш розлогим та менш конкретним пасажем: «Розпочинаючи наступні сто років нашого партнерства, Балтійські республіки можуть бути впевнені, що Сполучені Штати залишаться сильним, гордим та відданим їхнім другом і союзником».
Водночас керманич США публічно поділився своєю невпевненістю щодо майбутньої зустрічі, зазначивши: «Думаю, я міг би мати дуже добрі відносини з Росією та з президентом Володимиром Путіним. І якби мені це вдалося, це було б чудово. Але є також велика ймовірність того, що цього не станеться. Хтозна».
Очевидно, за закритими дверима Овального кабінету в Білому домі все ж відбулися більш предметні та серйозні дискусії стосовно безпекового співробітництва у Балтійському регіоні. Проте реалізація досягнутих домовленостей та їхні модальності залежатимуть від результатів особистої зустрічі між американським та російським лідерами.
Однак у чому не варто сумніватися, так це в тому, що країни Балтії, зробивши свого часу все можливе й неможливе для вступу до НАТО та ЄС, можуть сьогодні бути впевнені в безпеці своїх громадян перед будь-якими викликами й загрозами. Україна, на жаль, ні…
