Юрій Смєлянський
економіст, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
спеціально для "Обозреватель"
Позафракційний народний депутат Надія Савченко запевнила, що планує й надалі їздити на окуповані території.
Офіційно у нас відвідування окупованих територій законодавчо на сьогодні не врегульовано. Є рекомендації, які орієнтують чиновників місцевого самоуправління, державних чиновників, військовослужбовців та інших обмежити відвідування окупованих територій. Але це рекомендаційний характер таких обмежень: можна прислухатися до цих рекомендацій, можна не прислухатися.
Дуже жорстких заборон на законодавчому рівні у нас немає, їх намагалися впроваджувати востаннє через внесення законопроекту щодо реінтеграції окупованих територій Донецької і Луганської областей, які у грудні у другому читанні депутати вирішили не розглядати, мотивуючи це виникненням загроз, які й так мають для України системний характер: загроза зриву переговорних процесів щодо обміну полоненими та необхідності дочекатися факту продовження санкцій проти РФ. А, за великим рахунком, у тих законодавчих актах, які на сьогодні ухвалені і діють, якраз-таки таких обмежуючих норм немає.
Тому, з точки зору законодавчого поля, можна туди їздити, це не заборонено, але й не рекомендовано.
З точки зору логіки. Дуже нелогічно в умовах війни, щоб людина, яка за своїм статусом має доступ до державної таємниці або до питань національної безпеки (а будь-який депутат Верховної Ради має доступ у різних пропорціях, на різному рівні допуску, але, тим не менш, він - носій інформації. Так само військовослужбовець, суддя і т.д.), носій держтаємниці відвідував окуповані території, де він у будь-який момент може потрапити у полон.
З іншого боку, будь-який громадянин країни, що перетинає лінію фронту і відвідує окуповані території або такий, що перетинає державний кордон і в'їжджає в країни, які ведуть збройну агресію або підтримують ведення збройної агресії проти Украни (наприклад, Російська Федерація, Білорусь), в будь-який момент може точно так само потрапити у полон, стати обмінним товаром на полонених російських військовослужбовців, які потрапили у полон вже в Україні на фронті. Це також нелогічно. Ми вже маємо повно прикладів, коли громадяни України звинувачуються у неіснуючих злочинах, а окупаційні суди або російські суди уже на території Російської Федерації присуджують їм реальні терміни і відправляють у тюрму.
В умовах війни такий активний контакт з окупованими територіями просто-напросто нелогічний. Він несе небезпеку для національної безпеки держави. З якою метою це робиться, тут можна лише здогадуватися. І ставлення зазвичай не надно приємне до тих, які здійснюють такі поїздки.
В законодавчому полі, необхідно врегулювати питання відвідування окупованих територій з точки зору впровадження жорстких обмежень. На наш погляд це необхідно зробити.
