Олег Бєлоколос
Голова правління Фонду «Майдан закордонних справ»
Відомий чеський письменник Карел Чапек писав: «Зазвичай ми спостерігаємо за тим, куди стелеться дим, замість того щоб подивитися, звідки дме вітер». Можна констатувати, що його мудра порада залишається мега-актуальною й понині. Більш того, здається багато хто у світі забув навіть те, що було сформульовано ще у дванадцятому столітті відомим вченим П’єром Абеляром: «Сумнів породжує питання, а питання приводить до істини.» І лише зараз дехто намагається це якось виправити.
У році, що минає, «Майдан закордонних справ» часто писав про це, і про багато іншого. Наприкінці ж 2018 року ми спробували зробити деякі прогнози, що саме може трапитися у світі в 2019 році.
Звертали увагу на послаблення міжнародної безпеки та суттєве посилення світової гонки озброєнь.
Писали про те, що головна увага (і вага!) світу поступово починає переноситись на Схід, а саме до Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
Що ж, наразі вже можна констатувати, що більша частина з них дійсно справдилася.
Що ж чекатиме світ у 2020 році?
Попри останні внутрішньополітичні скандали, факт залишається фактом – президент Трамп ініціював процеси, які стали початком переосмислення багатьох засад зовнішньої політики США. І не лише стали, а вже й набрали певних обертів: Китай і Росія визначені стратегічними опонентами; ліквідований Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності в Європі (РСМД), що ставить Москву у явно невідне становище; почалася системна робота щодо стримування глобальної і регіональної активності Пекіну; вже розроблені і реалізовуються програми активного переозброєння практично усіх видів американських збройних сил. Однак, для переобрання йому треба буде серед іншого продемонструвати й якійсь великий успіх у зовнішній політиці.
Китай ймовірно продовжуватиме свою активну зовнішню політику, працюватиме над реалізацією свого амбітного проекту «Один пояс – один шлях», підтримуватиме курс на системну модернізацію збройних сил.
Росія й далі погрожуватиме світу своєю ядерною зброєю, не полишатиме спроб наповнити власним змістом ідею Союзної держави з Білоруссю, намагатиметься дискредитувати європейський інтеграційний проект і послабити Трансатлантичні зв’язки, а також продовжуватиме експансію в Середземномор’ї та Африці. Головним пріоритетом Кремля залишатиметься скасування найбільш болючих санкцій. Особливий же наголос у пропагандистському плані буде зроблено на 75-у річницю завершення Другої світової війни.
Полем зіткнення інтересів Сполучених Штатів, Росії та Китаю усе частіше ставатиме Арктичний регіон. Адже, невипадково засновник Групи з досліджень Арктики при Коледжі військово-морського флоту США в Ньюпорті Волтер Бербрік зазначив: «Той, хто контролює Гренландію, контролює Арктику. Це найбільш важлива стратегічна позиція в Арктиці, а можливо й у світі.»
Не втрачатимуть актуальності й китайсько-американські протиріччя навколо Тайваню й у Південно-китайському морі, води якого вважаються спірними багатьма прибережними державами.
Близький Схід вже традиційно буде стабільним у своїй нестабільності. Хоча, й світ у цілому перебуватиме на межі загального хаосу, спричиненого розвалом системи міжнародного права і зростанням некерованості багатьох процесів на глобальній арені.
Вголос про себе заявлять й абсолютно нові чинники, які можна умовно назвати «глобальним пробудженням мас», першим з яких стала Революція Гідності в Україні. Невдоволення спричиняють насамперед надмірна концентрація багатств в руках небагатьох, корупція і непотизм, незадовільне функціонування державних інституцій, відсутність можливостей розвитку і особистих перспектив. Наочним є бажання широких верств населення безпосередньо впливати на політику як внутрішню, так і зовнішню – саме це ми всі побачили цього року на прикладі подій в Гонконгу, Ірані, Іраку, Судані, Чилі, Лівані, Грузії. Ми усі вкотре переконалися, що демократія не з’являться нізвідки – вона важко здобувається, захищається, якщо може, і з часом утверджується лише на міцних підвалинах розподілу гілок влади, прав людини та свободи слова.
А ще ж продовжуватимуть спростовувати будь-які експертні прогнози різного роду геополітичні «чорні лебеді». Тобто, вже можна прогнозувати, що у 2020 році нудно точно не буде!..
Україну також вочевидь чекають непрості часи. Сьогодні ми є свідками тектонічних змін на глобальній арені і вочевидь вже скоро побачимо початок формування нової геополітичної реальності. Реальності, де інтересами слабких країн скоріше за все відверто нехтуватимуть. І поки у світі формуватиметься новий військово-політичний паритет або диспаритет, Україна має знайти адекватні відповіді на сьогоднішні і завтрашні непрості виклики, адже від цього залежатиме безпека нашої держави. Має нарешті прийти розуміння того, що завтра виживатимуть лише сильні держави.
А це означає, що нам усім буде потрібна неабияка витримка, розумний скептицизм, і, звичайно, здоровий глузд! Оцінюйте критично будь-яку інформацію і беріть до уваги поради лише справжніх професіоналів. Адже як влучно зазначив згаданий вище Карел Чапек: «Існує декілька способів розпланувати сад. Найкращій – доручити цю справу садівнику.»
