Олександр Хара
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
«…всіх людей створено рівними; Творець
обдарував їх певними невідбірними правами,
до яких належать життя, свобода і прагнення
щастя; уряди встановлюються між людьми
на те, щоб забезпечувати ці права...»
Уривок із Декларації незалежності США, 1776
Сьогодні Сполучені Штати Америки відзначають День незалежності. І хоча вона була оголошена 2 липня, а переважна кількість делегатів Другого Континентального конгресу підписала Декларацію незалежності рівно два місця потому, саме 4 липня 1776 року, коли її текст було ухвалено делегатами штатів, вважається днем народження Американської Республіки.
Громадянам новонародженої держави було чим пишатися, адже ідеї, закладені спочатку у Декларації, а згодом і в Конституції (у 1787 році) були дійсно революційними. Більше того, цілі уривки цих історичних документів могли б точно відобразити сучасний етап боротьби українського народу проти імперської залежності та за встановлення справедливого правління, яке б охороняло «життя, свободу і прагнення щастя».
Тернистий шлях здобуття Свободи волелюбними народами має багато спільного, і у подіях тих буремних років українці, як у дзеркалі, можуть побачити сучасну визвольну війну.
Мало хто міг уявити собі, що американські пасіонарії зможуть вистояти у протиборстві із найбільшою імперією світу, яка зібрала для придушення повстання найчисленнішу британську армію того століття. Лоялістами (тобто відданими королю) були майже усі губернатори, судді та чиновники, а також переважна кількість англіканських священників та простолюдинів з глибинки. До того ж міліція з лав патріотів хоча і виникала щойно з’являлися британці, але розвіювалася як туман, лише тільки небезпека минала. Ополченці охороняли свої спільноти, а також приєднувалися до Континентальної армії. Однак, цей елемент не був постійним, а фінансування армії залишало бажати кращого. Тож командуючому американської Континентальної армії Джорджу Вашингтону було вкрай складно, але його патріотизм, відданість Революції та наполегливість помножені на бажання Свободи щонайменше третини колоністів дали свій плід.
Як писав британський доброволець, що оспівував Революцію: «Тиранію, як пекло, здолати не легко. Але втіха у нас одна – чим важче боротьба, тим славніше перемога». Самовідданості та відваги революціонерам було не позичати. Капітан Джон Пол Джонс на невеличкому судні дав бій британському фрегатові. Коли його корабель було серйозно пошкоджено, супостати запропонували здатися, але почули від капітана: «Я ще не починав битися!». Американці захопили ворожій корабель буквально за мить до того, як їх власний, унаслідок пошкодження, пішов на дно.
Попри те, що американці програли майже усі ключові битви, незламність їх духу, навіть впертість, та підтримка давніх ворогів англійців – французів забезпечили перемогу у війні. Коли після облоги пав Йорктаун, англійці покинули місто із опущеними стягами та печальними мелодіями, включаючи «Світ перевернувся!» (чим вам не «найбільша геополітична катастрофа»?). У лютому 1782 року Британський Парламент проголосував за припинення війни та уповноважив короля укласти мир, що і було зроблено 3 серпня 1783 року у Парижі. Лондон визнав суверенітет та незалежність Сполучених Штатів (13 штатів), а також їх кордони.
Щойно британські війська покинули територію новоствореної держави, Джордж Вашингтон представ перед Континентальним конгресом та оголосив про свою відставку.
Втім, не менш важливим у процесі боротьби за Незалежність були ідеї, які лягли у якості наріжного каменю нової республіки. Власне вони вивільнили творчу енергію найактивнішого прошарку суспільства та відкрили дорогу політичному експерименту, економічній свободі та соціальним змінам, позитивні результати яких відчуваються й донині.
Стійке несприйняття монархії та відсутність аристократії як класу обумовили готовність реалізувати теорію «суспільного договору», коли законна влада базується на добрій волі народу. Отже, «уряди встановлюються між людьми на те, щоб забезпечувати ці права (на життя, свободу і прагнення щастя), а влада урядів походить із згоди тих, ким вони управляють». Саме тому перші рядки Конституції досі резонують у серцях свободолюбних людей усього світу: «Ми, народ Сполучених Штатів, щоб створити досконаліший союз, установити правосуддя, забезпечити внутрішній спокій, запровадити спільну оборону, сприяти загальному добробуту та убезпечити нам самим і нашим нащадкам блага свободи – видаємо і встановлюємо цю Конституцію для Сполучених Штатів Америки».
Уперше в історії було запроваджено ідею поділу влади на незалежні гілки, серед яких Конгрес має найбільшу легітимність та посідає особливе місце. Відраза до концентрованої влади сублімувалася у децентралізовану систему, бо навіть один з батьків-засновників Сполучених Штатів – Томас Джефферсон казав: «Моя країна, сер – це Вірджинія!».
Влада не є сакральною, вона має слугувати народові, тому «коли довга низка правопорушень і зловживань владою, незмінно спрямована на досягнення тієї мети, виявляє намір підпорядкувати народ абсолютному деспотизму, тоді народ має право та обов’язок повалити такий уряд і встановити нову форму убезпечення народу в майбутньому». Отже, у разі узурпації влади народ не лише має право, а й зобов’язаний змінити такий уряд.
Двісті сорок один рік потому зазначені ідеї є частиною політичної культури американців. Навіть пересічні громадяни апелюють до Конституції та визначених в ній прав і свобод. Сьогодні, із приходом Дональда Трампа до Білого дому, ми спостерігаємо за роботою закладеною Основним законом системи стримування і противаг, ми бачимо особистості, віра яких у конституційні принципи та громадянські чесноти спонукає до публічної протидії тому, що вбачається порушенням устоїв Республіки – її Конституції.
Очевидно, що ми маємо дивитися на американську боротьбу за незалежність, на ідеї, які наповнювали її сенсом не лише з історичної точки зору. Як неможна забезпечити незалежність, мир та процвітання України без перемоги у війні з Росією, без створення спроможності стримувати агресивну потугу з імперськими амбіціями у майбутньому, так і немислимо досягнути цих цілей без вивільнення найкращого потенціалу української політичної нації, без розширення прав та свобод, а також установлення такої політичної системи, яка б уможливила справжнє урядування від імені та задля інтересів нації.
Тож, вітаємо наших американських друзів із святом Незалежності!
Нехай Господь береже Сполучені Штати Америки та Україну!
