Олександр Хара
експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Минулих вихідних у живописному містечку Таорміні, що на Сицилії, відбувся саміт «Великої сімки». Цей неформальний клуб лідерів найбільш економічно розвинутих демократій світу покликаний звіряти годинники та формулювати загальний політичний курс Заходу на найближчу перспективу.
Особливістю цьогорічного зібрання стало те, що в його роботі вперше взяли участь четверо нещодавно обраних глав держав та урядів, зокрема прем’єр-міністри Італії й Великобританії, а також президенти Франції та США. Безперечно, найбільшу увагу було приділено зірковій парі з-за Атлантики.
FLOTUS (акронім від «перша леді США») вразила присутніх та мас-медіа своїм екстравагантним вбранням на тлі доволі формальних костюмів решти присутніх. Світова мережа оцінила чудовий жакет у квіточку пані Меланії як з естетичної (витвір мистецтва від «Дольче і Габана»), так і з фінансової точки зору (вартість сягає півсотні тисяч доларів).
Втім, головною зіркою шоу все ж таки став її чоловік – Дональд Трамп. Інші світові лідери очікували на можливість особистого контакту з норовливим господарем Білого дому з метою зрозуміти, які політичні сюрпризи він привіз із собою, а також з надією, що його справжня політика відрізнятиметься від шокуючих передвиборчих гасел. Ще відчутним був не зовсім приємний присмак від інциденту на зустрічі лідерів держав – членів НАТО, що стався два дні тому, де Трамп безцеремонно відштовхнув перед камерами чорногорського прем’єр-міністра, а також від того, що, вимагаючи від інших країн збільшити свої внески в бюджет Альянсу, він не запевнив союзників у готовності застосувати 5-ту статтю (у якій ідеться про те, що напад на одного члена Альянсу означає неминучу відповідь агресорові з боку всіх союзників), що неодмінно повторював кожен із президентів США з часу створення організації.
Ще по прибутті на італійську землю POTUS (акронім від «президент США») у своєму «Твіттері» сформулював свої інтереси так: економічне зростання, тероризм та безпека. Те, що йому були байдужі інші теми, він показав своїм виглядом, сповненим нудьги, під час промови господаря саміту – очільника італійського уряду. Ба більше, він навіть не надягнув навушники для синхронного перекладу! На відміну від Обами, який завжди під час своїх закордонних візитів вітав співрозмовників їхньою рідною мовою, Трамп навряд чи знає, що таке buongiorno.
Попри активне намагання, зокрема, німецького канцлера та канадського прем’єра переконати Трампа в доцільності виконання Сполученими Штатами Паризької угоди щодо кліматичних змін, їм вдалося лише отримати запевнення, що американський президент ще раз подумає та оголосить своє рішення найближчим часом. Чи розвіяли конспірологічні погляди Трампа наведені аргументи, ми скоро дізнаємося. Однак ця тема вже стала нехай і невеличкою, але тріщиною в загальній позиції «Сімки».
Фінальний документ заходу містить підтвердження відданості принципам вільної торгівлі, відкритості ринків та боротьби з протекціонізмом. Втім, така риторика разюче відрізняється як від слів, так і від підходів самого Трампа. Так, йому приписують вислів, що «німці погані, дуже погані», який він вжив у присутності лідерів ЄС. Його оточення інтерпретувало це не як характеристику взаємин із ключовим європейським союзником у цілому, а лише як критику їхньої економічної частини, мовляв, передусім ішлося про від’ємне сальдо двосторонньої торгівлі між двома країнами. Поки що Трамп вдається до протекціоністської риторики, але вже руйнує багатосторонні формати співпраці (вийшов із Угоди про Транстихоокеанську зону вільної торгівлі) або планує їхню кардинальну перебудову (Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі). Поза сумнівом, такий підхід дестабілізує сталу систему багатосторонньої торгівлі, засновану на загальних правилах, що за активної ролі офіційного Вашингтона вибудовувалася десятиріччями.
Намагаючись пом’якшити реакцію на контроверсійні дії та висловлювання, директор національної економічної ради при президенті США Гаррі Кон повідомив, що одним із завдань участі в саміті, які ставив перед собою Трамп, було саме вчитися. Можна лише сподіватися, що згаданий посадовець, колишній інвестбанкір та прихильник ліберального світового порядку, будучи ключовим радником з економічної політики, досягне успіху в такому навчанні свого боса…
Менше питань викликає безпекова частина фінального комюніке, де йдеться про Північну Корею, Сирію, Лівію та боротьбу зі світовим тероризмом. Але для нас ключовий інтерес становить тринадцятий пункт, де згадується Україна. На Росію покладено відповідальність за конфлікт на Сході України. «Велика сімка» вкотре підтверджує свою підтримку суверенітету й територіальної цілісності нашої країни, а отже, й невизнання анексії Криму. Вважаючи, що так звані Мінські домовленості є єдино можливим шляхом припинення конфлікту, «Велика сімка» не лише зберігає дію санкцій проти Росії, а й готова їх посилити, якщо такої реакції вимагатимуть агресивні дії РФ. Для України такі позиції «Сімки» в цілому та США – зокрема мають важливе значення, оскільки, незважаючи на ірраціональну тягу Трампа до Путіна, формальна політика його адміністрації щодо Росії набуває більш чітких обрисів.
На відміну від учасників, POTUS залишився задоволений своєю участю в саміті. За великим рахунком, немає чого нарікати й нам: Україна отримала навіть трохи більше, ніж можна було сподіватися за наявних умов. Але Києву ще слід добре попрацювати, щоб перша леді Сполучених Штатів викликала світовий резонанс, надягнувши «сорочку, вишиту червоними і чорними нитками».
Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».
