Розлючена через мову освіти Угорщина таки заблокувала рішення Україна-НАТО з питань оборони.
Богдан Яременко
дипломат, голова правління фонду "Майдан закордонних справ"
спеціально для "Нового Времени"
Причина цієї ситуації – неналежна комунікація. Після консультації в Ужгороді заступник міністра закордонних справ Василь Боднар заявив, що покроковий вихід із ситуації знайдено, а розбіжності подолано. Ця інформація не була підтверджена реальними фактами.
Наступного дня ми дізнаємось, що Угорщина блокує засідання Україна–НАТО. А це суперечить попередній заяві. Сьогодні представник МЗС Угорщини і зовсім спростував, що вона існувала. Мовляв, ніяких домовленостей в Ужгороді не досягнуто, а Україна продовжує не виконувати рішення Венеціанської комісії.
Питання домовленостей могло стати якимсь чинником внутрішньої політики Угорщини. Можливо, вона має приховані плани щодо України і це перший етап їхньої реалізації. Це може бути якимсь чином пов’язано з українськими територіями та угорцями, які там проживають. Деякі речі не можна говорити вголос, але такі висновки очевидно випливають з бажання домінувати, вирішувати та контролювати території.
Підставою для будь-яких провокацій, як от на Закарпатті, завжди є соціальне напруження. Будь-яка зі сторін, або ж третя сторона, може проводити активні заходи, так чи інакше сподіваючись скористатись з наявної ситуації. Тобто, максимально загострити конфлікт, перевести його на наступний щабель конфронтації.
Якщо вести переговори, то з національними меншинами
Як домовлятися з Угорщиною? Для мене це велике питання – а чи треба це робити взагалі? Я відстоюю позицію, що наш закон про мови не може бути предметом домовленості з іншими державами. Як країна, яка має зобов’язання в рамках європейських конвенцій, ми провели експертизу цього закону. Незалежні організації в чомусь підтверджують наші підходи, а чомусь і критикують схеми їх реалізації.
Урегулювання цього питання лежить, насамперед, через діалог з національними меншинами. Україна повинна запропонувати підходи, які з одного боку схвалять нацменшини, а з другого боку – міжнародні організації. Тож, перш за все, треба зняти предмет занепокоєння, і знаходиться він всередині України.
Тому якщо вести переговори, то з національними меншинами. Адже цілком може виявитись, що мовне питання для угорців – це лише привід, а не причина. І в такому разі можливість досягнення домовленостей взагалі під сумнівом – ситуацію нагнітатимуть і далі. Допоки Угорщина матиме можливість посилатись на думку своєї та іншої меншин, доти ситуація абсолютно точно не може бути врегульована.
Якщо ж українсько-угорська громада на якомусь етапі зніме свої зауваження щодо мовної статті, то стане зрозуміло, що спекуляції та демарші з боку Угорщини не мають ніяких підстав. І якщо так, тоді з цією країною можна буде домовлятись, апелюючи до світового товариства.
Очевидно, що є способи та держави, які здатні вплинути на позицію угорського уряду в НАТО. Україна просто непрокомунікувала це питання належним чином.
І потім, Угорщина – це не та держава, яка має найбільший вплив на НАТО. Тому тут треба не зі статутом організації боротись, а з позицією держави, яка блокує його рішення.
