Три роки тому над селом Грабове біля міста Торез Донецької області був збитий «Боїнг-777» авіакомпанії Malaysia Airlines, який виконував рейс МН17. Лайнер прямував з Амстердама до Куала-Лумпур. На його борту перебували 298 осіб. Усі вони загинули. Літак збили ракетою «земля-повітря» із самохідного ЗРК «Бук». Після вибуху в повітрі, лайнер розпався на частини. Його уламки й тіла пасажирів розкидало в радіусі 15 км.
Одразу декілька міжнародних розслідувань вказують, що «Боїнг-777» був збитий з території, контрольованої бойовиками. Туди «Бук» завезли з Росії, а після обстрілу вивезли назад. До того ж операцією керували чинні російські військовослужбовці. Один з них – генерал-майор Сергій Дубінський з позивним «Хмурий». Також вдалося встановили номерний знак «Бука», який доводить, що він був на озброєнні 53-ї зенітно-ракетної бригади збройних сил Російської Федерації.
У Кремлі від своєї провини у авіакатастрофі всіляко відхрещуються. Міністерство оборони РФ не раз викривали у наданні фейкових доказів. При цьому, у липні 2015 року Росія в Раді безпеки ООН заблокувала рішення по створенню міжнародного трибуналу щодо розслідування збиття літака.
Олександр Хара, дипломат і директор департаменту міжнародних багатосторонніх відносин фонду "Майдан закордонних справ", відповів на питання Politeka про те, чого не вистачає у розслідуванні, щоб поставити крапку в цій справі та чи вдасться притягнути винних до відповідальності.
– У подібних справах слідство може тривати років сім, а то й більше. Питання не в термінах, а у тому, що слідчим потрібно мати доступ до всіх доказів, свідків та причетних до злочину осіб. Нині вже є список з більше сотні. Здебільшого, це росіяни або наші співгромадяни, які беруть участь у незаконних формуваннях та причетні до транспортування російського «Буку». Однак, потрібного доступу в слідчих, більш всього, не буде. Росія чинитиме перешкоди, щоб слідство не просувалося.
Ми розуміємо, що без Російської Федерації, без окупації Криму, початку війни на Донбасі й присутності регулярних Збройних сил РФ на території України, мільйон відсотків, що цієї трагедії не було б. Потрібен час, щоб довести, що Росія присутня на Донбасі й вияснити, хто давав відповідний наказ. Необхідно провести певні процедурні речі, забезпечити фактами, щоб все виглядало, як юридична справа, а не політична.
Щодо того, аби притягнути Російську Федерацію до відповідальності, суд може визнати, що вище керівництво РФ вчинило акт, який кваліфікується як воєнний злочин, або злочин проти людяності чи терористичний акт. Але є нюанс з тим, щоб визнати саме Володимира Путіна особою, яка розв’язала збройну агресію проти України і наслідком стала ця трагедія зі збиттям цивільного літака.
Проте, в історії були подібні випадки. Наприклад, нацистські керівники, коли знищували євреїв, ромів та слов’ян, розуміли, що їх навряд чи можна буде покарати. Але, все ж таки, через певний час це відбулося. Те ж саме лівійським лідером Муаммаром Каддафі, спецслужби якого були причетні до авіакатастрофи американського Боїнга над Локербі (Шотландія) у 1988 році. Тоді загинуло 270 людей. Слідство по цій справі тривало десять років. Зрештою, Лівія виплатила родичам загиблих більше $200 млн компенсації. Що сталося з Каддафі, теж пам’ятаємо.
Навіть якщо зараз здається неможливим притягнути до відповідальності злочинців, це не означає, що не треба розслідування, судового процесу. Не можна все так лишати. Виникне культура непокараності, яка спонукатиме інших вчиняти подібні злочини. Сьогодні притягнути Путіна до відповідальності неможливо. А хто знає, що буде завтра? Може його поплічники, щоб зберегти владу й гроші, самі його здадуть. Хід історії – річ непередбачувана. Будемо сподіватися, що вбивців невинних іноземців та 10 тисяч українців, які загинули за три роки війни на Донбасі, покарають.
