Олег Бєлоколоса
експерт фонду "Майдан закордонних справ"
для ТСН
Росіяни ще неодноразово згадуватимуть "старі добрі часи" Обами.
Не секрет, що сьогоднішні американсько-російські відносини навряд чи можна назвати конструктивними. У Росії ейфорія від обрання президентом США Дональда Трампа, що неабияк насмішила весь світ, вже розвіялась, а сам візит американського державного секретаря Рекса Тіллерсона до Москви після ракетних ударів США по Сирії почав виглядати доволі неоднозначно. І зовсім невипадково вже напередодні візиту обидві сторони обмінялися доволі різкими інформаційними ударами.
В інтерв'ю відомому американському журналісту Джорджу Стефанополосу з телеканалу АВС глава зовнішньополітичного відомства США зазначив, що він не бачить сьогодні можливостей зняття санкцій із Росії, оскільки "причина, з якої вони виникли, все ще існує". Він також нагадав, що Москва не виконала своїх обіцянок перед міжнародним товариством стосовно знищення сирійської хімічної зброї.
Російська ж сторона, як відомо, назвала ракетний удар американських військових по базі військово-повітряних сил Сирії Аль-Шайрат "агресією проти суверенної держави у порушення норм міжнародного права", а також у численних коментарях попереджала, що запровадження Вашингтоном нових антиросійських санкцій може "підірвати останній шанс на діалог".
Очевидно, що головною метою візиту Тіллерсона до Москви було домогтися від росіян обіцянок ефективно впливати на режим Асада з тим, щоб він позбувся хімічної зброї. Ймовірно, держсекретар США хотів також з'ясувати, наскільки Росія готова співпрацювати у питанні стримування ракетно-ядерної програми КНДР та протидії "Ісламській державі".
Доволі показовим стало те, що після проведення зустрічі глав зовнішньополітичних відомств країн "Великої сімки" в Італії Тіллерсон фактично представив у Москві спільну позицію Заходу щодо найбільш актуальних міжнародних питань. Такий вдалий хід, що водночас наголосив на провідній ролі США, безсумнівно, можна занести в актив американської дипломатії республіканського зразка.
Під час переговорів також мала місце й дискусія навколо персони самого сирійського диктатора. Дехто вважає, що сам Башар Асад вже не є стратегічно цінним для Москви. Насправді це не зовсім так, адже цінність Асада полягає в тому, що за його долею пильно спостерігають майже всі авторитарні режими, які перебувають на утриманні РФ, і його перспективи можуть пролити світло на їхнє власне майбутне – як політичне, так і особисте.
Окрім Сирії, під час візиту Тіллерсона до Москви обговорювалися й інші питання як двостороннього, так і глобального характеру, зокрема скорочення озброєнь, міжнародний тероризм, ядерна програма КНДР.
Українське питання також прозвучало на переговорах. Держсекретар зазначив: "До досягнення повного прогресу за умовами Мінських домовленостей ситуація в Україні залишатиметься перепоною для поліпшення відносин між США та Росією".
За результатами цих переговорів передчасно робити серйозні прогнози щодо майбутнього американсько-російських відносин. Водночас можна констатувати, що Вашингтон налаштований на прагматичний підхід. Саме під цим кутом він й буде оцінювати подальші кроки Москви.
Привернув увагу виважений і одночасно доволі наступальний особистий стиль Рекса Тіллерсона як дипломата. Ця зустріч контрастувала із підкреслено доброзичливими відносинами дуету Лавров-Керрі, який за кількістю зустрічей, мабуть, може претендувати на своєрідний дипломатичний рекорд.
І хоча теза доволі відомого американського експерта Ліз Пік про те, що Путін часом маніпулював Обамою, — явне перебільшення, але є підстави вважати, що росіяни ще неодноразово згадуватимуть ті "старі добрі часи".
