Успіх правих на виборах Європи до Бундестагу. Центробіжні процеси у Євросоюзі. Спільні бізнес-інтереси Європи і Кремля. Як усі ці фактори вплинуть на взаємовідносини між Росією і ЄС? І чи правда те, що друзі Путіна у Європі, маючи фінансову підтримку з Москви, отримують все більший вплив? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорив дипломат, експерт фонду «Майдан закордонних справ» Олександр Хара.
– Олександре, чи розширюється коло друзів Путіна у Європі, чи навпаки - на старому континенті господаря Кремля представляють не надто впливові політики?
Близько двох мільйонів отримав один італійський депутат, який казав, що Крим – це Росія
Олександр Хара: Тут присутня корупційна складова. Ось нещодавно британські медіа розслідували документи про те, що за останні 4 роки було легалізовано від 20 до 80 мільярдів доларів російських грошей через західні банки.
Зокрема, близько двох мільйонів отримав один італійський депутат, який казав, що Крим – це Росія.
– А як про це стало відомо? Преса відкопала?
Олександр Хара: Так, з одного боку преса розкопує. З іншого боку, коли ухвалили закон про санкції щодо Росії, а я гадаю, то було не співпадіння, Конгрес доручив президенту США дати кілька звітів. Зокрема про те, наскільки російські гроші залучені до підкупу і підривання європейських демократій і парламентів. Тоді спецслужби почали працювати у цьому напрямку. Німецькі спецслужби також усвідомили, що Росія проводить спецоперації в інформаційному просторі. Вони готувалися і до хакерських атак, оскільки вже був приклад того, як Російська Федерація втрутилася у вибори США.
Розслідування щодо зв'язків Трампа з росіянами продовжується
Розслідування щодо зв'язків Трампа з росіянами продовжується. Пан Мюллер, колишній директор ФБР копає дуже глибоко. Враховуючи, що США - демократична країна, а також неприйняття Трампа як особистості, деяких його політик, підказують, що Мюллер може викопати багато чого і це буде розголошено. В цілому, виходить, що це повний спектр: корупція, підкуп.
Путін дуже активно використовує незадоволення європейцями деякими факторами
Звісно, не всі партії у Європі, які підтримують Путіна – ним куплені або створені. Просто Путін дуже активно використовує незадоволення європейцями деякими факторами. Наприклад, візьмемо незадоволення правих. Вони кажуть, що суверенітет, їхня доля повинні бути у них в руках, а не у якихось європейських бюрократів. Ось тут є точки дотику з Путіним.
Або проблема мігрантів, біженців, яка особливо активізувалася, коли росіяни почали інтенсивно бомбардувати сирійські міста. Частина голосів Меркель відвернулися від неї через цю кризу з біженцями.
Гроші російських багатіїв, включно з Путіним, його найближчим оточенням, і офіційні гроші Росії досі інвестуються у цінні папери і боргові зобов'язання США
Росія нібито воює проти США, ідеологічно теж. Хоча у Росії немає насправді ідеології. І війною це складно назвати, оскільки гроші російських багатіїв, включно з Путіним, його найближчим оточенням, і офіційні гроші Росії досі інвестуються у цінні папери і боргові зобов'язання США.
– Чи є у Європі хоча б одна ультраліва або ультраправа сила, яка критикує Путіна?
Оскільки у Путіна немає ідеології як такої, той самий «русский мир» – це сурогат абсолютно несумісних речей, йому дуже зручно отримувати риторичну підтримку як лівих, так і правих
Олександр Хара: Оскільки у Путіна немає ідеології як такої, той самий «русский мир» – це сурогат абсолютно несумісних речей, йому дуже зручно отримувати риторичну підтримку як лівих, так і правих. Він для кожної сторони знаходить потрібні слова.
Путін мислить не як державний діяч або політик. Він мислить як спецслужбовець. Це все, фактично, спецоперації
Путін мислить не як державний діяч або політик. Він мислить як спецслужбовець. Це все, фактично, спецоперації. Спецслужби виявляють небезпеки для себе і займаються підривною діяльністю інших держав. А вся політика Путіна, політика державної Росії стала підривною для світу як такого.
– Деякі російські, так звані, незалежні соціологи кажуть, що підтримка Путіна у Росії зараз менша, ніж підтримка «Кримнаш». Вони можуть по-різному ставитися до Путіна, але «Кримнаш» – це святе.
Вони підтримують фашистську ідеологію. У Росії немає ні вільної медіа, ні урядових організацій, громадянського суспільства як такого теж немає
Олександр Хара: Грубо кажучи, вони підтримують фашистську ідеологію. Чому я її так називаю: у Росії немає ні вільної медіа, ні урядових організацій, громадянського суспільства як такого теж немає. Воно або витискається, або під чиєюсь п'ятою.
Росія буде агресивною, навіть якщо завтра замість Путіна буде містер Пупкін. Вона залишиться й для нас ворогом
Це показує, що Росія буде агресивною, навіть якщо завтра замість Путіна буде містер Пупкін. Звісно, вона залишиться й для нас ворогом.
Другий головний ворог українського суспільства - це слабкість наших політичних еліт, вони корумповані, не розуміють викликів, які стоять перед Україною. Їхня слабкість використовується російською системою, спецслужбами і політичною машиною для того, щоб підривати українську державність.
Слухач Сергій, Слов'янськ: Я вважаю, що у Росії правоконсервативна ідеологія, у нас теж, але своя. Тому миритися вони ніколи не зможуть.
Олександр Хара: Якби у Путіна була правоконсервативна ідеологія, не було б такої кількості соціального зла, яке є візитною карткою Росії. Гроші він би ховав не у західних банках, а розвивав би свої. Було би більше свободи і демократії, засобів масової інформації.
Путін дійшов, фактично, до тоталітарної держави, три гілки влади в одному пориві
Праві – це ті, хто все ж за свободу і за мінімальний вплив, втручання держави. Ліві – навпаки. Якщо ми поглянемо на політику Путіна, консервативні цінності у ній не реалізовані. Ясно, що він і не ліберал, хоча з точки зору втручання влади – так. Путін дійшов, фактично, до тоталітарної держави, три гілки влади в одному пориві.
– Олександре, повертаючись до західних політиків, чи вважаєте Ви, що ультраправі і ультраліві просто використовують Путіна, а, припустімо, прийшовши до влади, займуть антиросійську позицію?
Олександр Хара: Політика – це не якась точка, це процес. Приклад з історії. Коли інформація про Голодомор в Україні просочилася на Захід, тамтешні комуністи у це не вірили.
– Тобто зараз відбувається те саме? «Меня обманывать не надо, я сам обманываться рад»?
Олександр Хара: Так. Захід частково втратив критичне мислення, плюс є нові засоби одурманювання, той самий інтернет.
– Зараз Захід може, грубо кажучи, злити Україну, забувши про проблеми Донбасу і Криму на тих чи інших підставах? Чи це вже виключено?
Якщо українська сторона не буде більш активною, ми можемо самі себе здати. При цьому без України щось нав'язати українському народу неможливо
Олександр Хара: Це залежить, передусім, він нас самих. Є певні небезпеки у старій-новій миротворчій ініціативі. Якщо українська сторона не буде більш активною, ми можемо самі себе здати. При цьому без України щось нав'язати українському народу, я не кажу про Президента Порошенка або групу офіційних осіб, неможливо.
– Захід переконався, що долю України без України вже не вирішити?
Олександр Хара: Абсолютно. Якщо ми будемо поводити себе розумно і показувати, що у нас є певна стратегія і певні позиції, яких ми не здаємо.
