Олександр Хара
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
спеціально для "УНІАН"
Угорці вже давно стають на заваді співробітництву України, зокрема, з НАТО. І чергова заява міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійятро з вимогою внести зміни до українського закону про освіту та відкласти його реалізацію до 2023 року, а також з обіцянкою блокувати європейські та євроатлантичні прагнення України, є звичайним шантажем. Угорська сторона вдається до такого шантажу, аби досягнути власної мети стосовно України, яка насправді не пов’язана з тим, що відбувається в Україні. Тобто «мовна стаття» закону про освіту — це лише привід для того, щоб реалізовувати власні інтереси угорців на нашій території.
Угорці говорять так, наче це місто — територія Угорщини, окупована Україною, наче існують якісь легітимні підстави для того, щоб Будапешт вимагав від України відмовитися від цих своїх планів
Ще більш нахабними були вимоги угорців до України не розташовувати українську військову частину у місті, де компактно проживають угорці. Угорці говорять так, наче це місто — територія Угорщини, окупована Україною, наче існують якісь легітимні підстави для того, щоб Будапешт вимагав від України відмовитися від цих своїх планів. Можна було б зрозуміти, якби Україна говорила щось подібне Москві з приводу Криму чи Донбасу, які окуповані Росією. А у випадку Угорщини — це просто нахабне втручання в наші внутрішні справи.
За великим рахунком, Угорщина є найбільш неадекватним нашим сусідом, з точки зору того, що вона вимагає. На території України проживають й інші етнічні меншини, але ми не чули жодних претензій такого штибу від поляків чи румунів, чи греків, чи взагалі будь-яких країн, етнічні меншини яких проживають на території України. Це свідчить про те, що проблема з Угорщиною не в «мовній статті» закону, не в ставленні української влади до регіонів та етнічних меншин, а в інтересах Угорщини, які суперечать українським інтересам.
Якщо порівняти Угорщину і Польщу, то для польської еліти, навіть попри те, що вона протягом останнього часу є доволі агресивною у питаннях історичної пам’яті, цілісна Україна є важливою, вона є вигідною для поляків. Поляки розуміють, що Україна відділяє Польщу від набагато більшого ворога. Вони розуміють: краще, щоб Україна була разом із ними. І в перспективі, якщо ми отримаємо членство в ЄС і НАТО, наші інтереси більше співпадають з інтересами Польщі та Старої Європи, і у нас більше підстав співпрацювати, ніж ворогувати.
Для угорців усе дещо інакше. Вони заспокоєні своїм оточенням і мають можливість пестувати свої ідеї про повернення своїх колишніх територій, і для них цілісна Україна не є пріоритетом. У підсумку таке нерозуміння сучасного світу і відчуття себе в безпеці, плюс підтримка крайніми «правими» і крайніми «лівими» в Європі, в тому числі й в Угорщині, де суттєвий російський вплив (грошей, пропаганди тощо), дій Путіна, тобто такий «заміс» бажання отримати електоральні зиски та історичних марень про повернення якихось територій, і впливає на поведінку офіційної влади Угорщини.
Ми маємо працювати більш активно на дипломатичній ниві для того, щоб і в Брюсселі, і в інших столицях розуміли деструктивну роль Будапешту і не підтримували його, а, можливо, і це було б великою перемогою України, здійснювали тиск на Угорщину для того, щоб вона не блокувала процеси по руху України до ЄС і НАТО
Отже, Україна вже не просто втратила підтримку Угорщини — ми ще й отримали шантаж. Угорці справді блокують прагнення України до ЄС і НАТО, й тепер пообіцяли не підтримати зустрічі міністрів оборони ЄС і України та саміту «Україна — НАТО», а для нас такі зустрічі мають сенс і значення. Враховуючи це, не думаю, що Україні потрібно відмовитися від внутрішніх рішень, які були прийняті, в тому числі й від статті про мову в законі про освіту. Це буде неправильно, тому що тоді відкриється можливість для будь-якої держави впливати на наші внутрішні рішення.
Тим більше, у нас є дуже гарний приклад Російської Федерації, яка впродовж останніх восьми-десяти років найбільш активно, але до того також впливала на наше внутрішнє законодавство, параметри роботи нашої держави. А все це є неприпустимим.
Крім того, Україна повинна працювати з іншими європейськими країнами для того, щоб відокремити Угорщину від інших країн ЄС і НАТО. Це можливо зробити, тому що до Угорщини є великі претензії з питань верховенства права, демократичних процедур тощо. Ми маємо працювати більш активно на дипломатичній ниві для того, щоб і в Брюсселі, і в інших столицях розуміли деструктивну роль Будапешту і не підтримували його, а, можливо, і це було б великою перемогою України, здійснювали тиск на Угорщину для того, щоб вона не блокувала процеси по руху України до ЄС і НАТО. Не можна порівнювати питання мови і питання безпеки. В умовах війни Росії проти України та «гібридної війни» Росії проти інших країн Європи, це є просто неприпустимим.
