Можливо, хоча б перемога прокремлівського комуніста на президентських виборах в Молдові змусить Україну задуматися над тим, чи є в неї зовнішня політика, і що ми від тієї зовнішньої політики хочемо?
Заявив голова правління фонду "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко у коментарі для Новое Время.
Звичайно, ніякої трагедії не станеться. Яким би неотесаним не був товариш Додон, він мав би хоч раз поглянути на карту і довідатися, що його країна межує лише з двома державами, і ті дві держави швидше знайдуть спільну мову щодо Молдови і її керівника між собою (сподіваюсь), ніж він зі своєю риторикою порозуміється бодай з однією з них.
Вершиною ідіотизму для України буде почати загравати (навіть у формі прийому найближчим часом з візитом в Києві) з молдовським комуністом. Впевнений, що охочі будуть - "нам же потрібно вплинути на його позицію щодо Криму."
Насправді, його позиція щодо Криму нас має обходити менш за все - вона зміниться, бо Молдова просто таки не може дозволити собі погані відносини з Україною. І саме тому не потрібно в разі обрання комуніста Ігоря Додона президентом Молдови поспішати приймати його в Києві або взагалі йти на якийсь діалог на вищому рівні з Кишинівом.
Я би навіть не поспішав вітати з обранням до оприлюднення висновків ОБСЄ, Ради Європи та інших організацій стосовно виборчої кампанії в Молдові. Зрештою, визнання результатів виборів - це теж форма привітання. Часом більш, ніж достатня. Якщо, звичайно, питання власності тих, хто приймає в Києві рішення, знову не стануть більш важливими за інтереси держави.
Не позиція Додона по Криму повинна нас цікавити. Ознакою нормалізації відносин з нашою державою я би вважав не голослівні заяви про те, що визнає чи не визнає молдовський комуніст, обраний президентом на хвилі розчарування корумпованістю "проєвропейських" політичних сил, а чіткі дії на підтвердження євроінтеграційного вибору Молдови. Саме позиція нового молдовського керівництва щодо інтеграції з ЄС та співробітництва з НАТО має стати для Києва лакмусовим папірцем, який проявить готовність Кишиніва до серйозного діалогу з Києвом.
А якщо новий молдовський президент спробує пограти в геополітику, вирішуючи як мають проходити кордони в Європі, це лише розширить поле для зовнішньополітичних маневрів України у відносинах з Молдовою. Елементарно розв’яже руки.
Втім, існує хороший шанс, що крім українців знайдуться й інші, які візьмуть на себе невдячну роботу аргументовано пояснити Додону, що для повторення долі Білорусі і перетворення на васала Москви Молдові бракує двох речей - фінансів Росії та спільного кордону з нею.
