Скандал навколо сайту "Миротворець": чому нервує Німеччина

У влади немає причин переслідувати або закривати сайт "Миротворець".

Заявив експерт Фонду "Майдан Закордонних справ" Олександр Хара в аналітиці для Главред.


Міністерство закордонних справ Німеччини висловило протест проти внесення колишнього німецького канцлера Герхарда Шредера в базу сайту "Миротворець" і зажадало закрити даний ресурс.

Якщо в США почали розслідування з приводу можливих зв'язків американського президента Дональда Трампа і його команди з росіянами, то в разі Герхарда Шредера, відомого своєю симпатією до Росії і її президенту Володимиру Путіну - ні.

Колишній канцлер Німеччини - це впливова фігура і важлива посада. Тож не дивно, що у Шредера є друзі і знайомі, що займають впливові політичні пости. Якраз вони його і прикривають. І тому щодо нього подібні розслідування не ведуться.

Однак те, що Герхард Шредер потрапив в список сайту "Миротворець", цілком зрозуміло. Адже ті висловлювання з приводу України і її територій, які він дозволяє собі, абсолютно неприпустимі. Крім того, Шредер досить по-дружньому ставиться до Путіна, незважаючи на всі злочини, вчинені путінським режимом проти росіян, українців, сирійців, американців і навіть самих німців (Федеральне управління захисту Конституції - аналог СБУ, неодноразово інформувало про кібератаки російських спецслужб проти державних установ ФРН; найбільш кричущою інформаційної спецоперацією була вигадана історія про нібито зґвалтування в Берліні 13-річної дівчинки Лізи російського походження).

Якщо така поведінка колишнього голови впливової європейської держави є нормальною, то чому тоді ненормальним здається внесення його до списку антиукраїнських діячів сайту "Миротворець", причому сайту громадської організації.

Не бачу в цьому нічого дивного і чогось такого, що Україна зробила б не так в даній ситуації. Даний інтернет-ресурс не зробив нічого поганого, нічого такого, що б суперечило українському і міжнародному законодавству або ж якимось зобов'язанням, взятим на себе Україною.

Немає причин переслідувати або закривати сайт "Миротворець", і я сподіваюся, що українська влада не буде цього робити. Одна справа, якщо є можливість довести, що "Миротворець" порушив якісь норми, закони. Однак зовсім інша справа, і це неприпустимо, якщо українська влада з даного питання прийме політично мотивоване рішення, щоб задовольнити Німеччину, наших хороших партнерів. Безумовно, Німеччина для України є надзвичайно важливою країною, і ми повинні їй бути вдячні за те, що вона робить в інтересах нашої країни. Однак це не означає, що проступки окремих німецьких громадян Київ повинен мовчки терпіти. До того ж, повторюся, сайт "Миротворець" - не державний, а належить громадській організації.

Україна і так мовчки терпить деякі речі з боку окремих представників країн-партнерів. Наприклад, на так званих "виборах" 11 листопада в "ЛНР" і "ДНР" перебували представники кількох партій Німеччини. В основному це були представники "Альтернативи для Німеччини", тобто німецьких ультраправих сил. Це люди порушили Закон України щодо незаконного перетину державних кордонів. При цьому своєю присутністю вони легітимізували ці "вибори" на окупованих територіях. Крім цього, представники цих же політичних сил, колишні члени уряду, представники земель в німецькому парламенті не раз відвідували Крим, заїжджаючи на нього не з території України, що є порушенням Кримінального кодексу України і що карається трьома-п'ятьма роками позбавлення волі.

На жаль, українська держава не намагається запобігти подібним ситуаціям в майбутньому, хоча має на те всі правові підстави. Адже ці особи дійсно порушили закон, коли незаконно перетнули кордон, а, відповідно, проти них можуть бути порушені кримінальні справи. А, враховуючи угоду про співпрацю між Україною і "Інтерполом", якщо скоєно злочин, який тягне за собою покарання у вигляді ув'язнення строком на півроку і більше (а в даному випадку три роки - мінімальний термін), то є підстави звертатися в "Інтерпол" , за умови, якщо людина відмовляється постати перед українським судом.

Я вважаю, що даний механізм нашої правоохоронної системи слід почати використовувати, щоб німецькі, французькі, італійські, американські і будь-які інші громадяни в подібних ситуаціях знали, що вони вчиняють злочин проти української держави.

Адже, за великим рахунком, ні у кого не виникає сумнівів в тому, що, як мінімум, 90% людей, які внесені в базу "миротворця", повинні бути в ній, оскільки ці люди є злочинцями і шкодять національним інтересам України.

Чому Німеччина так гостро відреагувала на включення Шредера в базу "миротворця", чому в ситуацію вирішив втрутитися німецький МЗС? Це складно зрозуміти. Чому в інших подібних випадках Німеччина реагує спокійніше, адже є велика кількість "жовтих" сайтів, які пишуть в тому числі загрози, але про них мовчать.

"Миротворець" же діє цілком обгрунтовано і пояснює свої кроки, а саме - внесення будь-якої людини в цю базу. Найголовніше - це сайт нічим не загрожує, навіть санкціями, не кажучи вже про розправу.

Тому мені складно зрозуміти, чому німці так повелися.

До слова, і наша організація - "Майдан закордонних справ" - не раз висловлювала своє негативне ставлення до позиції пана Шредера. Всім відомо, і ми про це говорили, що Шредер є лобістом російських інтересів, а його дії часто йдуть врозріз з інтересами не тільки Європи, а й Німеччини, не кажучи вже про Україну. Тоді нехай німецький МЗС і нам висловлює свої претензії і зауваження ...

Сайт "Миротворець" не є державним сайтом, а тому він може собі дозволити внести в свою базу кого завгодно, навіть главу держави, проти якого не вводяться зазвичай навіть санкції. "Миротворець" може внести в свою базу і Путіна, і його дочку, і його кума, брата і свата. При цьому будь-який на цьому ж сайті може прочитати пояснення, за що цю людину включили в список.

Так, з юридичної точки зору, ще потрібно довести, що ці люди є злочинцями. Але сам сайт відображає ставлення українського суспільства до російської агресії і до тих, хто "підспівує" агресору. Тому не думаю, що тим людям, що керують сайтом "Миротворець" після цього інциденту з німецьким МЗС потрібно почати якось себе стримувати, "фільтрувати" тих, хто заслужив значитися в цій базі антиукраїнських діячів. Навпаки, він повинен у всіх випадках називати речі своїми іменами.

У даній ситуації виникають і питання іншого плану - хто мав би бути в базі "миротворця", але там не числиться, і кого взагалі, по ідеї, не повинно б бути в Україні. Наприклад, той же Віктор Медведчук. Однак він, не дивлячись ні на що, залишається в Україні, всупереч усім обмеженням і санкціям, літає прямо в Москву і відстоює тут інтереси свого кума. Чи правильна така "політична коректність" офіційної влади України? Я думаю що ні. Це однозначно вийде нам боком. Медведчук такий не один - є й інші люди, які точно не на боці України і своєю діяльністю шкодять нашій державі і народу.

Тому я, як представник громадянського суспільства, можу лише підтримати існування бази "миротворця". Це нормально. Більш того, державним органам слід було б використовувати дані з цієї бази, щоб поповнювати офіційні "чорні списки" і вводити проти цих людей санкції або ж відкривати кримінальні справи.

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Засновник Фонду, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації