Україна має розуміти, що з теперішнім польським урядом не було легко раніше, не буде легко і надалі.
Олександр Хара
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
спеціально для "Главреду"
Постанова про заяву Верховної Ради у зв'язку з ухваленням Сеймом і Сенатом Польщі змін до закону про Інститут національної пам'яті Польщі — абсолютно зважена.
Вона окреслила декілька важливих шарів цієї проблеми. Перший — у заяві українського парламенту чітко йдеться про те, що ухвалені поляками законодавчі зміни суперечать змісту і духу стратегічного партнерства між Україною і Польщею. Другий — цей закон суперечить тим принципам примирення, які діяли за попередніх урядів. Третій — закон поляків порушує суто християнський принцип "пробачаємо і просимо пробачення", який сповідував католицький святий польського походження, який є для поляків моральним авторитетом, Іоанн Павло ІІ.
У заяві українських депутатів також підкреслюється, що закон про Інститут національної пам'яті Польщі дає інструментарій для впливу на українських громадян, що перебувають у Польщі. Висловлені побоювання, що антиукраїнські настрої у Польщі можуть повпливати на права і свободи наших громадян на території Польщі.
Також українська сторона озвучила незадоволення і занепокоєння демонстративними акціями з руйнування українських пам'ятників на території а заодно й іншими речами які відбуваються у Польщі і які є неприйнятними для української сторони.
Крім того, підкреслено той факт, що українська сторона намагається позбутися викривлення історії, яке було звичним явищем у радянські часи. А поляки ухваленням такого закону показують, що не хочуть розбиратися у конкретних випадках, аби не звинувачувати не усіх підряд українських націоналістів, а лише окремих, які є злочинцями, що підтверджено документами.
У постанові українського парламенту також відзначається, що Україна солідарна з міжнародним співтовариством у питаннях недопущення заперечення Голокосту. Хоча, у випадку поляків, дуже дивна ситуація: з одного боку, вони звинувачують усіх українських націоналістів у злочинах, а з іншого — вони боряться за те, щоб поляків не відносили до винних у Голокості. Поляки не зовсім послідовні у своїй позиції: по відношенню до українців одне, а по відношенню до тих, хто постраждав у Голокост і до Ізраїлю — зовсім інше.
Президент Польщі Дуда не міг не підтримати рішення Сейму, оскільки є внутрішні нюанси польської політики, які не дозволяють Дуді врахувати заяви і звернення української сторони. Він змушений відповідати на запити радикальнішої частини польського суспільства.
Безумовно, такий польський закон нічого доброго українсько-польським відносинам не несе. Навпаки, він створює додатковий привід для напруження у відносинах. Тому Україна має бути готова до того, що з теперішнім польським урядом не було легко раніше, не буде легко і надалі.
Хоча, у Польщі та України сьогодні є спільний ворог, а також співпадають інтереси, що стосуються майбутнього, Європи і світу. Тому нашим країнам краще зосередитися на цьому.
В будь-якому випадку, заява українських депутатів підготована професійно і правильно. Шкода тільки, що не завжди слова, навіть мудрі слова, можуть змінити позицію іншої сторони...
Нам не уникнути певного загострення ситуації з поляками у майбутньому, але це не буде тотальним погіршенням відносин — це будуть рецидиви. У Польщі й України багато спільного, не лише один ворог. Наші інтереси співпадають у багатьох економічних, політичних та енергетичних питаннях.
У свою чергу, Україна не може погодитися на нав'язування їй бачення історії іншою країною. Тим більше такого, яке нічим не відрізняється від радянського або сучасного путінського. Україна, звичайно, має встановлювати історичну правду — це надзвичайно важливо.
Тому Україні і Польщі важливо відділяти історичне від політичного.
