Гібралтар – це мініатюрне (площею 6,7 кв. км та населенням близько 30 тисяч) британське заморське володіння на самому півдні Піренейського півострову, оточене з трьох боків морем та кілометровим кордоном на суходолі лише з Іспанією, яке, між тим, дозволяє Великобританії контролювати увесь морський рух через Гібралтарську протоку.
Англія окупувала Гібралтар у 1704 році, а згідно з Утрехтським мирним договором 1713 року ця територія «відійшла їй навічно».
Але іспанська дипломатія добре розуміє, що вічного не буває нічого. Тому в процесі підготовки директив Європейського Союзу на переговори щодо виходу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії Королівство Іспанія запропонувало включити до тексту таке положення: «Після виходу Сполученого Королівства із Союзу дія угоди між ЄС та Великобританією не поширюватиметься на територію Гібралтару без угоди між Королівством Іспанія та Сполученим Королівством».
Ця пропозиція ще має бути схвалена, але її вже підтримала і включила до проекту зазначених директив Єврокомісія. Фактично ця пропозиція означає, про що би Великобританія не домовилась з ЄС, їй доведеться укладати окрему угоду з Іспанією щодо статусу Гібралтару. Це не лише серйозно ускладнює і без того наразі туманну перспективу угоди про вихід Великобританії з ЄС, але і ставить під сумнів суверенітет Сполученого Королівства над «скелею».
Гібралтар – це мініатюрне (площею 6,7 кв. км та населенням близько 30 тисяч) британське заморське володіння на самому півдні Піренейського півострову, оточене з трьох боків морем та кілометровим кордоном на суходолі лише з Іспанією, яке, між тим, дозволяє Великобританії контролювати увесь морський рух через Гібралтарську протоку.
Англія окупувала Гібралтар у 1704 році, а згідно з Утрехтським мирним договором 1713 року ця територія «відійшла їй навічно».
Але іспанська дипломатія добре розуміє, що вічного не буває нічого. Тому в процесі підготовки директив Європейського Союзу на переговори щодо виходу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії Королівство Іспанія запропонувало включити до тексту таке положення: «Після виходу Сполученого Королівства із Союзу дія угоди між ЄС та Великобританією не поширюватиметься на територію Гібралтару без угоди між Королівством Іспанія та Сполученим Королівством».
Ця пропозиція ще має бути схвалена, але її вже підтримала і включила до проекту зазначених директив Єврокомісія. Фактично ця пропозиція означає, про що би Великобританія не домовилась з ЄС, їй доведеться укладати окрему угоду з Іспанією щодо статусу Гібралтару. Це не лише серйозно ускладнює і без того наразі туманну перспективу угоди про вихід Великобританії з ЄС, але і ставить під сумнів суверенітет Сполученого Королівства над «скелею».
Витік цієї інформації в пресу призвів до вибуху емоцій в Лондоні. Дійшло аж до нагадувань деяких політиків про те, що 30 років тому інша жінка прем”єр Великобританії відправила військових на допомогу маленькій британській громаді на іншому краю світу, яка потерпала від поневолення іншої іспаномовної країни (мова про військовий конфлікт між Великобританією та Аргентиною через Фолклендські острови). Сама Тереза Мей, члени її кабінету та правлячої партії хоча і назвали абсурдною ідею військового конфлікту з союзником по НАТО - Іспанією, але були не менш категоричними щодо «права громади Гібралтару на самовизначення».
Як не дивно, у цій суперечці обидві задіяні сторони говорять зовсім не про територіальний диспут і претензії, не про суверенітет над територією, а саме про права її мешканців. При цьому Іспанія апелює до того факту, що на референдумі щодо виходу з ЄС гібралтарці майже одноголосно (97 відсотків) висловились за те, щоб Британія лишилася в європейській родині. Мовляв, це і є причина змінити статус території, щоб задовольнити бажання народу жити в Європі.
Великобританія небезпідставно нагадує, що в 2002 році в Гібралтарі проводився референдум щодо статусу території і мешканці «скелі» висловили однозначне бажання (99 відсотків) лишатися британськими підданими.
На це іспанські дипломати лише знизують плечима і радять британцям не втрачати рівноваги, а просто сісти за стіл переговорів. Хоча навряд чи настрій британцям покращать «своєчасні» ремарки міністра закордонних справ Іспанії про те, що його країна виступає проти відокремлення Шотландії від Великобританії, але якщо таке станеться, то підтримає заявку горян на членство в ЄС.
Спрогнозувати чим закінчиться доволі несподіваний, але вигадливий та креативний випад іспанської дипломатії важко. Очевидним є те, що це не остання несподіванка в переговорах щодо виходу Великобританії з ЄС. Також Іспанія пригадала старий британський вислів про те, що в політиці немає вічних друзів, а лише – інтереси, і що відновлення контролю над втраченими територіями є найвищим пріоритетом для дипломатії.
