В Ормузькій протоці стає гаряче
США спрямували до Перської затоки ударну групу з авіаносцем Абрам Лінкольн, а також передислокували низку стратегічних бомбардувальників. Причиною такого кроку є оцінка американської розвідспільноти, що вважає ймовірним напад на їхні сили з боку іранських проксі-угрупувань, стражів ісламської революції або регулярних збройних сил Ірану. Збільшення санкційного тиску США після виходу з іранської ядерної угоди спричинило суттєве падіння видобутку нафти в Ірані (з 2,5 млн барелів на день у 2017 р. до 1,3 млн – у 2019 р.), що становить 80% експорту країни. У квітні США визнали Стражів іранської революції терористичною організацією, а президент Трамп почав погрожувати зведенням до нуля іранського експорту нафти. У відповідь в Тегерані почали погрожувати перекрити Ормузьку протоку, якою транспортується одна п’ята видобутої нафти, а також зріджений газ із Катару, який контролює третину світового ринку LNG. Хоча сторони і запевняють, що не мають намірів першими починати бойові дії, вірогідність конфлікту, бодай у випадку ненавмисних дій, збільшується.
Турецький гамбіт: F-35 чи Су-57
Туреччина не збирається відмовлятися від придбання російських систем протиповітряної оборони С-400, які є несумісними з відповідними системами НАТО, незважаючи на загрозу втрати багатомільярдного контракту на закупівлю в США понад сотні найсучасніших винищувачів F-35. Десять турецьких компаній брали участь у створенні цього літака, перший із яких було офіційно предано ВПС Туреччини у червні 2018 року. Однак призначені Туреччині F-35 донині перебувають на авіабазі Люк у Аризоні, де використовуються у програмі підготовки турецьких пілотів.
Як альтернативу російським С-400 Конгрес США пропонував Анкарі придбати за пільговими цінами ракетні комплекси «Patroit». Проте президент Р. Ердоган займає жорстку позицію і не збирається змінювати прийняте рішення. У цій ситуації реакція Москви не забарилася. На цьому тижні голова правління державної корпорації «Ростех» заявив, що Росія пропонує Анкарі свій винищувач п’ятого покоління Су-57 у разі, якщо турецькі компанії будуть виключені з програми створення спільного ударного винищувача F-35, яка реалізується під керівництвом США. Більше того, за умови вибору російського винищувача, «Ростех» запрошує Туреччину у ролі партнера для виробництва нових систем ППО С-500.
Щоправда росіяни при цьому старанно оминають той факт, що F-35 серійно виробляється у США з 2015 року і станом на квітень 2019 року вже випущено понад 380 винищувачів у модифікації Lightning II. Водночас росіяни спромоглися побудувати лише близько десяти прототипів Су-57 і про початок його серійного виробництва поки що не йдеться. Турки, усвідомлюючи реалії, намагаються шантажувати Вашингтон. Представники Міноборони Туреччини заявляють, що геостратегічні оцінки ситуації підштовхують Анкару до «природного вибору» російської військової техніки, як альтернативи американській, після «технологічних, економічних та політичних обговорень».
Україна, у свою чергу, повинна використати цю ситуацію для посилення військово-технічного співробітництва з США та залучення українських компаній до виробництва вузлів та агрегатів до F-35.
Олександр Хара та Олександр Поліщук з фонду «Майдан закордонних справ»
