"Рішення вислати російських дипломатів безпрецедентне, і прекрасно, що Україна взяла в цьому участь - це дуже зважений і політично грамотний крок, тому що ми не можемо не солідаризуватися з тими, хто протидіє російській експансії. Нам треба зробити ще набагато більше, і дуже добре, що хоч це вже є.
Не можу згадати в історії випадків, коли група країн висилала дипломатів однієї держави, яка з їхньої точки зору порушує якісь норми міжнародного права. Раніше це робили винятково на двосторонній основі. І це дуже цікаво, особливо на тлі нескінченних розмов - які дуже часто Росія й продукує, але під ними є певний ґрунт, - що Захід розсипається, що політичного Заходу немає. Ось спроба показати, що Захід може консолідуватися.
Дуже цікаво, що фактично вперше у цій ситуації із замахом на Скрипаля застосували до іноземної держави, члена Ради Безпеки ООН не принцип презумпції невинуватості, а принцип презумпції винуватості. Президента Володимира Путіна називають тим, хто віддав наказ - дуже нехарактерно робити такі посилання, ремарки в сторону глави держави, тим більше постійного члена Ради Безпеки. Зроблено цей безпрецедентний крок, тому що Росія ще раніше вдалася до таких безпрецедентних кроків, як використання бойових хімічних речовин для замахів на громадян, втручання у вибори і так далі.
Відповідь на запитання, чому цей крок принципово новий, криється, на мою думку, у виступі Терези Мей перед парламентом, в якому вона замах на Скрипаля поставила в один ряд з агресією Росії проти України, анексією Криму, окупацією частини Сходу України. Просто прийшов час осмислення і конкретних висновків. Росія дуже довго вдавалася до стратегії дій, коли її участь у якихось підривних, злочинних або недружніх діях важко було довести. Це було основою її тактики, яка дуже довго спрацьовувала. І от, нарешті, перестала спрацьовувати.
З моєї точки зору, все це є свідченням того, що відносини між Заходом і Росією переходять на новий етап, який буде значно агресивнішим, інтенсивнішим і більш конфронтаційним, ніж підхід, який застосовували досі: стримування і діалог. Зрозуміло, що це викристалізується трішки пізніше. В тому числі, скажімо, і наміри не обмежуватися висиланням дипломатів, що є доволі шаблонним кроком, а перейти до, наприклад, арештів нерухомості, інших фінансових активів. Теперішні дії фактично свідчать про початок нової стадії протистояння.
Щодо відповіді Москви сумнівів майже немає: Росія завжди відповідала дзеркально на вислання дипломатів, тому це вона зробить і цього разу. А в іншому питання - не в реакції Росії, а в тому, що висилання дипломатів є реакцією на її агресивну, мілітаристичну зовнішню політику. Росія провокує такі дії, а не реагує на них, це теж треба враховувати.
Ну, а чим це закінчиться - справи можуть піти в різних формах, аж до світової війни. Конфронтація загострюється, конфлікт поглиблюється, і не лише щодо України. І абсолютно точно Росія не відступатиме: це неможливо з тієї причини, що Путін застосовує підхід зосередження уваги до себе, своїх вимог, нагадуючи, що він - супротивник. Йому не вдалося стати повноправним партнером, і він вирішив стати повноправним ворогом чи супротивником. Цей підхід диктує необхідність продовжувати ескалацію. Якщо він перестає бути супротивником, у нього немає аргументів, щоб стати партнером."
