Обговорення української реформи освіти у Євросоюзі буде продовжено після висновків Венеціанської комісії. Про це напередодні заявила голова дипломатії і політики ЄС Федеріка Могеріні.
Слухання у Раді ЄС щодо українського закону про освіту відбулося за ініціативою Угорщини. Також ця країна ініціює перегляд Договору про Асоціацію між Україною і Євросоюзом і збирається порушити це питання на Саміті Україна-ЄС у грудні.
Занепокоєність ухваленим у вересні українським законом висловили Польща, Румунія, Угорщина, Греція і Болгарія. Найбільш конфліктно його сприйняла саме Угорщина. Міністр освіти України Лілія Гриневич вже зустрічалася з цього приводу з румунським колегою Мар'яном Попом і генсеком Ради Європи Турбйорном Ягландом. Також, цими днями Посол Польщі в Україні Ян Пєкло анонсував зустріч на рівні міністрів освіти України і Польщі.
Законом передбачено, що у дитячих садках і початкових школах діти-представники нацменшин навчатимуться рідною мовою і паралельно почнуть вивчати державну. З п'ятого класу навчання усіх предметів проводитиметься виключно українською мовою з додатковим, але не основним, вивченням рідної. З дев'ятого класу українська стане єдиною мовою навчання.
Чим закінчиться весь цей, фактично, дипломатичний скандал довкола мовного закону, спрогнозував у ефірі радіостанції "Голос Столиці" дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ" Олександр Хара.
— Які важелі на сьогодні має та ж сама Угорщина для того, щоб і далі підпсувати життя українським дипломатам? Перегляд угоди про асоціацію, який обіцяють в Будапешті, можливий чи ні?
— Давайте ми почнемо все ж таки з мотивів, чому Угорщина зайняла таку позицію. Якщо ми подивимося в історію, то, принаймні, в Австро-Угорській імперії три були хвилі позбавлення українців права й можливості розмовляти своєю мовою, а також консолідації власної нації. І те, що зараз робить Україна, це, звичайно, логічний процес консолідації українського суспільства, нації та державності. В угорців це відбулося раніше. І це по-перше. І, по-друге, ви знаєте, що ЄС був заснований на тому, що зовнішні кордони знімають напругу між націями, оскільки ми розуміємо, що в Європі кожна нація жила десь і колись. І якщо ми будемо визначати ці історичні кордони, війна буде постійна. Перша Світова війна, фактично, це показала. Є три країни, які мають певні сформовані погляди на Україну: Угорщина, Румунія та Польща. Вони відрізняються жорсткістю. Угорці для себе загрози не бачать. Вони марять відхопити певну територію, незважаючи на те, що ЄС або НАТО їм навряд чи дасть таку можливість. І тому вони намагаються використати ці мовні та культурні речі. Зараз кажуть про певні автономії. Відразу хочу сказати, що в України є лише три народи, які мають право на самовизначення: це кримські татари, караїми та кримчаки. Вони всі проживають на території Криму. І тому угорська меншина не може створити автономну республіку чи щось таке, чи навіть приєднатися до Угорщини з точки зору міжнародного, і тим більше українського законодавства. Тобто ця нервова реакція просто була закладена в агресивну зовнішню політику Угорщини, це по-перше. По-друге, є політичні сили, які використовують все для того, щоб триматися при владі.
— Невже не розуміли українські політики, коли приймали відповідне рішення, що реакція Будапешту буде знову ж таки гострою? Невже не можна було заздалегідь направити цей документ до Венеціанської комісії?
— Ви абсолютно праві. Це просто показує, наскільки формування нашої державної політики є непослідовним в самій суті. Якщо, скажімо, ВР приймала абсолютно правильний закон, він абсолютно нікого, жодну етнічну меншину не ставить у незручне становище. Це я можу сказати, як представник грецької етнічної меншини, яка, між іншим, найбільш русифікована серед інших етнічних меншин в Україні. І це, звичайно, наслідок репресій радянських часів. І тому, звичайно, це велика провина не лише української дипломатії на чолі з президентом, як таким, і ВР як такою. Тобто вони приймають правильні рішення, не розуміючи, що їх треба відпрацювати наперед, потім отримати підтримку українського суспільства та етнічних меншин. Між іншим, з етнічними меншинами проводили консультації. Про це, на жаль, наші депутати та урядовці не кажуть. І жодних таких принципових зауважень несприйняття цього закону не було. Тобто ми з нашими громадянами все погодили і це є абсолютно нормально, що українська мова має зайняти належне місце. А відпрацювати це з тими, хто міг би і хто чинить зараз опір, не було можливості. Тобто це, фактично, показує розладнаність або ваду певного розуміння у високих державних мужів щодо того, що таке політика.
— Чи має Угорщина можливості аби домогтися перегляду Угоди про асоціацію або все ж таки заблокувати необхідне для України формулювання на саміті?
— Навряд чи на саміті нам дадуть перспективу членства. Цього уникають, оскільки є певна втома в цілому. Можливо, ЄС ще дивиться на Балкани. Але Україну з її проблемами… Навряд можна боятися того, що це формулювання туди не потрапить. Воно і так туди не потрапить. Звичайно, вони можуть створювати певні маленькі проблеми нам, і, безумовно, до цього слід готуватися, але, за великим рахунком, цю угоду навряд чи будуть переглядати. Оскільки вона вже підписана, вона діє. І перегляд буде передбачати залучення України в тому числі. Це були спільні документи про політичну асоціацію та всебічну зону вільної торгівлі. Тож звичайно вони будуть робити нам певну шкоду. Але такої принципової шкоди вони не можуть завдати, оскільки зараз, фактично, всі ці угоди формують у нас порядок денний на найближчу перспективу. Щось такого більш кардинального не передбачалося в принципі. Звичайно, наша дипломатія має готуватися, але великої шкоди найближчим часом угорці навряд чи можуть нам завдати.
