Візит президента України до Франції: чи спрацюють плани Макрона?

- Для просування вперед має бути виконана низка передумов: війська сторін повинні бути відведені від безпосередньої лінії розмежування, на якій мусить бути встановлений режим безпеки за допомогою місії ОБСЄ. Крім того, Макрон хоче бачити просування у питанні розблокування окупованих територій, вирішення проблеми захоплених українських підприємств та здійснення обміну заручниками.

- Франція прагне через ретельне виконання пунктів Мінських угод знайти конкретне рішення кризи, ініціатором якої Макрон чітко визначив Росію. При цьому й Україна має чітко дотримуватися своїх зобов’язань.

Проте існують сумніви, чи є в Еммануеля Макрона справжня рішучість та інструменти для реалізації заявленого. Так, французький президент наголошує, що його метою є зміна методики на більш новаторську, хоча насправді дії Макрона – це продовження підходу Меркель та Олланда – рухатися від однієї невдачі до чергового розчарування, навіть якщо Мінські домовленості й зменшили інтенсивність збройного протистояння. Чергове перемир’я уклали 24 червня до кінця літа для збирання врожаю, проте вже наступного дня воно було порушене, при цьому двоє українських військових загинуло. Президент Франції заявив, що наступна зустріч у нормандському форматі відбудеться в кінці червня – на початку липня, до саміту «Великої двадцятки» (7-8 липня), але, наприклад, МЗС Німеччини цього не підтверджує. Цікаво, що Петро Порошенко відразу ж палко підтримав ідею Макрона щодо цілодобової присутності місії ОБСЄ на лінії розмежування й навіть вважає, що така міжнародна місія має бути озброєна, проте цей підхід повністю суперечить позиції Кремля. Підхід Парижа до одночасного виконання усіх пунктів домовленостей, які два роки перебувають у «глухому куті», може максимально звузити поле маневру для Банкової, тактика якої полягає в дотриманні пріоритетності: спочатку припинення бойових дій, потім політичні кроки, а не одночасне виконання усіх пунктів.

Зі свого боку, спираючись на ентузіазм Макрона, Порошенко прагне отримати план встановлення миру та деокупації України політичними методами. Проте у підходу Макрона є серйозні вади. По-перше, пошук варіанту вирішення, який задовольнив би всіх, просто не існує. Очевидно, що виконання мінських домовленостей відкриває для Франції можливість зняття економічних та візових санкцій із Росії. Рішучість підходу Макрона до цієї проблематики вказує на те, що час та наявні ресурси для імплементації задуманого є обмеженими. Макрон прагне бачити конкретні результати й виділяє на це лише кілька місяців. Президент Франції робить ставку на нав’язування власної волі та свою здатність передавати іншим власний ентузіазм в умовах, коли потужних і впливових партнерів він не має: США поки тримаються осторонь, а Німеччина готується до виборів.

У ході зустрічі очільників держав були детально обговорені питання двостороннього співробітництва та партнерства у сферах, які реально можуть сприяти реформам в Україні та наблизити нашу країну до стандартів ЄС щодо управління державою: розвиток адміністративної сфери (управління), підприємництва, енергетики, зміна у ставленні до законів (цікаве саме формулювання теми: питання, пов’язані з мораллю в політиці), розвиток громадського транспорту, сприяння у реформуванні банківської справи, у боротьбі з корупцією.