В Адміністрації Президента України неодноразово заявляли, що основним завданням України у 2018 році є введення миротворчої місії ООН на територію окупованого Донбасу. На введення миротворців на територію Донецької та Луганської областей погодився навіть президент Росії Володимир Путін, щоправда, на своїх умовах. Відповідно до них, миротворча місія повинна лише охороняти лінію розмежування. Натомість Україна наполягає на присутності місії ООН по всій окупованій території. У Європі пропонують вводити миротворців на всі окуповані українські землі, але поступово.
Для чого Україні миротворча місія ООН на Донбасі, чи допоможе це нам повернути свої території, та які є сценарії розвитку подій, якщо миротворча місія ООН запрацює на окупованих територіях?
Про це «Вголосу» долучилися і розповіли дипломати, експерти фонду "Майдан закордонних справ" Олександр Хара та Богдан Яременко.
- Наша влада так часто говорить про миротворчу місію ООН на окупованому Донбасі, що складається враження, що це чи не єдиний і чи не найкращий метод вирішення військового конфлікту. Чи так це? Що передбачає миротворча місія ООН?
Богдан Яременко: Насправді ми не знаємо жодного плану Порошенка чи української влади з введення миротворчої місії ООН на Донбас, бо у Раді безпеки ООН наразі обговорюється лише пропозиція російського президента Путіна. Наш Президент, максимум, що зробив – це подав ідею, але ніяких пропозицій щодо кількісного, якісного складу, мандату, способу розгортання місії – нічого цього українська дипломатія не запропонувала. А тому американська сторона наразі обговорює російські пропозиції. Пропозиція українського президента – це лише ідеї, які складно коментувати.
Олександр Хара: Миротворча місія не може зупинити збройну агресію Росії, оскільки вона передбачає дещо іншу мету. Для початку, місії ООН були розгорнуті в тих країнах, де є громадянська війна або протистояння між етнічним чи релігійними групами. У нас все по-іншому. У нас є збройна агресія однієї країни проти іншої – і частина окупованих територій. Натомість, на жаль, лише нещодавно наш Парламент спромігся визнати Росію агресором, а території – тимчасово купованими. Але це лише півкроку. Більше кроків виконавча влада не робить, а це розірвання дипломатичних стосунків з країною-агресором і таке інше. До того ж, варто розуміти, що для Росії припинення війни на Донбасі – це неможливий крок, оскільки ця війна є інструментом впливу на Київ, способом обмежити суверенітет всієї України.
- А на умовах Путіна?
Богдан Яременко: Путін хоче, щоб ця місія була винятково по лінії розмежування, а її завдання – це охорона існуючої місії ОБСЄ. Але це означає лише замороження конфлікту, а не його вирішення. Це не сприятиме поверненню окупованих території Донбасу та взагалі не стосується Криму.
Олександр Хара: Росіяни граються з миротворчою місією, бо це дає їм можливість розхитувати позиції європейців. Бо коли Путін вирішив погодитись на миротворців на своїх умовах – одразу німці заговорили про скасування санкцій. Другий момент – він переводить тему окупації України на той майданчик, де він має перевагу, тобто у Раду безпеки ООН. Без РФ неможлива жодна миротворча місія на Донбасі. Навіть якщо буде прийнятний для нас мандат, тобто не буде росіян і їх маріонеткових друзів – білорусів чи ще когось, у Росії є можливість блокувати змістовні речі у рішеннях Ради безпеки. Маємо приклад: лише за цей рік відбулося 4 газових атаки у Сирії. А Росія заблокувала розслідування спеціальної комісії ООН по цих питаннях. Уявіть собі, у Сирії є кричущі випадки військових злочинів, а РФ може заблокувати їх розслідування. І все – світова спільнота мовчить. Росія може процедурно гальмувати будь-які речі і під час місії ООН на Донбасі.
- Які наслідки для України будуть, якщо ми погодимось на миротворчу місію ООН на умовах Путіна?
Олександр Хара: Процедурно – це буде так. Має бути визначена кількість миротворців: називають цифру 20 тисяч, але, ймовірно, цього буде замало. Далі – хто за це платитиме і де взяти гроші. Миротворчі місії фінансуються зі спеціального фонду ООН, де є нестача грошей. Є питання і до складу миротворчої місії. Я розумію бажання Лукашенка, який капіталізував наш конфлікт з РФ, його бажання брати участь у місії ООН. Але участь білорусів у місії ООН є неприйнятною, якщо вони є союзниками Росії.
Негативні моменти у тому, що ми віддаємо свій суверенітет на цій території в управління ООН, де РФ має значний вплив. Це дає можливість заморозити конфлікт, не повернувши цих територій на наших умовах. Бо якщо ми повернемо їх на умовах Путіна – це буде Троянський кінь, який просто знищить Україну. Всі кажуть про миротворчу місію, але нічого не кажуть про те, яким чином ми будемо відновлювати окуповані території. Тобто усе буде на плечах українських платників податків, звичайно, буде якась світова допомога, але зрозуміло, що цього недостатньо. Нам доведеться дати більше повноважень сепаратистам, які тримають в заручниках наших громадян. До того ж, миротворча місія означатиме те, що градус конфлікту впаде – і всі забудуть про Крим. Звичайно, ні ЄС, ні США не визнаватимуть Крим російським, але і нічого не робитимуть, щоб повернути його у склад України.
Це може закінчитись капітуляцією України, а також тим, що ми погодимось не вступати у НАТО та ЄС, бути у сферах впливу РФ.
