Протягом 9 місяців з моменту окупації і анексії території Криму Російською Федерацією суспільство в Україні очікувало, що держава виразно і чітко пояснить суспільству - що буде далі.
Цього не сталося. Держава обмежується лише загальними заявами, більше схожими на гасла, про наміри повернути Крим, про територіальну цілісність країни. На питання про те, як же вона (держава) збирається це робити, дається відповідь, про якусь там таємницею і тихої дипломатії.
Але ж держава це не тільки люди, які займають посади в державному апараті, це і всі хто вважає себе громадянином країни.
Сьогодні громадянське суспільство просунулося набагато далі в розумінні, формулюванні і навіть досягненні національних інтересів, прагне допомогти своїй державі, в тому числі прискорити процес створення умов по деокупації Криму.
Експерти громадської ініціативи БФ "Майдан закордонних справ" підготували і презентували своє бачення стратегії повернення Криму.
Стратегія повернення Криму була задумана в умовах, коли держава перестала бути монополістом у формуванні державної політики, і може виявитися незацікавленою у реалізації тих її напрямів, які є очікуваними для громадянського суспільства. Зараз на формування порядку денного впливають нові гравці: приватний бізнес, недержавні волонтерські організації, інші структури громадянського суспільства.
Ми розглядаємо різні сценарії розвитку подій:
- Коли держава активно залучається і фактично очолює реалізацію стратегії, координує всі зусилля;
- Коли держава стоїть осторонь, хоча і не заважає іншим гравцям в силу того, що з політичних причин їй не з руки або політично шкідливо проявляти свою причетність до реалізації окремих заходів;
- Коли держава активно або пасивно протидіє або саботує реалізацію стратегії, як це ми бачимо зараз. При такому сценарії Стратегія все одно може реалізовуватися, тільки дуже повільно.
Стратегія не визначає конкретні терміни, форми повернення території або заходи, які слід виконати для досягнення кінцевої мети, а тільки визначає основні напрямки роботи, принципи і загальний задум - створення максимально сприятливої ситуації для повернення Криму.
Мета Стратегії - показати комплексний підхід до питання звільнення Криму, спільне бачення шляхів його досягнення, надати виконавцям впевненості в успіху цієї справи.
Стратегія розглядає кілька компонентів: військовий, гуманітарний, організаційний, ідейний, правовий, економічний.
Документ пропонує три реалістичних варіанти реалізації стратегії в умовах активної протидії з боку Росії:
- Досягається "статус-кво", коли Крим повертається під юрисдикцію України;
- Крим стає "незалежним", коли півострів виходить з юрисдикції РФ, але не входить в юрисдикцію України;
- Повний провал даної стратегії, коли нічого не змінюється.
Створення передумов щодо вирішення питання деокупації Криму знаходиться у сфері економічного впливу і пов'язане з економічним потенціалом кримського півострова.
Досвід застосування Радою Безпеки ООН економічних санкцій до Іраку, Ірану і низки інших держав, дозволяє нам стверджувати, що формування базової ситуації для вирішення проблеми з деокупації Криму лежить у площині застосування методів економічної війни.
У силу свого економіко-географічного положення Крим ніколи не був і не міг бути самодостатнім регіоном. Маючи територіальний зв'язок тільки з Україною, він за багатьма параметрами має економічну залежність від основної території України. За минулий, з 1954 року період, економічний і ресурсний зв'язок і залежність території Криму від України тільки посилилися.
Основні проблеми, пов'язані із залежністю від материкової України, такі:
1) Споживання електроенергії становить близько 6 - 7 млрд. КВт/год електроенергії, генеруючі потужності, розташовані на території Криму забезпечують потреби в електроенергії тільки на 15-20% максимум.
Інший обсяг електроенергії Крим забезпечував поставками з материкової частини України. На сьогоднішній день Україна здійснює поставки електроенергії на територію Криму за ціною 62 євро за 1 мегават/год, що є більш високою ціною в порівнянні з ціною експорту цього ресурсу в інші країни.
У той же час, забезпечуючи Крим електроенергією, уряд України, фактично, забезпечує можливості для функціонування на території Криму окупаційної армії. А також виробництво якогось обсягу товарної продукції і, відповідно, наповнення бюджету окупаційного уряду.
2) В силу природно-кліматичних особливостей Криму, частина його території зневоднена. Для вирішення цієї проблеми в 1964 році був здійснений запуск першої черги Північно-Кримського каналу.
Економічна активність всієї північної частині Криму, Керченського півострова, міст Феодосія, Севастополь, Судак залежать від забезпечення прісною дніпровською водою. Через систему Північно-Кримського каналу забезпечується надходження близько 85% необхідного обсягу прісної води.
Через введені обмеження з поставки прісної води в Крим виникли проблеми із забезпеченням населення, сільського господарства та інших видів промислового виробництва прісною водою.
В результаті, в поточному році в Криму було повністю ліквідовано виробництво рису, значно скорочено виробництво: ставкової риби, картоплі, овочів, м'яса, молока та інших продуктів.
3) Забезпеченість товарообігу продукцією виробленої в Автономній Республіці Крим, тобто рівня самозабезпеченості регіону характеризувався такими показниками:
продовольчі товари - самозабезпеченість не перевищувала 45%; непродовольчі товари - самозабезпеченість не перевищувала 29%.
Рішення, що приймаються протягом 9 місяців 2014 року Россільгоспнаглядом, що нелегітимними урядами Криму і Севастополя вже призвели до того, що станом на початок листопада 2014 року по забезпеченню продовольчої безпеки в Криму залежність від поставок з України сягла рівня 85 - 90%.
4) Основні сухопутні транспортні комунікації (автомобільні і залізні дороги) проходять тільки через територію материкової України. Інші транспортні можливості:
Авіасполучення - обмежена пропускною здатністю аеропортів. В даний час на пасажиропотік реально працює тільки Сімферопольський аеропорт.
Морські транспортні комунікації - сильно залежать від погодних умов, і в осінньо-зимовий період практично не придатні для експлуатації.
Особливості існуючих транспортних комунікацій, в тому числі, в період курортного сезону 2014 року привели до чотириразового скорочення чисельності туристів, які приїхали на відпочинок до Криму, і показали нездатність окупаційних властей змінити складну негативну тенденцію.
Сказане дозволяє зробити наступні короткі висновки:
По-перше, інструменти економічного впливу, що ведуть до погіршення і загострення соціально-економічної обстановки в Криму працюють вже зараз, без будь-яких системних дій з боку керівництва української держави.
До цієї ситуації призводять рішення і подальші дії, що виникають від непрофесіоналізму людей, що займають керівні пости в окупаційних урядах Криму та Севастополя.
А так само унаслідок помилковості оцінок кримської дійсності з боку керівництва РФ і не відповідності даних жителям Криму обіцянок з реальними цілями.
По-друге, введення з боку України, за підтримки дружніх держав, системи широких економічних обмежень призведе до економічного виснаження регіону і позбавить державу - агресора можливості забезпечувати життєздатність Криму.
Призведе до остаточного формування набору умов для політичного і дипломатичного вирішення питання відновлення територіальної цілісності держави.
Ми, члени громадської ініціативи БФ "Майдан закордонних справ", запрошуємо до співпраці всіх небайдужих людей, які вболівають за відновлення територіальної цілісності України, і готових до конструктивного обговорення стратегії повернення Криму.
Юрій Смелянський, для Української правди
