Олексій Куроп`ятник
експерт Фонду "Майдан закордонних справ"
Джо Байден долучився до змагань за номінацію на вибори 2020 року
29 квітня ц.р. м. Піттсбург, Пенсільванія, Джо Байден започаткував свою виборчу кампанію. Однак офіційний початок його боротьби за номінацію від демократів розпочався пізніше, 11 травня, в Філадельфії.
Долучення Дж.Байдена до перегонів стало справжньої подією. Протягом 36 років він був сенатором від штату Делавер, віце-президента при Б. Обамі в 2009-2017 рр. Це вже його третя спроба стати президентом: в 1987 році він достроково припинив кампанію на «праймеріз» через публічні звинувачення у плагіаті: він використовував у своїх виступах тези британського лідера лейбористів Нейла Кіннока. В 2007 році Байден програв праймеріз Б. Обамі та Х. Клінтон. Цього разу він увійшов у змагання демократів за номінацію порівняно пізно: з початку січня кількість претендентів у демократів сягнула 21 осіб, із вступом в боротьбу Байдена та ще одного маловідомого політика кількість кандидатів сягнула 23.
Джо Байден розпочав свою кампанію порівняно скромно: його зустрічав натовп в 6 тис. осіб, що значно менше 20 тисяч у сенатора Камали Херріс в Окленді, штат Каліфорнії в середині січня, хоча цей політик значно нижчого рівня національної впізнаванності. Водночас, згідно даних більшості агенцій, за рівнем підтримки Байдена випереджає усіх своїх провідних опонентів: Берні Сендерса, Елізабет Уоррен та Піта Бутіджеджа.
Демократи критикують Дж. Байдена за похилий вік (76 років) та невдалі попередні політичні платформи на минулих кампаніях.
Водночас, виборці-демократи цінують досвід державного управління, інтелект та відданість цінностям, якостям, які має Байден.
Тим не менш, Д. Трамп, який на 4 роки молодший за Байдена, почав різко та регулярно того критикувати, надав йому прізвисько «Джо, який спить та підкрадається» (“SleepyCreepy Joe”).
В свої 72 роки Д.Трамп також відкидає чисельні звинувачення на свою адресу у сексуальних домаганнях та нападах. Тут начебто опоненти мають рівні шанси, однак більш миролюбна риторика Байдена може надати йому перевагу в публічному дискурсі із Трампом.
Пенсільванія та Флорида вважаються для Байдена базовими штатами в плані підтримка виборців. В 2016 році Пенсільванія проголосувала за Д. Трампа і тепер демократи вважають своїм пріоритетом відновити до себе прихильність місцевих виборців. Демократи Флориди, третього найбільшого штату країни, з переважно літнім населенням є прихильниками істеблішменту, більше третини депутатів-демократів місцевого парламенту також підтримали саме Байдена.
За даними агенції «Tel Opinion Research», Байден лідирує в цьому штаті із підтримкою 39% проти 16% будь-кого із своїх опонентів. Цей політик є популярним серед літніх білих виборців, які становлять основу електорату штату на праймеріз демократів. Його підтримують 85% афроамериканців, які становлять 46% електорату штату. Така популярність Байдена стала наслідком його підтримки 15 місцевих демократів під час виборів до парламенту штату, на виборах мера в м.Ст.Петербурзі та губернатора штату в 2018 році.
Байден має у Флориді 81% загальної підтримки демократів, та 50% «дуже прихильної» підтримки. Для порівняння, Сендерс має 68% загальної підтримки та 32% дуже прихильної. Якщо Байден спроможеться втримати високий рівень підтримки у Флориді та в інших штатах на східному узбережжі, він матиме шанс на загальну перемогу.
Проте справжньою проблемою для Байдена є не Трамп, а роз`єднання та навіть ідеологічний розкол серед демократів. Завелика кількість претендентів на номінацію стала наслідком значних політичних поразок демократів на виборах в 2010, 2014 та 2016 роках. Окремі експерти вбачають у великому колі претендентів навіть ознаку партійної недисциплінованості, розколу партії, тріумф власного еgo партійців над здоровим глуздом. Склад кандидатів відбиває ступінь ідеологічного, вікового, расового, гендерного та географічного розколу в цій партії. Провідні демократи вдалися до змагань за найбільш схвальне сприйняття своїх голосів виборцями. Проте ситуація в партії ще не досягла стадії руйнівного конфлікту.
Широкий пул кандидатів-демократів робить вразливими двох провідних кандидатів: велика кількість кандидатів та розмаїття їх програм та гасел розпорошує увагу та роз’єднує виборців, а їх конкуренція підвищує шанси Д. Трампа на переобрання.
Саме тому у своєму установчому виступі Джо Байден визначив основну мету своєї виборчої кампанії 2020 року – перемогти Дональда Трампа. Для досягнення цього він запропонував «інший шлях» та закликав до єдності демократів, республіканців та незалежних по всій країні. Шлях Трампа він назвав шляхом розколу нації з опорою на ненависть та демонізацію опонентів. Байден акцентував важливість збереження єдності країни, змалював Трампа як загрозу для існування нації та демократії, вільних ЗМІ та Конгресу США. При цьому він закликав до двопартійної підтримки своїх підходів до єдності країни. Байден оголосив, що негайному долучається до боротьбі проти кліматичних змін в піку позиції Д.Трампа. Аналогічну позицію підтримки він зайняв щодо системи охорони здоров`я (Affordable Care Act) та натякнув на підтримку закону Medicare Б.Обами.
Однак значно більш важливим виглядає глибинний ідеологічний розкол серед демократів на лівих та лібералів - соціалістів. Придивимося уважніше про що тут йдеться. Ліберальні демократи, включаючи Берні Сендерса, відреклися від компромісної «серединній позиції» щодо більшості політичних питань, які стали предметом внутрішньопартійних обговорень. Наразі тон в їх дебатах задають т.зв. «нео-соціалісти», які піддають анафемі компромісний підхід Байдена, спрямований на єднання демократів. Єрессю вони вважають віру Байдена та інших поміркованих демократів у можливість співпрацювати із республіканцями на основі консенсусу. Ліві, зі свого боку, роблять ставку на лідера поміркованих демократів Джо Байдена, який вважає республіканця Трампа «відходом від норми» та підкреслює, що «ця нація не може функціонувати без створення консенсусу».
Однак ліві не хочуть ніякого консенсусу. Мова не йде просто про опозицію до Трампа. Думку більшості лібералів висловив Оказіо-Кортес: «Капіталізм не можна виправити». Для багатьох демократів стиль правління Б.Обами сприймається як занадто поміркованим. В питанні кліматичних змін вони виступають проти того, щоб уряд просто інвестував у зелену енергетику, як це робив Б. Обама. Вони хочуть десятки трильйонів доларів інвестицій для заміни кожного авто із двигуном внутрішнього згорання, прагнуть доведення мережі швидкісних потягів до кожного кутка в країні, модернізації або заміни кожної будівлі в США. Вони прагнуть взагалі ліквідувати енергетику на природних копалинах. Щодо реформи системи охорони здоров`я, вони більше не хочуть «брехати виборцям про те, що їх медичні програми будуть збережені», як це робив Б. Обама, а відверто виступають за скасування приватного медичного страхування як такого. Підтримка Байденом ідеї «публічного вибору» щодо надання американцям вибору купувати медичні страховки типу «Medicare», або приватних страховок вбачається лівими як капітуляція самої ідеї. На їх думку, в «новому сміливому світі демократичного соціалізму» не повинно залишитися місця для якихось виборів або варіантів. «Неосоціалісти» виступають за суто державну загальнонаціональну програму охорони здоров`я.
Байден має шанс наразі стати партійним лідером, проте уся енергія всередині партії демократів скоріш за все випхає вперед безкомпромісного лівого політика. Костяк партії бачить в Байдені перешкоду для такого сценарію, саме тому його лідерство стикається із зростаючим спротивом. Про існуючий конфлікт із власною партіє говорить і сам Байден. В Айові він заявив: «Ми маємо єднати країну: інша сторона не є моїм ворогом, то є моя опозиція».
Проте Байден є не поміркованим, а ліберальним демократом старого гарту. У порівнянні до підходів Сендерса та Оказіо-Кортеса його підходи є ультраправими, він є занадто схильним до компромісу з республіканцями, виявляв цю схильність протягом усієї своєї політичної кар’єри. В 1990-ті роки він знаходив компроміси навіть із самими безкомпромісними республіканцями типу Джесс Хелмс (спільний закон Helms-Biden Act щодо реформування ООН та домовився про реформування Держдепартаменту). Лідерство Байдена на цих перегонах принаймні вказує на те, що цього разу виборці – демократи прагнуть компромісу із правими.
