(Анатомія протестів в Грузії. Уроки для України)
Частина III. Внутрішні причини: спонтанний прояв боротьби за владу
Ключовою причиною жорстких останніх протестних виступів слід вважати спробу опозиційних сил відчутно послабити партію «Грузинська мрія» і наблизити перспективу втрати нею влади законним шляхом на виборах. Останні півтора року «Грузинська мрія» йшла від кризи до кризи, почала втрачати здатність мобілізовувати ресурси при виникненні найменших загроз для свого правління. Ввечері 20 червня для багатьох грузинів стало очевидним, що «Грузинська мрія» занепадає, залишилося лише питання як швидко вона втратить владу та наскільки це буде болісно для країни. Результати свіжих опитувань показують, що більшість очікує перемоги опозиції на чергових парламентських виборах: 20% вважає, що опозиція переможе та отримає більшість, 18% - що "Грузинська мрія", переможе і збереже свою більшість, 13% - що правляча партія переможе без більшості, 4% вірить в аналогічний результат опозиції. 40% опитаних вагаються щодо переможця. Опозиція на чолі з Саакашвілі цього разу дійшла думки, що прискорення терміну проведення виборів тільки посилить її шанси на впевнену перемогу.
На чому ґрунтуються такі висновки, якщо 28 жовтня минулого року на останніх президентських виборах представник опозиції поступився кандидату від Грузинської мрії»? Ці вибори виявили низку проблем в суспільно-політичному житті країни. За 6 років з моменту «падіння диктатури ЄНР («Єдиного національного руху» Саакашвілі) правляча партія без проблем перемагала на всіх рівнях виборів попри поступову втрату політичних союзників. Президентські вибори в жовтні 2018 року показали, що подальші електоральні перемоги є ілюзією. Насправді «Грузинська мрія» зазнала потужну поразку, а її основний політичний опонент «Єдиний національний рух» М.Саакашвілі наблизився на крок до реваншу. Формально незалежний кандидат Саломе Зурабішвілі за підтримки правлячої партії вийшла на перше місце із 38,64%, в той час як її головний конкурент від блоку 10 опозиційних партій Грігол Вашадзе отримав 37,74%. Тобто, «націонали» ЄНР, які до цього програвали усі вибори з відставанням у 2-3 рази, цього разу в першому турі відстали від переможця на 1% (15 тис. голосів).
Однак, у другому турі напруженої боротьби не сталося, оскільки це були не парламентські вибори. Після програшу 2012 року «націонали» вирішили перегрупувати свої сили для більш широкого охоплення електорату. Партія розділилася на кілька частин, виділивши із складу ЄНР партію «Європейська Грузія» (ЄГ – ключова партія ЄНР) та політичний рух «Гірчі» (Шишка). В ЄГ пішли такі основні функціонери ЄНР як Давід Бакрадзе (екс-спікер), Гігі Бокерія («сірий кардинал»), Гігі Угулава (екс-мер Тбілісі) та Гігі Церетелі (ще один екс-спікер). Ця частина стала у «націоналів» ударним ядром, її найбільш перспективною частиною. Рух «Гірчі» з його гаслом щодо легалізації марихуани була орієнтована на молодь. «Націонали» готуються йти на чергові парламентські вибори трьома колонами, щоб у влучний момент об`єднатися в єдину силу. Стратегія працює: ще зовсім недавно ЄГ мала значно більш високий рейтинг, аніж блок 10 парті «Сила в єдності» на чолі з Гріголом Вашадзе, однак зайняла лише третє місце із 11%, рух «Гірчі» набрав 2,3%. На виборах минулого року стратегія полягала в тому, щоб у другому турі підтримати найбільш сильного кандидата з трьох сил. На президентських виборах просте складання рівнів підтримки не працює, однак працює на парламентських.
Тут звернемо увагу на два момент, на яких будуються надії ЄНР на повернення до влади. Під час президентських виборів провладний кандидат С.Зурабішвілі вичерпала свій електоральний ресурс ще в першому турі, а у опозиції ресурси можуть складатися. По-друге, фінансові спроможності блоку Грігола Вашадзе перевищували не тільки інші опозиційні партії, але не поступалися можливостями С.Зурабішвілі, яку підтримувала правляча партія. Можна тільки здогадуватися про походження цих коштів, маючи на увазі звинувачення М.Саакашвілі у крадіжці мільярдів доларів. Нарешті, кооптація як форма стосунків, яку обрала саме «Грузинська мрія» для взаємодії з опозицією, потужно сприяє сподіванням ЄНР на перемогу: усі діячі «злочинного режиму» Саакашвілі уникнули кримінального покарання (нагадує Україну після 2013 року). Відтак повернення ЄНР до влади є можливим, оскільки конституційна більшість 2/3 голосів, яку має «Грузинська мрія», забезпечена за рахунок кооптації депутатів-мажоритарщиків, є ситуативною і не залежить від рейтингу правлячої партії.
Олексій Куроп`ятник, експерт з питань національної безпеки
