Олександр Поліщук
експерт Фонду "Майдан закордонних справ"
Один мій товариш, експерт «домашніх страв», каже, що свіжий огірочок кинутий у бочку з квасними невдовзі стає квасним. Щиро не хочеться, щоб цей «рецепт» поширився на молоду урядову команду. Кожному з них «система» приготувала випробування і пастки у вигляді запопадливих порад «бувалих», безглуздих пропозицій, написаних «пташиною» мовою майстрів бюрократично-епістолярного жанру і відвертих «підстав» з тяжкими наслідками у вигляді кримінальних переслідувань у майбутньому.
Це не страшилка – це попередження, навіяне завданням, яке визначив сьогодні Президент України новому Урядові у сфері оборони, зокрема стосовно розробки Плану оборони України.
Невтаємничений у тонкощі військової справи обиватель має жахнутися – виявляється ось у чому причина окупації частини території України – у нас НЕ БУЛО плану оборони!
Насправді, якщо не зраджує пам'ять, Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України носиться з цією «інновацією» приблизно з 2015 року.
І ось чому.
По-перше. У квітні 2013 року федеральний закон Російської Федерації «Про оборону» було доповнено статтею 2.1, якою передбачено (с) «1. В целях планирования и осуществления мероприятий в области обороны разрабатывается План обороны Российской Федерации, который включает в себя комплекс взаимоувязанных документов военного планирования».
Зареєстрований у Верховній Раді України законопроект № 1011 від 29.08.2019 про внесення змін до Закону України "Про оборону України", що передбачають розробку (с) «плану оборони України - сукупність документів, які визначають зміст, обсяги, виконавців, порядок і строки здійснення політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Як каже відомий кремлівський пропагандист: «Совпадение? Не думаю…»
По-друге. В існуючій системі планування оборони держави розробляється низка документів стратегічного рівня:
- стратегічний замисел застосування Збройних Сил України, інших складових сил оборони з відсічі збройній агресії;
- стратегічний план застосування Збройних Сил України, інших складових сил оборони з відсічі збройній агресії (затверджує Міністр оборони України разом із проектом відповідного спільного наказу Міністерства оборони та Генерального штабу
- мобілізаційний план - сукупність документів, які визначають зміст, обсяги, виконавців, порядок і строки здійснення заходів щодо мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, системи забезпечення життєдіяльності населення на функціонування в умовах особливого періоду;
- план стратегічного розгортання Збройних Сил України, інших складових сил оборони;
- зведений план територіальної оборони України.
Чи відповідає ця система задекларованим амбіціям перейти на стандарти НАТО?
Ні, не відповідає, з наступних причин.
Для прикладу у США існує приблизний аналог Плану оборони, який має назву Unified Command Plan (UCP) – План єдиного командування. Він видається Президентом США за поданням Голови Об’єднаного комітету начальників штабів ЗС США (~ начальник ГШ ЗС України).
UCP оновлюється кожні 2 роки відповідно до політичної, стратегічної та бюджетної ситуації, а також на підставі Стратегії нацбезпеки США, Національної оборонної стратегії США, Національної воєнної стратегії США.
UCP – це основні політичні вказівки для всіх командирів у об’єднаному командуванні операціями, що встановлює їх місії, обов'язки та структуру сил, окреслює загальну географічну зону відповідальності (AOR) і визначає функціональні обов'язки командирів під час ведення бойових дій.
У демократичному суспільстві роль президента, як верховного головнокомандувача, зводиться до двох простих, але надзвичайно відповідальних функцій – прийняття особистого рішення щодо оголошення війни (воєнного стану) та контролю за дотриманням «правил ведення війни» під час ведення бойових дій.
У нас же військове командування (Міноборони, як орган військового управління та ГШ ЗС України) намагається наділити Президента України повноваженнями щодо затвердження оперативних планів (Плану оборони України), і, у такий нехитрий спосіб, позбавитись особистої відповідальності за організацію оборони держави та звести свою роль до технічних виконавців «волі Президента».
Очевидно, що наступна «інновація» у цій сфері стосуватиметься видання указу Президента України про затвердження Плану оборони України. На зразок того, яким 16 листопада 2015 року уведено в дію План оборони Російської Федерації на 2016 - 2020 роки.
Замість підсумку.
Новосформованому Урядові потрібно «пропускати через мілке сито» подібні пропозиції, що виходять із темних нетрів старої системи. Це якщо ми дійсно прагнемо системних реформ, а не гучних декларативних переможних реляцій часів «попєрєдніков» на кшталт: «В Україні вперше затверджено План оборони!»
Зміни повинні бути революційними (на еволюцію не має часу) та незворотними.
Зі старих гасел може придатися лише одне – «Будьте пильними – ворог не дрімає!» А внутрішній ворог страшніший за зовнішнього…
Photo: Офіс Президента України
