Про контракти між Україною і Росією про постачання електроенергії на окуповані території Криму і Донбасу в бесіді з телеведучим Олександром Янковським в ефірі СК говорять експерт з питань енергетики, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар і експерт Фонду «Майдан закордоних справ» Юрій Смелянський.
Здрастуйте, Юрій та Михайло. Пан Яценюк звинуватив підприємство «Міненерго» в підписанні контракту, що не відповідає інтересам України. Зокрема, Яценюк вимагає пояснень, чому українська сторона погодилася на прямі поставки Росії на територію проведення АТО, а також взяла на себе зобов'язання оплачувати ці поставки. Крім того, чому в контракті передбачена фіксована ціна поставок для Криму, в той же час Росія отримала право в односторонньому порядку збільшувати ціну на електрику для України. При цьому ціна на електрику в Криму, згідно з новими контрактами, на 15% нижче діючої ціни. У разі обмежень поставок електрики до Криму, Росія має право накласти на Київ штрафні санкції в розмірі 20% від вартості поставленого електрики. Що це означає? Яценюка вперше ознайомили з цим основоположним для України договором?
Михайло Гончар: Може бути і так, я не виключаю такої можливості. Не може прем'єр вникати в усі питання. Але це було дуже делікатне питання, тому воно повинне було знаходитися під контролем Яценюка. Всі деталі цього контракту повинні були бути вивчені хай не прем'єром, але його службою. Тепер почнеться типова бюрократична процедура переведення стрілок. Зрештою, завжди можна знайти крайнього. За прикладом з південноафриканського вугіллям ми знаємо, що крайнім призначили директора держпідприємства. Ймовірно, що так може бути і в цьому випадку.
Юрій Смелянський: Я глибоко сумніваюся в тому, що прем'єр-міністр не в курсі того, що державне підприємство в умовах війни укладає контракт з країною-окупантом, нехай навіть цей контракт має комерційний характер. Комерційний характер цього договору зачіпає стратегічні інтереси держави. У грудні 2014 року через засоби масової інформації нам підносили пояснення про необхідність укладення подібного контракту для того, щоб забезпечити енергобезпеку України з тим, щоб уникнути необхідності віялових відключень по території материкової частини України. Але ніде не йшлося про те, що цей контракт повинен бути укладений через необхідність забезпечувати електроенергією окуповану територію і окупаційні війська, які знаходяться на цій території. За фактом виходить, що Крим по відношенню до України є енергозалежним регіоном. Уряд країни-агресора прекрасно розумів, що якщо Україна бере політичне рішення по організації комплексної блокади Криму з точки зору ліквідації можливості забезпечувати окупаційний уряд і окупаційні війська продуктами харчування, сировинними ресурсами, електроенергією, водою і так далі, то забезпечити життєдіяльність Криму окупаційна влада не зможе. Вони не готові до вирішення цих проблем.
Коли укладався цей договір, чому нам не сказали про те, що там присутній момент про зобов'язання поставок електроенергії до Криму і на Донбас з боку України?
Михайло Гончар: Це відкрите питання. Це дуже нагадує типову російську технологію, вони завжди пропонують терміново підписувати договори, коли у партнера немає часу. Виходить ситуація, що за нормальних обставин необхідно було піддати проект цього контракту ретельній експертизі. Необхідно перевірити, чиї підписи були візуючими. Міністр енергетики адже теж розумів, де він діє в рамках відповідності своїй галузі, а де питання виходить за рамки його компетенції. Мова йде про постачання до Криму. Просто хтось дав вказівку. Питання в тому, хто це був. Це результат якихось високих домовленостей.
У цьому контракті Крим позначений, як Кримський федеральний округ Російської Федерації. Тобто українське підприємство «Укрінтеренерго» фактично визнає територію України частиною іншої держави?
Юрій Смілянський: Так, саме так. Ще коли президент підписав закон про вільну економічну зону в Криму, ми говорили про те, що цей документ суперечить інтересам держави. Формулювання, які в ньому прописані, визнають Крим територією іншої держави. Далі виступив Національний банк України, який визнав громадян України з кримською пропискою нерезидентами по відношенню до країни свого громадянства, а їхні інвестиції іноземними інвестиціями. Цей крок також був підтвердженням того, що Крим - це територія країни-окупанта. Тепер же новий договір, в якому чорним по білому написано, що Кримський півострів є федеральним округом Російської Федерації. Якщо це дійсно так, то ці люди повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Я не думаю, що директор державного підприємства за власною ініціативою підписував подібний договір. В умовах війни подібні договори повинні проходити експертизу та обговорення на засіданнях Кабінету міністрів, РНБО.
Михайло Гончар: І чомусь ніхто не піднімає питання про повернення Україні видобувних активів на шельфі Чорного моря - бурових вишок і видобувних платформ. Вони знаходяться на шельфі, а не на території Криму. Це економічна зона України.
